Справа № 127/35613/24
Провадження № 2/127/5253/24
07.01.2025 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на малолітню дитину,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.01.2020 року.
Син проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач періодично перераховує кошти на утримання сина, однак з огляду на те, що такі перекази не мають постійного характеру та не забезпечують в повному обсязі потреби сина, дане стало підставою для звернення до суду.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дати подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2024 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу ОСОБА_2 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням.
06.12.2024 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 , у якому вказано, що на його утриманні перебуває ще одна малолітня дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на яку відповідач сплачує аліменти в розмірі 1/4 від доходу на користь ОСОБА_5 , що підтверджується постановою про звернення стягнення №54166509 від 12.09.2022 р.
Також має суттєві проблеми зі здоров'ям, що потребує тривалого вартісного лікування. Так, відповідно до виписки із медичної карти №6747, консультації лікаря ФРМ №6747 встановлено діагноз постравматичний стресовий розлад, депресивно-поведінковий варіант, тривожно-депресивний синдром, також викривлення носової перегородки, що зумовлює ускладнення дихання; остеохондроз спинного хребта, множинні протрузії МХД дисків, дорсальна мікрогрижа, клиновидна деформація попереково- крижового відділу хребта, хронічний гастрит та інші супутні захворювання. Також, з даної виписки вбачається, що відповідач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.07.2024 р. по 05.09.2024 p., тобто майже 2 місяці.
Крім того, як вбачається із направлення стоматолога та невропатолога, відповідач потребує лікування зубів і нервової системи.
Наразі відповідач є чинним військовослужбовцем, що зокрема, підтверджується відомостями вище згаданої постанови про звернення стягнень з доходів, де вказано, що ОСОБА_2 отримує доходи саме у військовій частині. У зв'язку з наведеним я вимушений постійно нести затрати на військове спорядження, паливо тощо. Зважаючи на те, що ці витрати проводяться в активній зоні бойових дій фізично немає змоги отримувати та зберігати чеки/квитанції про вищевказані понесені витрати.
Просив суд, позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі 1/8 частки.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.01.2020 року (а.с.9).
Син проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16.01.2015 року, батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_2 (а.с.27). На яку відповідач сплачує аліменти в розмірі 1/4 від доходу на користь ОСОБА_5 , що підтверджується постановою про звернення стягнення №54166509 від 12.09.2022 р. (а.с.28).
Також ОСОБА_2 має суттєві проблеми зі здоров'ям, що потребує тривалого вартісного лікування. Так, відповідно до виписки із медичної карти №6747, консультації лікаря ФРМ №6747 встановлено діагноз постравматичний стресовий розлад, депресивно-поведінковий варіант, тривожно-депресивний синдром, також викривлення носової перегородки, що зумовлює ускладнення дихання; остеохондроз спинного хребта, множинні протрузії МХД дисків, дорсальна мікрогрижа, клиновидна деформація попереково- крижового відділу хребта, хронічний гастрит та інші супутні захворювання. Також, з даної виписки вбачається, що відповідач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.07.2024 р. по 05.09.2024 p., тобто майже 2 місяці.
Крім того, як вбачається із направлення стоматолога та невропатолога, відповідач потребує лікування зубів і нервової системи (а.с.29-37).
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 1ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи те, що на утриманні відповідача перебуває ОСОБА_6 на яку він сплачує аліменти в розмірі 1/4 від доходу на користь ОСОБА_5 , що підтверджується постановою про звернення стягнення №54166509 від 12.09.2022 р., суд приходить до наступного висновку.
Зважаючи на положення ст. ст. 141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов'язок батьків на утримання неповнолітньої дитини суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 29.10.2024 року і до досягнення сином повноліття.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави 1211, 20 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80,84,141,179,180-183 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-81,137, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дати подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 07.01.2025 року.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ),
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя: