печерський районний суд міста києва
Справа № 465/2821/24-ц
пр. 2-6489/24
05 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Харчука Р. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, представники: президент України Зеленський Володимир Олександрович, Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Держава США, представник посольства США в Україні, про відшкодування моральної шкоди.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Держави України, представники: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Держава США, представник посольства США в Україні, про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову вказав, що в зв'язку з проголошенням України незалежною державою він як її громадянин згідно Конституції України має право користуватися об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону, зокрема надрами держави. Право користування надрами має відбуватись всіма співвласниками, адже надрає об'єктом загального користування і не може бути передана в оренду, володіння чи розпорядження без згоди всіх співвласників. У випадку не встановлення меж управління об'єктами власності Українського народу органи державної влади не мають права на управління такими об'єктами. Для отримання права на управління об'єктами права власності Українського народу у випадку відсутності меж на таке управління в Конституції України, Держава Україна зобов'язана отримати довіреністю на таке управління від Українського народу, а саме у всіх громадян України або за результатами Всеукраїнського референдуму, або нотаріально завірену. Оскільки таких референдум не проводився і позивач такої довіреності не надавав, то позивач вважає, що це є явним порушенням його прав.
17.04.2024 ухвалою Франківського районного суду м. Львова справу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, за підсудністю за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 справу передано судді Головко Ю. Г.
24.05.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва справу прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання у справі.
30.09.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
20.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Кабінету міністрів України із запереченнями проти задоволення позовних вимог.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, поданих письмових поясненнях.
Представник відповідача КМУ у судовому засіданні заперечував проти вимог позову, просив відмовити у повному обсязі.
Інші учасники судового провадження про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до вимог ст. 106 Конституції України Президент України: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; 10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 14)вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; 22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійснює помилування; 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; 30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України. Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21 цієї статті, скріплюють підписами Прем'єр-міністр України і міністр, відповідальний за акт та його виконання.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Крім того, відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1 та 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Позивач зазначав, що має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу, однак не надавав державним органам права на управління об'єктами права власності Українського народу ні за результатами Всеукраїнського референдуму, на ні підставі нотаріально завіреної довіреності і таким чином порушені його права як співвласника об'єктів права власності Українського народу саме з боку органів державної влади, які користуються даними об'єктами власності без його згоди, не сплачуючи йому відповідної плати за користування.
Між тим, як слідує з аналізу норм ст.ст. 13, 75, 102, 106, 143 Конституції України даними правовими нормами передбачено право органів державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією здійснювати право власності від імені Українського народу землею та її надра, які знаходяться в межах території України.
Тобто, такі повноваження делеговані органам державної влади та органам місцевого самоврядування прямими нормами Конституції України і органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією здійснюють право власності від імені Українського народу землею та її надра, які знаходяться в межах території України, саме на підставі вказаних норм Конституції як норм прямої дії та, якими не передбачено проведення Всеукраїнського референдуму з приводу передачу народом таких повноважень відповідним органам влади чи видачі окремо від кожного громадянина нотаріально завіреної довіреності.
Відсутність порушеного належного саме позивачу майнового права виключає відшкодування майнової шкоди на його користь.
Позивач не довів порушення його права власності на об'єкти права власності народу України, а саме в надрах, а також заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2,12,13, 30.48,76,81,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.19,56,129-1 Конституції України, ст.ст.23, 170, 1167, 1173,1174,1176 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Держави України, представники: президент України Зеленський Володимир Олександрович, Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Держава США, представник посольства США в Україні, про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко