Єдиний унікальний номер 142/959/24
Номер провадження 2/142/172/25
іменем України
06 січня 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
при секретарі судового засідання Яворській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
11 листопада 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах його представником адвокатом Герасимчуком Олегом Олександровичем до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивач просить суд розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_2 ), який зареєстровано 03.03.2023 року, Генеральним консульством України в Дюссельдорфі Федеративна Республіка Німеччини, за актовим записом №02, розгляд справи просить здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи здійснювати без участі ОСОБА_1 та його представника адвоката Герасимчука Олега Олександровича, судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн. та судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп. покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.03.2023 року ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 від 03.03.2023 року, виданим Генеральним консульством України в Дюссельдорфі Федеративна Республіка Німеччини, за актовим записом №2. Зазначає, що на початку сімейного життя шлюбні відносини Позивача з Відповідачем складалися добре, однак на даний момент подружжя разом не проживає, шлюбні відносини між сторонами припинились, сторони перестали розуміти та любити один одного, проживати однією сім'єю, вести домашнє господарство, а також у них з'явились розбіжності в поглядах на сімейне життя, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та ведення спільного побуту. Спільних дітей у сторін немає. Всі зусилля щодо знаходження компромісу між сторонами не дали жодних результатів, тому позивач вважає, що наразі немає можливості збереження сім'ї. На даний час шлюб носить формальний характер та без фактичних сімейних відносин, а тому подальше сумісне життя, примирення, збереження між сторонами сім'ї, позивач вважає неможливим та таким, що суперечить його інтересам, відтак, укладений між сторонами шлюб підлягає розірванню з вищенаведених підстав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2024 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 11 листопада 2024 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .
29 листопада 2024 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за № 1961 від 20 листопада 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року в даній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, призначено судове засідання на 14 годину 00 хвилин 06 січня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Герасимчук О.О. в судове засідання 06 січня 2025 року не з'явилися, проте на адресу суду від представника позивача - адвоката Герасимчука О.О. надійшла заява про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі, в якій представник просить суд розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 06 січня 2025 року не з'явилася, проте від неї на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, в якому просить розгляд справи проводити без її присутності, проти розірвання шлюбу не заперечує.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.1. ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення, відповідно до вимог ст. 200 ЦПК України, немає.
Також, враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.
Судом встановлено, що 03 березня 2023 року Генеральним консульством України у Дюссельдорфі Федеративна Республіка Німеччина було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 2, змінено прізвище ОСОБА_2 на " ОСОБА_2 " та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.6)
Доказів наявності у сторін неповнолітніх дітей суду надано не було.
Судом встановлено, та не було спростовано під час судового розгляду, що шлюб між сторонами існує формально, на даний час сторони однією сім'єю не проживають, мають різні інтереси та погляди на побудову шлюбу та сім'ї.
Позивач та відповідач проживають окремо, примиритись не бажають, мають стійке волевиявлення спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу, що вбачається зі змісту позовної заяви, заяви представника позивача до суду про підтримання позовних вимог та заяви відповідача про визнання позовних вимог про розірвання шлюбу.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно із ч.1 ст.24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, обставини справи та підстави пред'явлення позову до суду, суд приходить до висновку, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення закріпленні в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
А тому, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, на підставі положень частини першої статті 142 ЦПК України, позивачеві з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору в розмірі 968,96 грн сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції № 0.03990512780.1 від 08 листопада 2024 року (а.с.11) та стягнути з відповідача на користь держави 50% судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати понесенні ним на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 гривень, на підтвердження чого надає копію договору про надання првничої допомоги, укладеного 01 листопада 2024 року між адвокатом Герасимчуком О.О. та ОСОБА_1 (а.с.7-9)
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.
Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано до суду: копію договору про надання првничої допомоги, укладеног о 01 листопада 2024 року між адвокатом Герасимчуком О.О. та ОСОБА_1 (а.с.7-9)
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Зазначене узгоджується також з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.
Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Такі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зі змісту договору про надання правничої допомоги, слідує, що його умовами передбачено, що за клієнт сплачує адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 5000 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції, за надання правової допомоги гонорар сплачується авансом в безготівковій формі на розрахунковий або картковий рахунок адвоката.
Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги надані стороною позивача докази надання такої допомоги, дійшов висновку про те, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 5000 грн., є явно завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою з огляду на наступне.
Суд виходить з того, що спір про розірвання шлюбу для адвоката Герасимчука О.О., який є адвокатом з 2008 року, є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами СК України, постанови Верховного Суду містять необхідні висновки в таких правовідносинах, а тому суд вважає, що формування правової позиції, підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не становила для представника позивача складності та не вимагала дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Відтак, витрати у зазначеній представником позивача сумі в договорі за розгляд справи в суді першої інстанціїх не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв'язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.
А тому, враховуючи складність справи, необхідність надання позивачу ОСОБА_1 адвокатом Герасимчуком О.О. правничої допомоги під час розгляду справи та її характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги надану професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що співмірним між розміром позовних вимог та розумністю судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, надання якої доведено відповідними доказами, є стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.24, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Прийняти визнання позову відповідачем.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 03 березня 2023 року Генеральним консульством України у Дюссельдорфі Федеративна Республіка Німеччина за актовим записом № 02.
Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову про розірвання шлюбу, в розмірі 484 гривні 48 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 484 гривні 48 копійок.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1500 гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Піщанський районний суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя: