Справа № 127/519/25
Провадження № 3/127/135/25
07.01.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02.01.2025 близько 13:00 год командиром 150 роти охорони ОСОБА_2 на території військової частини був виявлений стрілець відділення охорони взводу охорони НОМЕР_2 роти охорони військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнав і суду пояснив, що вчинив його за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
З наданих суду матеріалів випливає, що ОСОБА_1 є стрільцем відділення охорони взводу охорони 150 роти охорони військової частини НОМЕР_3 .
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 02.01.2025 близько 13:00 год командиром 150 роти охорони ОСОБА_2 на території військової частини був виявлений стрілець відділення охорони взводу охорони НОМЕР_2 роти охорони військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка мова та поведінка, що не відповідає обстановці.
На підтвердження зазначеної обставини суду надані письмові пояснення ОСОБА_1 та копія довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» № 012 від 02.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння - 1,87 ‰ та 1,51 ‰.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 ознак правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до речення першого частини першої статті 251 Кодексу про адміністративне правопорушення (далі - КпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому частиною першою статті 266-1 КпАП визначено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що право направлення військовослужбовця на огляд на стан сп'яніння виникає з моменту виявлення у нього відповідних ознак.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 розділу ІІ Інструкції з оформлення в Національній гвардії України матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2017 за № 726, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.09.2017 за № 1166/31034 (далі - Інструкція № 726) у разі виявлення військовослужбовця з ознаками алкогольного сп'яніння, що визначені в пункті 3 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція про порядок виявлення ознак сп'яніння) на території Головного управління НГУ, військової частини, військового об'єкта, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби з такими ознаками посадова особа в присутності двох свідків пропонує такому військовослужбовцю добровільно пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування Міністерством охорони здоров'я.
Зі змісту пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення ознак сп'яніння ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Слід зауважити, що абзацом другим пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 726 визначено, що перед проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння посадова особа інформує військовослужбовця, що підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на його вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно з абзацом третім пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 726 результати проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння оформлюються актом, зразок якого наведено в додатку 2 до цієї Інструкції, який підписується посадовою особою, свідками та військовослужбовцем, стосовно якого проводився огляд.
Разом з тим, відповідно до абзацу шостого пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 726 у разі незгоди військовослужбовця пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, його незгоди з результатом такого огляду, а також за наявності підстав уважати, що військовослужбовець перебуває в стані наркотичного чи іншого сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції про порядок виявлення ознак сп'яніння, посадова особа не пізніше ніж протягом двох годин направляє його в супроводі двох представників Головного управління НГУ, військової частини для проведення медичного огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, якому надано право проводити такий огляд.
Зі змісту пункту 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення ознак сп'яніння випливає, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 726 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складається за формою, наведеною в додатку 4 до Інструкції про порядок виявлення ознак сп'яніння та долучається до матеріалів військового адміністративного правопорушення.
Суд також вважає за доцільне зауважити таке.
Частиною другою статті 266-1 КпАП визначено, що огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно з частиною третьою статті 266-1 КпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до речення першого частини четвертої статті 266-1 КпАП у разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Реченням другим цієї норми визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. А реченням третім наведеної норми регламентовано, що проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Зі змісту частини п'ятої статті 266-1 КпАП випливає, що складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
При цьому реченням першим частини шостої статті 266-1 КпАП визначено, що під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Як слідує з реченням другого цієї норми, у випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини дев'ятої статті 266-1 КпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Надані суду докази на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння свідчать, що такий факт задокументований довідкою № 012, а не висновком згідно з додатком 4 до Інструкції про порядок виявлення ознак сп'яніння.
Вирішуючи питання щодо прийнятності довідки № 012 в якості доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд вважає за доцільне зазначити таке.
Приписи Інструкції № 726 не містять застережень, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням відповідних вимог, вважається недійсним. При цьому приписи частини дев'ятої статті 266-1 КпАП містять застереження про те, що огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Як суд зазначив вище, ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не заперечував. Також ОСОБА_1 в судовому засіданні не оспорював процедуру проведення його огляду на стан сп'яніння, підтвердивши в судовому засіданні факт перебування у такому стані. Саме тому, на переконання суду, довідка № 012 має бути оцінена судом в сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, та їй має бути надана відповідна правова оцінка.
Отже, аналізуючи приписи наведених нормативно-правових актів, суд вважає, що наданими суду матеріалами підтверджений факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зазначити таке.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 «Про оборону» (далі - Закон № 1932-XII) встановлено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.10.1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу ВО Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно з вимогами частин третьої та восьмої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» регламентовано, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в подальшому був неодноразово продовжений.
Згідно з вимогами статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджений Законом України К548-ХІV від 24 березня 1999 року, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.
Відповідно до вимог статті 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статутом користуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи та військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 (справа № 264/6124/18) зазначив, що із системного аналізу зазначених норм вбачається, що поняття «особливий період» є значно ширшим, ніж поняття «період мобілізації людських ресурсів», а тому особливий період не закінчується у момент завершення мобілізації в Україні.
З огляду на викладене, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КпАП, за ознаками появи військовослужбовця на території військової частини в стані алкогольного сп'яніння, а також виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення правопорушення в умовах особливого періоду.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує, що відомості, які б свідчили, що накладення на нього менш суворого адміністративного стягнення, ніж арешт з утриманням на гауптвахті не здатне попередити вчинення нових правопорушень у майбутньому, суду надані не були. Враховуючи викладене, з метою попередження вчинення ОСОБА_1 аналогічних правопорушень в майбутньому, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 172-20, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: