Справа № 756/15204/24
№ 1-кп/756/1800/24
07 січня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Києві Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 19.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003639 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця міста Христинівка Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, офіцйно не працевлаштованого, одруженого, на утриманні маючого малолітню дитину 2024 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
- у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні Оболонськаого районного суду міста Києва ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження № 12024100050003639 від 19.11.2024 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу та підтримала в повному обсязі, обґрунтовуючи ризиками, які передбачені ст. 177 КПК України: ризик переховування, ризик вчинення іншого кримінального провадження та ризик незаконного впливу на свідків.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , не заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши позиції сторін кримінального провадження, доходить наступних висновків.
Під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, вказаних вище, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, заперечення обвинуваченого та захисника, суд приходить до таких висновків.
Сторона обвинувачення вказує на ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки.
На думку суду, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Так, санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, а отже є тяжким злочином.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На думку судді, ОСОБА_4 відомо про місце проживання осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, шляхом вмовляння, погрози або підкупу, може схиляти свідків до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні.
Вказані обставини формують у судді переконання щодо наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, стабільного матеріального забезпечення.
Вказані обставини дають підстави вважати судді про наявність вказаного ризику.
Враховуючи вище викладене, до спливу терміну дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що явилися підставою для застосувння домашнього арешту на на даний час не змінилися, суд вважає недостатньо застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно останнього для запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, та необхідним продовжити останньому дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 08 березня 2025 року включно.
Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 181, 194, 331, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,за виключенням отримання медичної допомоги, а також періоду часу прямування та перебування в укритті на період оголошення повітряної тривоги.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
1)утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні в усіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях;
2)здати на зберігання, за наявності, до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Строк дії ухвали суду до 08 березня 2025 року.
Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому.
Направити копію ухвали до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1