Справа №:754/7739/24
Провадження №: 2/755/7349/24
"07" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 20 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №100706059, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10 000 грн строком на 30 днів з можливістю пролонгації та фіксованою процентною ставкою 1,70 % на день. 14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 08Т, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100706059 від 20 травня 2021 року. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100706059 від 20 травня 2021 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору становить у розмірі 25 816,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 500 грн, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 14 816 грн, заборгованості за комісійними винагородами становить 1500 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року цивільну справу №754/7739/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалу суду від 30 липня 2024 року разом з позовною заявою та доданими до неї додатками направлялася за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень.
Третя особа отримавши 28 серпня 2024 року ухвалу суду від 30 липня 2024 року не скористалась своїм правом подачі пояснень на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
20 травня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила та заповнила анкету-заяву на кредит № 100706059, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід. Надала згоду, зокрема, щодо правил кредитування.
Анкета-заява на кредит № 100706059 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 100706059. Крім того, анкета-заява на кредит № 100706059 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума 10000,00 грн; замовлений строк 30 днів (з 19 травня 2021 року по 18 червня 2021 року; погоджена сума 10 000,00 грн; погоджений строк 30 днів; комісія за надання 1500 грн.; проценти за користування кредитом 5100 за ставкою 1,70 % за кожен день користування.
З договору про споживчий кредит від 20 травня 2021 року № 100706059, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( пункт 1.1. Договору).
Відповідно до платіжного доручення № 27822195 від 20 травня 2021 року, встановлено про перерахунок коштів у розмірі 10 000,00 грн., Товариством «Мілоан» отримувачу ОСОБА_1 з призначенням платежу: кошти згідно договору 1007406059.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору ( пункт 1.6, 1.7 Договору).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.3. договору в термін (дату), вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за базовою процентною ставкою, визначеною пунктом 1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3 Договору. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору (пункт 2.3.1).
Отже, судом встановлено, між сторонами укладено електронний договір від 20 травня 2021 року № 100706059. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору від 20 травня 2021 року № 100706059 встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір від 20 травня 2021 року № 100706059 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 20 травня 2021 року № 100706059 відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
На підтвердження виконання Товариством «Мілоан» зобов'язання за договором про споживчий кредит від 20 травня 2021 року № 3274445, позивач надав копію платіжного доручення від 20 травня 2021 року № 27822195 про перерахування на картковий рахунок відповідача коштів в сумі 10 000,00 грн.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 20 травня 2021 року № 100706059 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 20 травня 2021 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 20 травня 2021 року № 100706059 належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100706059 від 20 травня 2021 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору становить у розмірі 25 816,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 9500 грн, заборгованості за відсотками 14 816 грн, заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 1 500 грн.
Відповідач контррозрахунку заборгованості суду не надав.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 08Т, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100042912 від 20 травня 2021 року .
27 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» направило на поштову адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2021 року № 100042912 протягом 3 (трьох) днів, в якій також повідомило про відступлення йому прав вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредитором.
Однак, суд враховує таке.
Згідно з умовами договору сторонами погоджено розмір процентної ставки 1,70 % на добу протягом 29-ти днів, що становить 5 100 грн. Також сторонами була визначена загальна сума повернення кредиту з нарахованими процентами та комісією в розмірі 16 600,00 грн.
Здійснений позивачем розрахунок свідчить, що відсотки нараховувались вони після визначеного періоду кредитування, що не відповідає умовам договору, а даних про застосування процедури пролонгації матеріали справи не містять. Також враховуючи, що наданий розрахунок складений позивачем і не містить деталізації зокрема щодо часткового погашення тіла кредиту, сум на які нараховувались проценти і періоду їх нарахування, вказаний розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі, а тому не приймається до уваги.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором від 20 травня 2021 року № 100706059, не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Відповідно до статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до квитанції про сплату від 29 травня 2024 року № 3018-8211-0654-7771 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується договором від 01 квітня 2024 року№ 42649746 про надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (як клієнт) та Адвокатом Білецький Б.М., відповідно до умов якого бере на себе зобов'язання по наданню клієнту юридичних по складанню позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній розрахунок суми судових витрат, яку позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, (формування додатків до позовної заяви, письмові докази); додатковою угодою від 10 травня 2024 року №003332513301 (а.с.15) до Договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року № 42649756; детальним описом робіт (наданих послуг) від 01 квітня 2024 року на підставі договору від 01 квітня 2024 року № 42649746 на суму 6 000,00 грн; актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 10 травня 2024 року на суму 6 000,00 грн; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17 березня 2016 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь ТОвариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 422,40 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог та витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 20 травня 2021 року № 3274445, заборгованості за тілом кредиту 9 500,00 грн (дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованості за відсотками у розмірі 5 100,00 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 1 500,00 грн., що разом складає суму 6 600 (шість тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІджи Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., а всього 8 422,40 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.01.2025 року.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіконструктора Ігоря Сікорського 8;
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міолан», код ЄДРПОУ 40484607, 04107, м. Київ, вул. Багговутівська буд. 17-21.
Суддя Н.О. Яровенко