Справа № 308/20623/24
1-в/308/2/25
06 січня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
за участю: секретаря судового засідання Петришина Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання провідного фахівця Ужгородського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Наталії Чубірки про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону відповідно до частини другої статті 74 Кримінального кодексу України відносно засудженого вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 ОСОБА_1 -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває вищевказане подання.
В обґрунтування клопотання представник органу пробації зазначає, що 26.09.2024 до Ужгородського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» надійшли копія вироку та розпорядження про його виконання від 14 червня 2024 року Хустського районного суду щодо засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
26.09.2024 засобами мобільного зв'язку через додаток «Вайбер» засудженому ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про необхідність сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу, а також було надіслано виклик, про те що він має з'явитися до уповноваженого органу з питань пробації для ознайомлення з вироком Хустського міськрайонного суду.
Вказує, що згідно вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , 03.10.2023 року біля 14 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку потерпілої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, діючи умисно, скориставшись тим, що остання вже мас похилий вік і їй важко пересуватись, представився чужим ім'ям та запропонував їй допомогу у здачі в ломбард речей та отримання за них коштів, хоча мав на меті привласнення отриманих від продажу грошей. Таким чином ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1550 гри.
Однак, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змій до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).
Вказала, що з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року на момент вчинення злочину ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, розмір вартості викраденого майна шляхом шахрайства, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 190 КК України, становив 2684 грн. (1342x2=2684 грн).
З огляду на викладене, просить звільнити засудженого ОСОБА_1 на підставі положень ст.74 КК України від призначеного покарання.
В судове засідання засуджений ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
В судове засідання прокурор не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, подала заяву про розгляд клопотання без її участі, не заперечувала проти задоволення клопотання.
В судове засідання представник Ужгородського районного відділення філії державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, подав заяву до суду про розгляд справи без його участі.
На підставі ч.5 ст.539, ч. 1 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд розглядає подання за відсутності учасників провадження без фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів.
Перевіривши матеріали подання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 ОСОБА_1 , 0.01.1978 р.н. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 грн.
Із вказаного вироку вбачається, що загальна вартість майна, яким неправомірно заволодів становить 1550 грн. Подія злочину мала місце в 2023 році.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року (далі - Закон України №3886-ІХ), яким ст.51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст.51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібним викраденням чужого майна є викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, суд бере до уваги правові висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що містяться в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), згідно яких, Закон України №3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становить 2684 гривень, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян складає 1342 гривні на 2023 рік, а два неоподаткованих мінімумів (ч.2 ст. 51 КУпАП) становить 2684 гривень.
Як вбачається з вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 загальна вартість викраденого засудженим 03.10.2023 майна становить 1550 грн., що є меншим розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 03.10.2023. Тому таке діяння, станом на день розгляду подання, не є кримінально караним.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
За таких обставин засуджений підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного заявлене подання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 74 КК України, п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Подання провідного фахівця Ужгородського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Наталії Чубірки про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону відповідно до частини другої статті 74 Кримінального кодексу України відносно засудженого вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 ОСОБА_1 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного за вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 у справі №309/6297/24 покарання за ч. 1 ст.190 КК України на підставі ч. 2 ст.74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння, відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя І.О. Шепетко