07.01.25 справа № 133/3517/24
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності їй державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №287602, виданого 08.02.2010.
Дослідивши вказану заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Пунктом другим частини третьої ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Згідно ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Також відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Проте у порушення вимог ч. 3 ст. 43, ч. 4 ст. 294 ЦПК України заявником у заяві не зазначено такого учасника справ окремого провадження як заінтересована особа та її дані, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 3 ст. 294 ЦПК України, визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV (Окреме провадження) ЦПК України.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Так, у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 указано, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Пунктом 12 зазначеної Постанови визначено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 (п. 6 ч. 1 ст. 315) ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Про це зазначено і в Листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, а саме, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.
Наведена вимога міститься також у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18).
У порушення зазначених вимог до заяви не долучено докази того, що орган, який видав вказаний правовстановлюючий документ, відмовив у виправлені допущеної помилки. Заявником не надано доказів неможливості внесення змін у правовстановлюючий документ органом, організацією, які його видали. Заявником не зазначено та не подано доказів про те, що вона зверталася до уповноважених органів з метою вирішення даного питання та чи приймалися ниею будь-які рішення з приводу виправлення описки у зазначеному заявником у заяві правовстановлюючому документі.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви у новій редакції, із зазначенням заінтересованої особи, та надання доказів її звернення до уповноважених органів з метою вирішення питання внесення змін до правовстановлюючого документу та прийнття ними будь-яких рішень з цього приводу.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.
Надати заявнику строк на усунення недоліків заяви терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 07.01.25