Справа № 695/4873/24
номер провадження 2-н/695/5/25
06 січня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ушакова К.М., розглянувши матеріали заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХОЛД ЛІМІТЕД» до ОСОБА_1 про видачу про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги,
ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
До заяви про видачу судового наказу долучені додатки, а саме: Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам; копія заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 03.01.2019; розрахунок боргу по особовому рахунку НОМЕР_1 , боржник ОСОБА_1 , за період з грудня 2020 року по листопад 2024 року; договір № 05/07-24 про відступлення права вимоги від 05.07.2024; розрахунок індексу та 3 % річних нарахованих ОСОБА_1 на суму заборгованості за спожитий природний газ; Акт приймання-передачі Права вимоги від 19.08.2024 до Договору № 05/07-24 від 05.07.2024; Витяг з реєстру боржників від 19.08.2024 до Акту приймання-передачі Права вимоги від 19.08.2024 до Договору № 05/07-24 від 05.07.2024; повідомлення № 3700517731 від 20.08.2024 про зміну кредитора.
Із змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що заява містить вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 11189,57 грн., тобто вимогу яка випливає з правовідносин з оплати житлово-комунальних послуг (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановленому законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З поданої до суду заяви про видачу судового наказу не вбачається за який період часу виник борг у ОСОБА_1 з оплати спожитого газу, однак з доданого до суду розрахунку боргу вбачається, що нарахування боргу починається не з нульового показника, а з суми 4175,47 грн. станом на грудень 2020 року, що позбавляє суд можливості встановити, за який саме період утворився борг та в сукупності з загальним розміром заборгованості свідчить про наявність спору про право. У свою чергу, пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для відмови у видачі судового наказу з тих підстав, що вимогу пред'явлено за період, що виходить за межі загального строку позовної давності.
Крім того, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц).
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД», крім заборгованості за спожитий природний газ у сумі 11189,57 грн., просить стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 3246,49 грн. та 3% річних у сумі 866,37 грн.
Із наданого заявником до заяви про видачу судового наказу розрахунку боржника індексу інфляції та 3 % річних нарахованих на суму заборгованості за спожитий природний газ вбачається, що такий розрахунок здійснено за період з 26.05.2022 по 23.12.2024.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території країни введено воєнний стан, який триває на даний час.
Згідно п. 1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Ця постанова набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п.3 Постанови КМУ № 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023, абз.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в такій редакції: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30.12.2023 заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливі бойові дії) або тимчасово окупованих територій.
ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» при здійсненні розрахунку боржника індексу інфляції та 3 % річних не врахувало положення Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022, зробивши розрахунок за період з 26.05.2022 по 23.12.2024 (в період дії воєнного стану).
Таким чином розрахунок суми боргу ОСОБА_1 викликає у суду обгрунтовані сумніви щодо безспірності суми боргу.
За таких обставин, сума заборгованості за спожитий природний газ у сумі 11189,57 грн., 3% річних у сумі 866,37 грн., інфляційні втрати в сумі 3246,49 грн. не є такою, що обґрунтована та підтверджена відповідними доказами, а тому, на думку суду, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 160 - 166, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
у видачі судового наказу за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХОЛД ЛІМІТЕД» до ОСОБА_1 про видачу про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя К.М. Ушакова