Справа № 127/18633/24
Провадження № 2/127/2533/24
06 січня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
представника позивача - адвоката Кислова Ю. А., представника відповідача Салямон Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач звернулася до суду з цим позовом та, з урахуванням змінених позовних вимог, просила визнати в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/5 частки в квартирі АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - її мати ОСОБА_3 . Після їх смерті залишилась спадщина - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 60,6 кв.м. Позивач зазначає, що ця квартира була надана в порядку обміну її батькові ОСОБА_2 , який все своє майно, як і ОСОБА_3 заповіли позивачці. Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року їй було визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через ненадання правовстановлюючих документів на квартиру. Позивач зазначає, що через пожежу, яка сталася 29 травня 2022 року, всі документи були знищені, вона зверталася за видачею дублікату, однак їй було відмовлено. Наразі вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права, а тому і звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі, витребувано матеріали інвентаризаційної справи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року ( без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) заява про зміну предмету позову прийнята до розгляду судом.
Правом подання відзиву на позовну заяву Вінницька міська рада не скористалася.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року витребувані копії спадкових справ щодо майна померлих батьків позивачки та закрите підготовче провадження.
У судовому засіданні представник позивачка - адвокат Кислов Ю. А. позовні вимоги з урахуванням зміни підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Представник Вінницької міської ради Салямон Д. О., у судовому засіданні покладалася на думку суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 в порядку обміну була надана ОСОБА_2 на трьох членів сім'ї (він, дружина - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_1 ).
В 2003 році ця квартира в порядку приватизації була передана у власність: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 по 1/5 (копія свідоцтва на право власності на житло від 27 березня 2003 року).
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували свої частки в праві власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 травня 2010 року.
Власники квартири провели її реконструкцію та після неї загальна площа квартири становить 60,6 кв.м, житлова - 41,1 кв.м. Акт прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири загальною площею 60,6 кв.м., житловою - 41,1 кв.м. затверджений рішенням виконкому Вінницької міської ради від 15 вересня 2011 року №2236.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 квітня 2023 року.
За життя останній заповідав все своє майно доньці - ОСОБА_1 (заповіт від 23 березня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі №1-392).
Спадкова справа щодо майна померлого не заводилася. Доказів про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після його смерті матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 грудня 2003 року).
ОСОБА_1 29 жовтня 1989 року уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Цей шлюб був розірваний 26 січня 2004 року, актовий запис №92 (довідка Вінницького міського ВРАЦС від 01 березня 2024 року №08-46-26, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ).
06 травня 2004 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 у Відділі РАЦС м.Ленггріс, Федеративна Республіка Німеччина та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
ОСОБА_1 з 22 березня 2016 року перебуває на консульському обліку Генерального консульства України в м. Мюнхені, а з 26 червня 2018 року постійно проживає та зареєстрована в м. Бад-Тельц, Баварія, ФРН.
На момент смерті ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 проживала та була зареєстрована лише ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61 15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Як безумовно слідує із матеріалів справи, підтверджується наявними у безспірними доказами позивач спадщину після смерті батька не приймала, а ОСОБА_3 на момент смерті її чоловіка постійно проживала з ним, а тому є такою, що прийняла спадщину.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України).
Оскільки судом установлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом та постійно проживала із померлим чоловіком на час смерті, вона є спадкоємцем, яка фактично прийняла спадщину після його смерті, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
З огляду на викладене слід констатувати, що ОСОБА_3 успадкувала 1/5 частку цієї квартири після смерті свого чоловіка, однак спадщину не оформила. Крім того ОСОБА_3 належить 1/5 частка цієї квартири відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 27 березня 2003 року.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30 травня 2022 року).
За життя остання також залишила заповіт, яким все своє майно заповідала доньці ОСОБА_1 (заповіт від 23 березня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі №1-393), позивачу по справі.
Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. від 05 травня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 через пропуск нею шестимісячного строку, визначеного для її прийняття.
Інших осіб, які б зверталися із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , чи прийняли спадщину судом не встановлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2023 року в справі №127/19909/23 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 визначений додатковий строк тривалістю 3 місяці для подання заяви при прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. від 05 березня 2024 року №39/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, зважаючи на відсутність підтверджуючих документів про право власності на це майно.
Позивач, звертаючись до суду вказує, що правовстановлюючі документи на квартиру були знищені внаслідок пожежі.
Відповідно до довідки Вінницького РУ ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 13 березня 2023 року №731-ОП 29 травня 2022 року орієнтовано о 00.20 год у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа. Згідно технічного висновку по результатам дослідження у визначенні технічної причини виникнення пожежі ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі.
Позивач зверталася щодо надання їй копій правовстановлюючих документів, однак в їх видачі було відмовлено.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
З огляду на викладене, суд вбачає можливим визнати за позивачкою право власності на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності на частку в квартирі в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2 , зважаючи, що позивачка спадщину після його смерті не прийняла, а його майно в порядку спадкування за законом перейшло до ОСОБА_3 , а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Суд також звертає увагу, що позивачка у будь-який інший спосіб реалізувати свої спадкові права не може, тому цей спір підлягає вирішенню шляхом визнання права власності на спадкове майно та саме такий спосіб захисту є ефективним.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає, що позивачка просила судові витрати залишити за нею, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 392, 1217, 1218, 1268 ЦК України, ст. 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,6 кв.м, житловою площею 41,1 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті вимог - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ,
Вінницька міська рада, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617.
Повний текст рішення складений 07.01.2025.
Суддя: