Вирок від 07.01.2025 по справі 754/17996/24

Номер провадження 1-кп/754/412/25

Справа№754/17996/24

Вирок

Іменем України

07 січня 2025 року

м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12024100030003146 від 02.12.2024 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.

Києва, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працевлаштованої, незаміжньої, має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

-18.11.2024 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень)

ОСОБА_3 , будучи раніше засуджена, а саме 18.11.2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, та маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинила умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 01.12.2024 року у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, побачила на ґрунтовому покритті - 1 (один) безбарвний пакет з полімерного матеріалу з пазовим замком із кристалоподібною речовиною світло-бежевого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 0,695 г, після чого у неї виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 підняла раніше виявлений нею - 1 (один) безбарвний пакет з полімерного матеріалу з пазовим замком із кристалоподібною речовиною світло-бежевого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 0,695 г, тим самим незаконно придбала психотропну речовину, обіг якої заборонено, після чого заховала його до правої кишені куртки, в яку вона була одягнена, тим самим почала незаконно зберігати вищевказану психотропну речовину при собі без мети збуту, яку в подальшому перенесла за адресою: місто Київ, вул. Милославська, 23, де 01.12.2024 приблизно о 23 год. 55 хв. була зупинена працівниками поліції.

В подальшому, 02.12.2024 року в ході проведення огляду місця події, ОСОБА_3 із правої кишені куртки, в яку вона була одягнена, добровільно надала працівникам поліції - 1 (один) безбарвний пакет з полімерного матеріалу з пазовим замком із кристалоподібною речовиною світло-бежевого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 0,695 г, яку ОСОБА_3 незаконно придбала та зберігала без мети збуту.

ІІ. СТАТТІ (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Згідно з ч.2 ст.309 КК України кримінально-караним діянням є, зокрема, незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинені особою протягом року після засудження за аналогічні дії.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Так, об'єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення полягає, зокрема, у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені статями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом та обов'язково відсутністю мети збуту наркотичних засобів чи речовин. Іншими словами, мета зазначених вище дій може бути будь-якою, за виключенням збуту (наприклад, особисте споживання наркотичних засобів чи речовин).

Суб'єкт - загальний; особа, що досягла 16-річного віку.

ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винною, щиро розкаялась і підтвердила вищеописані встановлені судом обставини справи. Покази обвинуваченої є логічними і послідовними та не залишають суду «розумного сумніву» щодо їх правдивості та відповідності встановленим обставинам кримінального провадження.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно всіх обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, учасникам судового розгляду роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченої ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і її дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

ІV. ПОКАРАННЯ

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч.2 ст.309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття.

Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до даних про особу обвинуваченої: ОСОБА_3 раніше судима за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, призначене вироком суду покарання не відбуте, після засудження за яке через короткий проміжок часу знову вчинила злочин, пов'язаний з незаконним обігом психотропних речовин. Обвинувачена не працює, незаміжня, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обираючи покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст. 309 КК України, суд бере до уваги наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, те, що ОСОБА_3 раніше судима за вчинення аналогічного правопорушення, після засудження за яке через короткий проміжок часу знову вчинила злочин, пов'язаний з незаконним обігом психотропних речовин, що свідчить про стійку кримінальну спрямованість дій обвинуваченої та спосіб її мислення, уперте небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання, обвинувачена не працює, Суд також враховує, що ОСОБА_3 є матір'ю трьох малолітніх дітей 2018, 2021 та 2023 р.н., однак, не працює, офіційного доходу не має. У зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України, оскільки виконання покарання у виді штрафу буде суттєво утруднено з огляду на відсутність у ОСОБА_3 роботи та заробітку.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, яке необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 раніше судима вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду, яке останньою не відбуте, суд приходить до висновку про необхідність при призначенні ОСОБА_3 остаточного покарання застосувати вимоги ч.1 ст. 71 КК України та призначити остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року засуджена до покарання у вигляді пробаційного нагляду, суд вважає за необхідне при призначенні остаточного покарання застосувати вимоги п.п.а-1 п.1 ч.1 ст. 72 КК України, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

З огляду на зазначене, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього кодексу.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно з ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, а саме: за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів в сумі 3183 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази: особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,695 г, яка зберігається в камері схову Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №006802 - підлягає знищенню.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 309 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст. 71, п.п.а-1 п.1 ч.1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 1 /одного/ року та 1 /одного/ місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання останньої для направлення для відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, а саме за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів в сумі 3183 гривень 60 копійок.

Речові докази: особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,695 г, яка зберігається в камері схову Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №006802 - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1

Попередній документ
124253202
Наступний документ
124253204
Інформація про рішення:
№ рішення: 124253203
№ справи: 754/17996/24
Дата рішення: 07.01.2025
Дата публікації: 09.01.2025
Форма документу: Вирок
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Деснянський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (07.08.2025)
Дата надходження: 24.12.2024
Розклад засідань:
07.01.2025 12:00 Деснянський районний суд міста Києва
07.01.2025 12:15 Деснянський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
БАНАХ ОЛЕНА ЛЕОНТІЇВНА
суддя-доповідач:
БАНАХ ОЛЕНА ЛЕОНТІЇВНА
обвинувачений:
Педанова Анна Олександрівна
прокурор:
Кадиров А.М.