Справа № 132/3492/24
Провадження № 2/132/943/24
Іменем України
27 грудня 2024 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді - Карнауха Н.П.,
за участі секретаря судового засідання Лисюк О.П.,
представника позивача - адвоката Змієвської Т.П.,
представника відповідача - адвоката Зубаня О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
До Калинівського районного суду Вінницької області 30.10.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в сумі 38 888,18 грн., понесених витрат зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 матеріали цієї позовної заяви передано на розгляд судді Карнауху Н.П.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 01.11.2024 відкрито провадження за цим позовом, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до розгляду на 16:00 год. 27.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» зазначено таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 02.03.2021 укладено договір №2106142915545.
Згідно із п.1.1 цього договору товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторона в заяві-анкеті, та складає 3400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно із умовами цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.
Згідно із п. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4а; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6; г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п.1.4.в. д) тип процентної ставки - фіксована.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3400 грн., що підтверджується листом ТОВ «Вей фор пей», згідно із яким 02.03.2021 здійснено переказ коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 3400 грн.
Згідно із п.п. 1.5., 1.6. договору у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Згідно із п. 3.3. договору передбачено, шо у разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення/оплати суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1% від неповернутої частини суми кредиту та/або процентів за користування ним за кожний день прострочення повернення (перевищення строку повернення) заборгованості з урахуванням наступних обмежень: 3.3.1. у разі, якщо сума, одержана за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору - сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов'язань не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за договором; 3.3.2. у разі, якщо сума, одержана за договором, перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору - пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань позичальником на підставі договору не може перевищувати половини суми, одержаної позичальником за цим договором.
Відповідно до п. 3.8. договору сторони дійшли згоди, що строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов'язанням з урахуванням умов п. 4.10 цього договору.
Згідно п. 4.12. договору підписуючи цей договір сторони підтверджують свою домовленість та згоду на встановлення договірної позовної давності по всім своїм взаємовідносинам за цим договором строком у 10 років. Підписуючи цей договір сторони підтверджують, що цей договір є договором про збільшення позовної давності та укладений у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
01.12.2021 було укладено договір №1-12, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106142915545.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106142915545.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2106142915545.
Станом на 30.11.2021 (дата що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал») загальна заборгованість: Договором №2106142915545 від 02.03.2021 становила 68499.46 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3400 грн.; заборгованість за процентами - 65099.46 грн.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, витяг з якого долучено до позовної заяви, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошові вимоги до відповідача в сумі 30804.0 грн., в т.ч: 3400 грн. - сума заборгованості за кредитом та 27404.0 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами за користуванні кредитом.
Таким чином, відповідно до умов Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати процентів за користування кредитними коштами не в повному обсязі. Зазначене не протирічить норм діючого законодавства та відповідає змісту ст. 514 ЦК України.
ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги щодо сплати кредиту та процентів користування кредитом лише в частині нарахованих процентів за період по 30.11.2021, а саме в розмірі 30804.0 грн.
Право вимоги за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 37695.46 грн. не перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», що і відображене в розрахунку заборгованості за договором, наданого товариством при укладанні Договору факторинг№ 1-12 від 01.12.2021.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», витяг з якого долучений до позовної заяви, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача по Кредитному договору №2106142915545 від 02.03.2021 в сумі 54534.98 грн, яка складається з: 3400 грн. сума заборгованості за кредитом; 27404.0 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30.11.2021, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал»; 23730.98 грн. сума заборгованості за нарахованими відповідно до умов Договору процентами за користування кредитом за період з 01.12.2021 по 01.03.2022.
ТОВ «Коллект Центр» після набуття права вимоги за Договором, нарахування процентів не здійснював.
Загальний розмір заборгованості за Договором №2106142915545 від 02.03.2021, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 54534,98 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 51134,98 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 38888,18 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 35488,18 грн.
Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги та актом про надання юридичної допомоги, яким згідно умов договору підтверджується факт надання послуг, а саме, сторони по договору підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають.
З врахуванням вищенаведеного, попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи складає 3028,00 грн. зі сплати судового збору та 13000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.
У судове засідання, призначене на 16:00 год. 27.11.2024 сторони не з'явилися. Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зубаня О.О. надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи через зайнятість у судових засіданнях у інших справах та для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву. У зв'язку з наведеним розгляд справи відкладено на 13:00 год. 27.12.2024.
Після цього до Калинівського районного суду Вінницької області 10.12.2024 надійшла заява у цій справі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зубаня О.О. під назвою «Письмові пояснення» такого змісту.
Згідно доданого до позовної заяви Паспорту споживчого кредиту строк повернення кредиту - 16 днів. Цей же 16-ти денний строк кредитування підтверджується також і Графіком платежів, який є додатком №2 до Кредитного договору, згідно якого розмір тіла кредиту - 3400 грн., розмір відсотків за весь період кредитування 1188 грн., отже загальна вартість кредиту з урахуванням можливих відсотків була чітко узгоджена сторонами і становила - 4488,00 грн. Отже, Позивач мав право нараховувати відсотки лише на протязі строку кредитування, тобто лише на протязі 16 днів. Тому нараховані Позивачем відсотки не відповідають вимогам чинного законодавства та договірним відносинам сторін.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, вимоги Позивача про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такий правовий висновок узгоджується з позицією палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18. У пунктах 91-93 Постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14- 10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14- 154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14- 318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. В матеріалах справи наявні два договори факторингу: 1) між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал". 2) між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр". В матеріалах справи відсутні докази того, що Фактори (особи які купують боргові зобов'язання) ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" станом на момент укладення договорів факторингу мали право на здійснення факторингових операцій. Тому, ці договори факторингу є нікчемними, оскільки не надано доказів, що ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" мали статус фінансової установи та мали право на здійснення факторингових операції та що в них були наявні ліцензії на здійснення факторингових операцій.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" на момент укладення договору факторингу мають ліцензії на здійснення фінансових послуг.
Згідно Реєстру боржників та витягу з Реєстру при укладенні договору факторингу між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Кепітал" предметом договору був борг ОСОБА_1 в сумі 30 804,00 грн. (3400,00 грн. тіла кредиту та 27 404 грн. відсотки). Тобто, якщо ТОВ "Вердикт Кепітал" купив борг ОСОБА_1 в сумі 30 804,00 грн., то і продати він міг лише борг в такій же сумі, а не в більшій. Адже, відсотки нараховуються лише в період дії кредитного договору. Тому, ті суми, які просить стягнути Позивач - 38 888,18 грн. (які складаються з тіла кредиту та відсотків 35488,18 грн.) взагалі нічим не обґрунтовані, оскільки ТОВ "Вердикт Кепітал" не міг продати ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість в більшому розмірі, ніж купив сам.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) кожного місяця у визначених графіком розмірах тіла кредиту і процентів за користування кредитом. Оскільки умовами Договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Не внесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Таким чином, встановлення строку кредитування в договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. І такаж правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 16 листопада 2022 року по справі № 752/8302/16-ц, яку я прошу врахувати при винесенні судом рішення по нашій справі. Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами Договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Таким чином, той факт, що з даним позовом Позивач звернувся до суду 30.10.2024, отже до стягнення підлягає заборгованість лише в межах трьохрічного строку, тобто з 30.10.2021 по 30.10.2024, оскільки відсотки нараховувалися не за весь термін дії договору, а обов'язок їх сплати обмежувався певними періодами, які вказані в п.1.4.1 та 1.4.2 Кредитного договору. А строк давності стосовно позовних вимог, заявлених за період з 02.03.2021 по 30.10.2021, минув.
Представник відповідача просить застосувати строк позовної давності як до вимог про стягнення тіла кредиту так і вимог про стягнення процентів. Адже, згідно доданого до позовної заяви Паспорту споживчого кредиту строк повернення кредиту - 16 днів. Цей же 16-ти денний строк кредитування підтверджується також і Графіком платежів, який є додатком №2 до Кредитного договору, згідно якого розмір тіла кредиту - 3400 грн., розмір відсотків за весь період кредитування 1188 грн., отже загальна вартість кредиту з урахуванням можливих відсотків була чітко узгоджена сторонами і становила - 4488,00 грн. Кредитний договір укладено 02.03.2021, отже ОСОБА_1 мала б повернути кредит до 18.03.2021, і саме з цього часу і починає відлік строку позовної давності як щодо тіла кредиту так і щодо відсотків.
Отже, трьохрічний строк позовної давності розпочався 18.03.2021, та закінчився 18.03.2024, в той час як з позовом до суду Позивач звернувся лише 30.10.2024, тобто пропустив строк позовної давності.
Кредитний договір, на який посилається Позивач має статус споживчого кредиту. Тому, суд при винесенні рішення по справах, в яких предметом є споживчий кредит має врахувати норми законодавства про захист прав споживачів і врахувати нижченаведені норми, які вимагають від суду застосувати принципи розумності та справедливості та знизити розмір процентів до суми не більшої як сума самого кредиту. У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-223цс16 зроблено висновок, що «визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів».
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 35 488,18 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 3400,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, тому суд навіть у випадку наявності підстав для задоволення позову, має цей позов задовольнити частково.
В матеріалах справи відсутні докази оплати Позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 13 000,00грн. Відповідні банківські квитанції відсутні. Більше того, відсутні докази виконання АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" будь-який робіт (послуг) для відповідача, адже ними не підписано жодного документу по справі (позовна заява підписана представником позивача, а не адвокатом, копії документів засвідчені представником Позивача, а не адвокатом), тобто виникає питання , що взагалі робив той адвокат, і де докази тих його робіт. Акти приймання-передачі можна написати і на мільйон гривень, але це не означає , що ці послуги дійсно надані. А в матеріалах справи відсутні докази фактичного надання послуг АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС". Більше того, в матеріалах справи відсутні ордера адвокатів АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", які б підтверджували, що дійсно це адвокатське об'єднання надає послуги Позивачу по даній судовій справі.
Крім того, у Позивача не було необхідності в залученні інших адвокатів, адже в штаті Позивач мав юрисконсульта, про що свідчать протоколи про призначення керівника, де вказано про переведення юрисконсульта з однієї посади на іншу. Але це все підтверджує той факт, що таки юристконсульт в штаті підприємства був. Вартість послуг є надзвичайно завищеною.
Враховуючи вищенаведене, врахувати неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу ціні позову і обсягу виконаної роботи адвокатом (адвокат лише підготував позовну заяву з додатками і все), в судових засіданнях адвокат участі не брав, тому, розумним розміром витрат на оплату послуг адвоката у даному спорі є сума у розмірі 1000,00 грн.
Судовий збір Позивач просить стягнути в сумі 3028,00 грн., проте, судовий збір Позивачем просто сплачено в більшому розмірі, ніж вимає чинне законодавство, тому в даному випадку суд має повернути Позивачу частину надмірно переплаченого судового збору. А з відповідача підлягає до стягнення частина судового збору, яка відповідає процентному співвідношенню до розміру зодоволених судом позовних вимог.
Після цього до Калинівського районного суду Вінницької області 16.12.2024 надійшла відповідь на відзив представника позивача - адвоката Змієвської Тетяни Павлівни, у якій наведено такі аргументи.
У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. 02.03.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" (далі - Кредитодавець та/або ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ") та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 2106142915545 (далі - Договір). Відповідно до 1.2. договорів кредит надається на строк, зазначений у Заяві-Анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною. Пунктом 1.3. договорів встановлено орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту.
Пунктом 1.9 договорів зазначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. Зазначене також відображено в Заяві-анкеті, відповідно до умов якої строк кредиту становить 365 днів, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Відповідно до пп. 1.4.1., 1.4.2. договорів та Заяви-Анкети нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16-й день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Згідно з п. 1.4 договорів проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі Процентна ставка), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в такому розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована
Сторонами при укладенні договорів було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору.
Пунктом 1.9 договору зазначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. Враховуючи, що договір було укладено 02.03.2021, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) закінчився 02.03.2022. Таким чином, період з 02.03.2021 по 02.03.2022 є періодом правомірного користування позичальником кредитнми коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі. Відповідно до наданих розрахунків заборгованості нарахування відсотків здійснювалось за період з 02.03.2021 по 01.03.2022, тобто в межах строку кредитування, зазначеного в Кредитному договорі та в Заяві-анкеті на отримання кредиту. При цьому, відповідно до умов договору, відсоткова ставка за перші 16 днів становить 2% на день, з 17 по 31 день -3,64% на день, з 32 по 47 - 5,02% на день, в подальшому - 7,67% на день. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання.
Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору.
Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Проте, вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом. У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору.
Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Крім того, Верховний Суд України на засіданні Судової палати 2 грудня 2015 року при розгляді справи №6-1341цс15 сформулював наступну правову позицію. Закон "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, що виникли з кредитних правовідносин, лише у тому випадку, якщо основою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типових процентних ставках, валютних скидках і так далі, передуючих укладенню договору. Також, відповідно до п. 4.9 Договору Позичальник підтверджує, що отримав кредит не на споживчі цілі. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Відповідач зазначає, що ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не мають ліцензії на здійснення послуг з факторингу. Водночас інформація про небанківські фінансові установи міститься у Комплексній інформаційній системі Національного банку (КІС НБУ). Дана інформаційна система призначена для отримання повної інформації щодо небанківських установ та інших учасників ринків фінансових послуг, ліцензування, реєстрацію та авторизацію яких здійснює Національний банк. Відповідна інформація містить на офіційному сайті Національного банку України за посиланням https://bank.gov.ua/ua/supervision/nonbanks/registers-lists.
Так, за посиланням https://kis.bank.gov.ua/ знаходиться КІС НБУ, у якій можна здійснити пошук інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ та реєстрі осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги на поточну дату та перевірити інформацію щодо фінансових компаній.
Відповідно до інформації з КІС НБУ ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) була зареєстрована як фінансова компанія та на момент підписання договору факторингу у товариства була наявна ліцензія на надання послуг з факторингу, яка діяла з 30.03.2017 по 20.04.2023.
Така ліцензія була надана первісному кредитору під час укладення Договору факторингу, про що свідчать відповідні застереження і гарантії, що містяться в договорі. Отже, твердження Відповідача про недійсність договору факторингу не відповідає обставинам справи. Аналогічне стосується і ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926), яке мало статус фінансової установи та ліцензію на надання послуг з факторингу була наявна з 18.10.2021 по 29.03.2024. Отже, ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» мали право на укладення договору факторингу та нарахування відсотків після відступлення товариствам прав вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки Банку за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок.
Відповідно до п. 2.3 Договору факторингу з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг. Таким чином, умови договорів жодним чином не обмежують наступних кредиторів у праві нарахувати відсотки за користування кредитом.
Щодо позовної давності, то відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Водночас у п. 4.12 Договору сторони погодили збільшити строк позовної давності до 10 років. Більш того, перебіг таких строків було зупинено у зв'язку з введенням карантину, а в подальшому - воєнного стану.
Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.
Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.
Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу. У постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Проте, Відповідач не звертався з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, а лише просив здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Із наданих документів вбачається, що сторони визнають факт надання правової допомоги, погоджують її обсяг та не мають претензій щодо виконання умов договору. Той факт, що позовна заява підписана директором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не спростовує, що її було складено адвокатським об'єднанням. При цьому, документи зі сторони АО «Лігал Ассістанс» підписано керуючим партнером Бурдюг Тетяною Вікторівною, яка є адвокатом та здійснює адвокатську діяльністю на підставі свідоцтва № 5523 від 14.08.2014. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості їх вартості, до позовної заяви було надано: копію Договору №01-07/2024 від 01.07.2024; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №56; витяг з Акту №2 про надання юридичної допомоги. При цьому, докази понесених витрат на правничу допомогу можуть бути подані стороною по справі протягом всього розгляду справи, а не лише разом з позовною заявою. Більш того, допущену технічну описку було виявлено в процесі розгляду справи та надано виправлений витяг з акту.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - адвокат Змієвська Тетяна Павлівна та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зубань Олександр Олександрович прийняли участь у судовому засіданні у справі № 132/3492/24, призначеному на 13:00 год. 27.12.2024, в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Змієвська Т.П. позов підтримала, просила його задоволити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Крім того, представник позивача додатково зазначила, що позивачем строк позовної давності не пропущено у зв'язку з введенням в державі карантину та у подальшому військового стану, на час яких такий строк зупинявся. Представник відповідача, не визнаючи розмір позовних вимог, не надав контррозрахунку. Згідно із пунктом 2.3 договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, укладеного між ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про відступлення відступило на користь останнього права вимоги за кредитним договором №2106142915545, з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг тощо.
Представник відповідача - адвокат Зубань О.О. визнав позовні вимоги частково - в розмірі 3400 грн. тіла кредиту та 1088 грн. відсотків за його користування. Вказав, що сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, підлягає відшкодуванню в розмірі 1000 грн. В обґрунтування чого представник відповідача зазначив, що розрахунок заборгованості позивача не є обґрунтованим, строк кредитування склав лише 16 днів, тому фінустанова мала право нараховувати відсотки тільки за цей час. Не може бути відступлено право вимоги на більшу суму, ніж продано за договором
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі - ТОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_1 02.03.2021 укладено договір № 2106142915545, згідно із п.1.1 цього договору товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно із умовами цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п. 1.9 цього договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.
Згідно із п. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4а; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6; г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п.1.4.в. д) тип процентної ставки - фіксована.
Указаний договір разом із заявою-анкетою, правилами, паспортом кредиту із аналогічними договору № 2106142915545 від 02.03.2021 умовами, прийнято (акцептовано) шляхом використання електронного підпису позичальника, відтвореного використанням відповідачем одноразового ідентифікатора.
Кредитор ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується долученою до позовної заяви копією листа Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Вей фор пей» від 02.09.2024, згідно із яким на виконання умов укладеного договору позикодавцем 02.03.2021 перераховано грошові кошти на картковий рахунок позичальника у розмірі 3400 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» згідно із договором від 01.12.2021 №1-12 відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором №2106142915545.
Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до договору від 10.03.2023 №10-03/2023/01 відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106142915545.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2106142915545.
Станом на 30.11.2021 (дата що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал») загальна заборгованість за договором №2106142915545 від 02.03.2021 становила 68499.46 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3400 грн.; заборгованість за процентами - 65099.46 грн.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, витяг з якого долучено до позовної заяви, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошові вимоги до відповідача в сумі 30804.0 грн., в т.ч: 3400 грн. - сума заборгованості за кредитом та 27404.0 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами за користуванні кредитом.
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» (п. 2.3 договору) набуло право вимоги до відповідача щодо сплати процентів за користування кредитними коштами не в повному обсязі. Зазначене не протирічить норм діючого законодавства та відповідає змісту ст. 514 ЦК України.
ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги щодо сплати кредиту та процентів користування кредитом лише в частині нарахованих процентів за період по 30.11.2021, а саме в розмірі 30804.0 грн.
Право вимоги за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 37695.46 грн. не перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», що відображене в розрахунку заборгованості за договором, наданого товариством при укладанні договору факторинг№ 1-12 від 01.12.2021.
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», витяг з якого долучений до позовної заяви, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №2106142915545 від 02.03.2021 в сумі 54534.98 грн, яка складається з: 3400 грн. сума заборгованості за кредитом; 27404.0 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30.11.2021, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал»; 23730.98 грн. сума заборгованості за нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитом за період з 01.12.2021 по 01.03.2022.
ТОВ «Коллект Центр» після набуття права вимоги за договором, нарахування процентів не здійснював.
Загальний розмір заборгованості за договором №2106142915545 від 02.03.2021, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 54534,98 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 51134,98 грн.
Позивачем з посиланням на врахування принципів розумності, співмірності і пропорційності пред'явлено вимогу стягнути заборгованість у розмірі 38888,18 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 35488,18 грн.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Коллект Центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Як вже було встановлено судом, кредитний договір у справі підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Указані встановлені обставини дозволяють суду зробити висновок про те, що відповідачем грошові кошти за кредитним договором отримано в повному обсязі. Однак, після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти згідно із укладеним нею договором та не сплатила проценти за користування ними.
Отже, відповідач у визначеному договором порядку не виконав свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів та не сплатив проценти за користування ними, а тому з нього на користь ТОВ «Коллект Центр» у порядку переуступки права вимоги слід стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 38888,18 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 35488,18 грн..
Щодо застосування строку позовної давності.
Представником відповідача у справі 10.12.2024 подано відзив, у якому, серед іншого, міститься заява про застосування строків позовної давності, згідно із якою стягненню підлягає лише заборгованість в межах трирічного строку, тобто, з 30.10.2021 по 30.10.2024.
Аналізуючи вказане клопотання суд прийшов такого висновку.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами ст. 267. ЦК України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В досліджуваному випадку слід звернути увагу суду на позицію Верховного суду, яка була викладена в постанові по справі № 679/1136/21 від 07 вересня 2022 року: «У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню».
Тому, враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено.
Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
30 січня 2024 року набув чинності Закон України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», яким внесено зміни до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а саме: перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії воєнного стану в Україні.
Так, відповідно вказаного положення на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Поряд з наведеним, пунктом п. 4.12. договору кредиту № 2106142915545 від 02.03.2012, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , встановлено, що підписуючи цей договір сторони підтверджують свою домовленість та згоду на встановлення договірної позовної давності по всім своїм взаємовідносинам за цим договором строком у 10 років. Підписуючи цей договір сторони підтверджують, що цей договір є договором про збільшення позовної давності та укладений у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Отже, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності у цій справі не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача в порядку переуступки права вимоги необхідно стягнути заборгованість в межах заявлених позовних вимог за договором кредиту № 2106142915545 від 02.03.2012 у загальному розмірі 38888,18 грн.
Розподіл судових витрату справі.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У поданому позові ТОВ «Коллект Центр» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмір 13000 грн.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу у такому розмірі з огляду на їх необґрунтованість.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024, укладеного ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 56 від 14.08.2024 із описом наданих послуг та їх вартістю та витягом із акту № 2 про надання юридичної допомоги від 02.10.2024 у справі щодо ОСОБА_1 на загальну суму 13000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги (всього 5 годин), обсягом наданих адвокатських послуг, а також беручи до уваги заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню - у розмірі 5000 грн.
Вказану суму суд вважає співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами).
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Коллект Центр» сплачено судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» - 3028,00 грн.
Оскільки позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором № 2106142915545 від 02.03.2021 на суму 38888,18 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір у сумі 3028 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення відповідно до положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України складено 01.01.2025.
Суддя