Справа №: 302/1686/24 Провадження № 3/302/732/24
31.12.2024 року с-ще Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Керита М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір'я адміністративний матеріал (протокол серії ААД № 658847 від 09.11.2024 року), який надійшов з ВП №2 Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Любитів Ковельського району Волинської області, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працюючого, пенсіонера за віком, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.11.2024 року, о 22 год. 03 хв., рухаючись по вул.Центральній в с.Лозянське, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та в Міжгірській районній лікарні також відмовився, та своїми діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, кваліфікуючими ознаками якого є: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав, проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, заперечує та в судовому засіданні пояснив, що помер двоюрідний брат його дружини та 09.11.2024 року в с.Лозянському вони займалися приготуванням, кухнею, тощо. Після поминальної вечері та завершення савтирі він на своєму автомобілі «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2 вирішив відвезти додому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які допомагали в організації поминального обіду. Коли на вказаному автомобілі він проїхав незначну відстань, близько 500 метрів, на початку с.Лозянське з маячками на службовому автомобілі його зупинили працівники поліції. Попросили надати документи та повідомили, що у нього не горить лампа задніх габаритів, запропонували вийти та впевнитися в цьому. На що він відповів, щоб складали постанову, а він поспішає відвезти людей, оскільки були на сатирі, втомилися. На запитання поліцейського чи вживав він спиртні напої, він відповів, що взагалі не вживає алкоголь. Однак працівник поліції, не звертаючи уваги на його пояснення, наполягав на проходженні ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, при цьому жодних ознак сп'яніння йому не повідомив. Він відмовився від проходження огляду на місці зупинки, однак їхати у лікарню не відмовлявся, пояснюючи, що йому необхідно спочатку відвезти людей додому, оскільки вечірня година і він поспішає, а потім готовий повернутися та пройти огляд у Міжгірській лікарні. Наслідки відмови від проходження огляду огляду поліцейські йому не роз'яснювали. Та він вважав, що за Правилами дорожнього руху відмова від проходження огляду не є правопорушенням, оскільки він алкоголь не вживав. При цьому, наполягав на залученні свідків, однак поліцейський йому відмовив, вказуючи, що свідки не потрібні, оскільки ведеться відеозйомка на боді камеру. Потім поліцейський склав відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, яку він не оскаржував. Поліцейський також вручив на місці копію цієї постанови, та другий примірний протоколу про адмінправопорушення за ст.130 КУпАП, де він поставив свої підписи. Ставив підписи на документах, їх не читав, оскільки не мав окулярів, та на вулиці було дуже темно. Також вказує, що працівники поліції у нього вилучили посвідчення водія, та видали тимчасове. Зазначає, що після отримання документів, він сів за кермо свого автомобіля та поїхав разом з тими ж пасажирами, при цьому від подальшого керування транспортним засобом його ніхто не відстороняв. Також ОСОБА_1 наголошує, що у направленні на огляд у Міжгірській лікарні він свого підпису не ставив, оскільки такого направлення виписано поліцейським не було та він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння саме у лікарні. Якби таке направлення було йому видано, то він би пройшов огляд у медичному закладі. Просив призначити у справі почеркознавчу експертизу на предмет дійсності його підпису у направленні. Також в судовому засіданні ОСОБА_1 вказує, що після того, як він відвіз пасажирів, то разом з дружиною ОСОБА_5 вони поїхали у с-ще Міжгір'я, де безпосередньо проживають та близько о 23 годині того ж дня він звернувся до лікаря Міжгірської районної лікарні, з метою пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки, як він проконсультувався із адвокатом, такий огляд необхідно було пройти протягом двох годин з часу зупинки автомобіля. Однак черговий лікар ОСОБА_6 йому відмовила, пояснивши, що їм необхідно направлення поліцейського для проходження такого огляду. Тоді він азом з дружиною пішли до відділення поліції №2 с-ща Міжгір'я, щоб йому виписали направлення для проходження огляду на стан сп'яніння, однак у черговій частині їм повідомили, що не знають як цю процедуру оформити, при цьому пояснили, що направлення повинно бути у матеріалах справи за складеним протоколом по ст.130 КУпАП. Потім його дружина ОСОБА_5 зателефонувала на лінію «102» для того, щоб прийняли їх скаргу на дії працівників поліції, оскільки він телефону не мав. До теперішнього часу відповідь на скаргу вони не отримали. Просить провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого йому правопорушення., підтримав у повному обсязі дане клопотання за наведеними у ньому підставами та обґрунтуваннями.
Захисник адвокат Керита М.В. в судовому засіданні просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , підтримала подане письмове клопотання за наведеними у ньому обґрунтуваннями та вказує на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 складено 09.11.2024 року о 22 год. 00 хв., тобто ще до виявлення факту вчинення інкримінованого йому правопорушення. Крім того, в порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп'яніння, жодної з перелічених ознак у ОСОБА_1 не було, а тому і відсутні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Направлення на огляд водія транспортного засобу та Акт огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів у даному випадку є технічними документами, складення яких передбачено вимогами цієї Інструкції та які не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. При цьому, відповідно до місцевих традицій, ОСОБА_1 спиртні напої на савтирі не вживав. Та з наявного у справі відеозапису вбачається відсутність в його поведінці ознак алкогольного сп?яніння. Крім того, через тяжких збіг обставин (смерть близької людини), ОСОБА_1 дійсно спочатку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки не довіряв технічним засобам, які використовують працівники поліції. Проте, мав намір пройти такий огляд в найближчому відповідному закладі охорони здоров?я, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були присутні на місці події ,а також листом ГУНП в Закарпатській області від 06.12.2024 року №23370-2024. Проте, всупереч встановленому законом порядку, поліцейський не направляв його для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров?я. Про існування такого направлення, складеного о 22-00 годині 09.11.2024 року, ОСОБА_1 стало відомо після надходження справи до суду. Також ОСОБА_1 заявляє, що він не підписував ні Акт огляду на стан алкогольного сп?яніння від 09 листопада 2024 року, ні Направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, складеного о 22-00 год. 09.11.2024 року. Та вказує, що підзахисний ОСОБА_1 вчинив всі дій для проведення належного огляду на стан алкогольного сп?яніння, проте через неправомірну поведінку працівників поліції і чергового лікаря такий огляд не відбувся. Крім того, звертає увагу, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 596191, складеної 09.11.2024 року о 22.15 год. поліцейським ВП №?2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дебель В.І., вказане адміністративне правопорушення було виявлено о 22.05 год. 09.11.2024 року, в той час, коли о 22-00 год. нібито було складене направлення на огляд ОСОБА_1 щодо виявлення стану алкогольного сп?яніння, а виявлено керування ним автомобіля о 22.03 год. 09.11.2024 року. Отже, з урахуванням всіх названих обставин, захисник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та просить на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у даній справі про адміністративне правопорушення закрити у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_3 пояснила суду, що ОСОБА_1 є її знайомим та вона має дружні стосунки з його дружиною ОСОБА_5 . Та 09.11.2024 року вона разом з невісткою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 здійснювали приготування до савтирі. А вже ввечері того ж дня, близько о 22-00 годині по завершенню савтирі, ОСОБА_9 запропонував їх підвезти додому в село Лозянське. Та вона разом з невісткою ОСОБА_4 в якості пасажирів сіли у автомобіль «Шкода», за кермом якого був ОСОБА_1 . При в'їзді у село Лозянське їх зупинив наряд поліції. Вона з невісткою ОСОБА_10 залишалися в салоні автомобіля. Та поліцейський, який підійшов до водія ОСОБА_1 , повідомив йому, що на автомобілі не горить задня лампа, на що ОСОБА_11 сказав, щоб виписували штраф, якщо це порушення. Чи роз'яснював поліцейський ОСОБА_1 права, вона не чула. Також працівник поліції просив ОСОБА_1 відкрити багажник, на що останній погодився та вийшов з автомобіля. У той час, коли ОСОБА_1 виходив з автомобіля і зачиняв двері, вона розмов його з поліцейським не чула. Потім, коли ОСОБА_1 повернувся та сів за кермо, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 повідомив, що спиртні напої не вживає та не розуміє чому він повинен такий огляд проходити, якщо алкоголь не пив. При цьому ОСОБА_1 пояснював, що поспішає, так як пізня вечірня година та йому необхідно відвезти людей додому, а потім він може повернутися та пройти огляд у лікарні. Чи роз'яснював поліцейський ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, вона не пригадує. В подальшому вона бачила, як на капоті автомобіля ОСОБА_1 підписував якійсь документи. Та коли повернувся, ОСОБА_1 сказав, що у нього забрали водійські права, потім він сів за кермо та повіз їх додому.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 . 09.11.2024 року ОСОБА_12 та ОСОБА_7 допомагали їй по кухні, готувалися до савтирі з приводу смерті її двоюрідного брата ОСОБА_13 . Вже ввечері, після савтирі вона залишилися в квартирі, мила посуд, а її чоловік ОСОБА_1 повіз додому обох ОСОБА_14 , які мешкають в селі Лозянське. Далі, о 22-13 год. їй подзвонив чоловік ОСОБА_1 та повідомив, що його зупинили працівники поліції та повідомив, що знаходиться неподалік, при в'їзді в село. Вона пішла на місце зупинки автомобіля, та коли дійшла через 10-12 хвилин, то побачила там свого чоловіка, який стояв біля службового автомобіля та на капоті підписував документи, вона дала йому окуляри. ОСОБА_1 ставив на документах п'ять своїх підписів. Які саме документи підписував її чоловік ОСОБА_1 , сказати не може, було темно. Чула, як її чоловік казав поліцейським, що від проходження огляду він не відмовляється, а готовий його пройти після того, як відвезе пасажирів. Після підписання документів, чоловік надали тимчасові права та відпустили. Від керування чоловіка не відсторонювали та вони поїхали в с.Лозянське, відвезли Пилипчинець додому, а потім вона разом з чоловіком ОСОБА_1 поїхали у Міжгірську районну лікарню для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак їх лікар не прийняв. вимагав направлення поліції, тоді вони вимушені були звернутися до відділення поліції № 2 за цим направленням. Однак у черговій частині поліції їм направлення не виписали, сказали, що не знають як це правильно оформити. Тоді вона подзвонила на лінію «102» зі скаргою на дії працівників поліції, які відмовили у видачі чоловіку ОСОБА_1 направлення у лікарню.
Щодо клопотання адвоката Керита М.В. про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи слід зазначити наступне.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може здійснити суд із призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової почеркознавчої експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись зі змістом відеозапису подій від 09.11.2024 року, вислухавши думку учасників справи, суд не знаходить достатніх підстав для призначення по даній справі експертизи, оскільки матеріали справи надають можливість встановити дійсні обставини справи, оцінити їх у співвідношенні з поясненнями ОСОБА_1 та зробити відповідний висновок про наявність чи відсутність у діях останнього складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 302/1686/24, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , думку захисника адвоката Керита М.В., суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у досліджених судом наступними доказами та підтверджується зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 658847 від 09.11.2024 року, складеним о 22-10 годині 09 листопада 2024 року поліцейським СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Герба І.М., та з якого вбачається, що о 22 год. 03 хв., рухаючись по вул.Центральній в с.Лозянське, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду за допомогою газоаналізатора та в Ивжгірській районній лікарні також відмовився чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративне відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2). У вказаному протоколі ОСОБА_1 поставив свої підписи, що останнім не заперечується, будь-яких пояснень, зауважень не виклав:
-направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до закладу охорони здоров'я Міжгірської районної лікарні від 09.11.2024 року, складеним о 22-00 год. 09.11.2024 року інспектором СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Барна В.В. та в якому зазначено, що огляд не проводився, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, при цьому виявлені ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (а.с.3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним інспектором СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Барна В.В. та з Акту вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, за допомогою газоаналізатора ALKOTEST Drager. Та за результатами огляду: огляд не проводився, з результатами ОСОБА_1 згоден (а.с.4);
- постановою серії БАД № 596191 від 09.11.2024 року, винесеною поліцейським СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Дебель В.І., з якої вбачається, що о 22-15 год. 09.11.2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_2 , в якому, в темну пору доби, не освітлювався задній державний номерний знак, чим порушив п.2.9в ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП та ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 1190 грн. (а.с.5). Дана постанова в судовому порядку ОСОБА_1 не оскаржена та набрала законної сили. Та як зазначено ОСОБА_1 в судовому засіданні, з винесеною постановою він був згідний;
- відтвореним в судовому засіданні за участю всіх учасників судового розгляду носієм інформації у виді DVD-R диску з одним файлом відеозапису подій від 09.11.2024 року, та з якого вбачається, що під час відеозйомки працівниками поліції зафіксовано, що було зупинено транспортний засіб марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Працівник поліції., який підійшов до вказаного автомобіля, представився сержантом поліції ОСОБА_15 , ним було пояснено причину зупинки автомобіля, а саме не горить задня лампочка підсвітки номерного знаку, з чим водій погоджувався та даний факт не заперечував та каже, що завтра її поміняє. Вказує, що вони були на сатирі. На запитання чи готовий пройти тест на алкогольне сп'яніння, ОСОБА_1 відповідає відмовою, при цьому на питання реагує агресивно, вказує, що алкоголь не вживав та проходити тест не буде. О 03:01 год. працівник поліції, представившись, знову пояснює ОСОБА_1 причину запинки автомобіля та вказує, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 знову відмовляється. Поліцейським роз'яснено наслідки відмови від проходження такого огляду, та повідомлено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Також поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, на що водій ОСОБА_1 відмовляється. О 05:14 год. на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 знову відповідає відмовою. О 07:10 год. ОСОБА_1 погоджується, щоб працівники поліції оформлювали, що він відмовляється та вказує, щоб писали акт за порушення. О 07:20 год. працівник поліції демонструє водієві ОСОБА_1 прилад газоаналізатора «Драгер», документи по його сертифікації та пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння чи за допомогою даного приладу, чи в лікарні, на що ОСОБА_1 відповідає категоричною відмовою, каже, що йому не треба «Драгер» взагалі (а.с.4). Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, містить у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, кваліфікуючими ознаками якого є: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу, що чинний КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу правопорушення на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу правопорушення, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19, провадження № 51-3411км20; від 20 жовтня 2021 року у справі № 759/14119/17, провадження № 51-2274км21).
Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності у справі безперервного відеозапису, тому що наданий відеозапис є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суддя зазначає, що на відеозаписі зображена саме особа ОСОБА_1 , відеозапис є чітким, з його змісту зрозуміло, що він стосується саме розглядуваних матеріалів та інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. На записі зафіксована однозначна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд звертає увагу на те, що дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків.
У свою чергу положення ст. 251 КУпАП не забороняють і не обмежують суд, як орган влади, уповноважений у даному випадку досліджувати та оцінювати надані докази, покладати в основу судового рішення неповні, короткі відеозаписи. Навпроти, положення чинного законодавства визначають доказом, зокрема, всі ті відеозаписи, які містять у собі інформацію, що підлягає встановленню в межах справи. Тому неповнота відеозапису з нагрудної камери не свідчить про те, що даний відеозапис не може бути використаний як доказ в межах справи, якщо на ньому зафіксовані відомості, обставини та факти, що мають значення для цієї справи. Тим більше, вказані обставини не свідчать про те, що відеозапис отриманий з порушенням встановленого законодавством порядку з неналежного джерела, неналежним суб'єктом тощо.
Під час розгляду справи судом не встановлено будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що працівники поліції були упереджені при фіксації вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як і не встановлено під час розгляду справи в суді й будь-яких даних про застосування щодо нього незаконних методів примусу чи інших дій, які б могли призвести до порушення його прав та неправомірного складання протоколу.
Крім того, неповний обсяг відеозапису не стало перешкодою для сторони захисту в ідентифікації обставин та фактів, зафіксованих на ньому, та підтвердженні належності цього відеозапису до обставин саме даної справи. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що наданий відеозапис з нагрудної камери працівників поліції є належним та допустимим доказом.
За змістом п.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення.
Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Змістом додоаного до матеріалів справи відеозапису доведено, що ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції поліцейських пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, відмовився та вказані дії ОСОБА_1 працівником поліції правильно було розцінено як відмова від проходження такого огляду, що стало підставою для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, відповідно до вимог п.2.5 ПДР України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, норми ПДР встановлюють у першу чергу обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, небажання водія) Правила дорожнього руху не містять.
Стаття 266 КУпАП визначає, що особи, які керують зокрема транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Так, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння, в інших закладах забороняється. При цьому огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність, за яке передбачена статтею 130 КУпА, встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності). У разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Отже, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
В судовому засіданні, так як і на місці події 09.11.2024 року ОСОБА_1 обґрунтував свою відмову тим, що він поспішає відвезти додому людей, які допомагали на савтирі, проходити огляд на стан сп'яніння не бажає, оскільки не вживав алкогольних напоїв. Крім того, ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом, власноруч підписав протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, у змісті якого безпосередньо викладені фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, відображені ознаки алкогольного сп'яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Жодних зауважень, заперечень ОСОБА_1 , протокол не містить.
Посилання сторони захисту, що поліцейським не роз'яснено ОСОБА_1 його права, в тому числі права на захист, суд не приймає, оскільки, протокол про адміністративне правопорушення, в якому були роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Міжгірському районному суді, підписаний ОСОБА_1 власноручно. Таким чином, ОСОБА_1 мав змогу виразити свою незгоду з обставинами, викладеними в протоколі та засвідчити письмово, однак цим правом не скористався та підписав протокол без жодних зауважень.
Зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в ньому відображені необхідні й передбачені ст.256 КУпАП відомості. Так, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Вказаний протокол підписано особою, що його склала, а також самим ОСОБА_1 .
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 658847, він складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області сержантом поліції Герба І.М., з дотриманням вимог ст.254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених статтею 256 КУпАП, підписаний ним.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, установленим ст.256 КУпАП, Інструкції №1376.
Крім того, факт відмови водієм ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння 09.11.2024 року підтверджується доданими до протоколу та дослідженими судом письмовими доказами, а також і матеріалами відеозапису, долученого до матеріалів справи та з якого вбачається, що поліцейський указав на можливість перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, висунув вимогу про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд у встановленому законом порядку, та водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі, на що ОСОБА_1 категорично відмовився, та його відмова є чіткою та зрозумілою, та не викликає її неоднозначного тлумачення.
У діях поліцейського не встановлено порушень зазначених вище нормативних документів у ході виявлення та фіксації зазначеного адміністративного правопорушення. Таким чином на відеозапису, доданому до протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зафіксовані події щодо обставин, викладених у протоколі, за яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Оглянутий судом вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Зазначений відеозапис є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами.
Посилання захисника на невідповідність часу, зазначеного в направленні на огляд водія транспортного засобу (22-00 год. 09.11.2024), часу виявлення правопорушення (22-05 год. 09.11.2024), та часу фактичного складення протоколу (22-10 год. 09.11.2024), не заслуговують на увагу, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовані поліцейським факти, які підтверджені ОСОБА_1 , а також показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 щодо події відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та вказані події мають відношення саме до складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то суд звертає увагу, що буквальне тлумачення положень ст.266 КУпАП дає можливість зробити висновок, що відсторонення від керування транспортними засобами та огляд на стан алкогольного сп'яніння є окремими процедурами. Вказаний висновок підтверджується використанням формулювання «підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
У зв'язку з цим, порушення процедури відсторонення від керування транспортними засобами не впливає на процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння (в тому числі у випадку відмови від проходження зазначеного огляду), оскільки ч.6 ст.266 КУпАП визначено, що лише порушення правил проведення огляду має наслідком недійсність його результатів.
Твердження ОСОБА_1 , що під час пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння прилад «Драгер» не був сертифікований, не пройшов перевірку калібрування відповідно до технічних умов, а також доводи сторони захисту про ніби то порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння, не є слушними. Оскільки, об'єктивну сторону адміністративного правопорушення ОСОБА_1 складає власне його відмова від проходження огляду, а не стан приладу газоаналізатора «Драгер», ані зауваження щодо процедури огляду - не спростовують наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 на той факт, що він поспішав відвезти по домівках пасажирів, не є обставиною, що унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки такий факт не позбавляє водія обов'язку, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху пройти огляд на стан сп'яніння.
Також суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_5 з огляду на те, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, вказаний свідок не була присутня, та оскільки даний свідок ОСОБА_5 є дружиною особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі, тому суд вважає, що ОСОБА_5 може бути заінтересованою в результаті розгляду справи, що викликає обґрунтовані сумнів у правдивості та об'єктивності її показань.
Посилання адвоката на відсутність зафіксованих на відеозаписах ознак алкогольного сп'яніння та відповідно, відсутності підстав для проведення огляду на стан сп'яніння є безпідставними, оскільки працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп'яніння, про які оголосили та зафіксували у відповідних документах.
Всі інші доводи захисника суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені захисником невідповідності не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тим більше, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху, та є окремим (самостійним) складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
Суб'єктивна сторона вищевказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 , як повнолітня, дієздатна особа, не міг не усвідомлювати обов'язковість вимог працівників поліції, зокрема вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, які ґрунтуються на приписах пункту 2.5. Правил дорожнього руху України. Вказані Правила є обов'язковими для ОСОБА_1 і він, як учасник дорожнього руху, повинен бути з ними ознайомлений.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Також суд окремо звертає увагу на правові позиції Європейського суду з прав людини, висловленні у рішенні від 29.06.2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), де ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Тож, ОСОБА_1 , як і ті, хто реалізував своє право володіти автомобілями та їздити на них - погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.
При цьому суд наголошує, що вказаним поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 658847 від 09.11.2024 року складений саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та ретельно дослідженими у справі доказами.
Під час розгляду справи судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський ВП №2 Хустського РУП Герба І.М. був упереджений при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням ним п.2.5 Правил дорожнього руху. Тому, цей протокол приймається судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Повно та всебічно дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши всі обставини справи, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною та підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, відеозаписом подій 09.11.2024 року, які не викликають сумнівів у їх достовірності.
Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість поліцейського ОСОБА_15 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 658847 від 09.11.2024 року, судом не встановлено.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративні правопорушення, викладеними у ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , в ході розгляду справи судом не встановлено.
При цьому суд враховує, що керування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення адміністративного правопорушення, його значну суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечне, грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у вечірній час доби, та яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності.
Разом з тим, суд приймає до уваги фактичні обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 658847, та дані відносно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з яких вбачається, що ОСОБА_1 одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює, є пенсіонером, особою непрацездатного віку. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_1 вчинив грубе суспільно-небезпечне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та дане правопорушення відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності та з урахуванням відсутності обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , його непрацездатного віку, матеріального та сімейного стану, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що безпосередньо передбачено санкцією ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відповідно до приписів ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.33, 40-1, 130 ч.1, 276,279,280,283 КУпАП, суддя -
Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Адміністративний штраф сплачувати: Отримувач - ГУК у Закарпатській області/Закарпатська обл. 21081300, код ЄДРПОУ - 37975895, рахунок - UA538999980313030149000007001, Банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081300.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Роз'яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО