Справа № 694/3360/24
провадження № 2-а/694/13/25
03.01.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Федорової І.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Бабенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
18.12.2024 до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_1 про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 483 від 13.12.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що постановою про адміністративне правопорушення № 483 від 13.12.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв'язку з тим, що він, отримавши повістку про явку на вказану дату, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 . При складанні адміністративного протоколу №483 від 09.12.2024 він надав посадовій особі ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснення, що зареєстрований в електронному реєстрі призовників та військовозобов'язаних, має право на відстрочку від мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та його дані належним чином відображені в електронному реєстрі. Жодної повістки про виклик до ТЦК він не отримував та діяв відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому притягнення його до відповідальності є незаконним.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. За клопотанням позивача зобов'язано відповідача надати суду оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов та просив його задовольнити. Пояснив, що він має право на відстрочку в зв'язку з інвалідністю своєї дружини та неодноразово намагався подати відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_3 як особисто, так і поштою. При особистому зверненні документи в нього не приймали, оскільки він не зміг зареєструватися в електронній черзі. Документи на відстрочку, надіслані поштою, теж були залишені без реагування. Він постійно проживає за місцем своєї реєстрації та здійснює догляд за малолітніми дітьми, однак жодних повісток чи повідомлень про виклик до ТЦК не отримував, а тому вважає, що притягнення його до відповідальності є незаконним.
Представник позивача Бабенко Р.В. підтримав пояснення позивача та просив задовольнити його вимоги. Також вказав на те, що відповідно до примітки ст. 210-1 КУпАП положення статей статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 03.01.2025 на адресу суду надійшла заява, в якій ІНФОРМАЦІЯ_4 просить розглянути справу без участі їхнього представника за наявними в матеріалах справи документами та відмовити в задоволенні позову. Одночасно із заявою відповідачем подано для огляду в судовому засіданні документи зі справи№ 483 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Треті особи в судове засідання не з'явились. Про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини неявки не повідомили. Своїх пояснень суду не надали.
Згідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.09.2003 (а.с. 9) ОСОБА_1 має дружину ОСОБА_3 , якій згідно з довідкою МСЕК від 21.09.2022 серії 12 ААВ №639253 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново (а.с. 11).
Згідно даних додатку Резерв+ та реєстру Оберіг ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , має звання солдат, спеціальність: перевезення автомобільним транспортом, водій. Датою введення інформації про особу в систему вказано 09.05.2023. Дата звірки контактних даних -10.11.2024. Перебуває в розшуку з 25.11.2024. Має відстрочку на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» до 07.02.2025 (а.с. 8, 31).
Також судом встановлено, що 30.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 було сформовано електронну повістку №883838 на ім'я ОСОБА_1 про виклик на 9 год. 00 хв. 08.11.2024 для уточнення даних. Вказана повістка в той же день була направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 13.11.2024 на довідці про причини повернення листа проставлено штамп з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 32, 33). При цьому позивач ОСОБА_1 стверджує, що не отримував жодних повісток чи повідомлень про їх надходження у відділення поштового зв'язку, хоча постійно проживає за місцем реєстрації.
Виходячи із встановлених обставин, суд констатує, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації та фактичного проживання, оновив військово-облікові дані через додаток Резерв+, на законних підставах оформив та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації по 07.02.2025 у зв'язку з тим, що його дружина має інвалідність ІІ групи.
09.12.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №483 про адміністративне правопорушення. Згідно з вказаним протоколом 09.12.2024 о 12:20 год. встановлено: ОСОБА_1 було направлено електронну повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв'язку з повідомленням про отримання. За повідомленням Укрпошти повістку не вручено, так як адресат відсутній за вказаною адресою. По виклику до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці не прибув, таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у тривалому неперервному невиконанні обов'язків, передбачених та покладених на нього Законом, а саме: невиконання вимог ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», абзацу 7 ч.3, абзацу 3 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», абзацу 1 ч.1 та абзацу 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В пояснені до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що він має право на відстрочку по інвалідності дружини. 13.11.2024 подав документи на відстрочку та на той час в розшуку не перебував. Після 30.11.2024 йому подзвонили з поліції та повідомили, що він перебуває в розшуку. Повістки не отримував.
Відповідно до оскаржуваної постанови від 13.12.2024, у якій обставини вчинення правопорушення викладені ідентично з протоколом, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000 грн.
При цьому судом встановлено, що 14.11.2024 та 07.12.2024 позивач засобами поштового зв'язку направляв до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву та відповідні документи про надання йому відстрочки від мобілізації, на які не отримав жодної відповіді, навіть після звернень адвоката з відповідними запитами (а.с. 34-39). Як пояснив позивач, він змушений був звернутися до відповідача через засоби поштового зв'язку, оскільки при особистому візиті до ТЦК йому було відмовлено в прийнятті пакету документів, оскільки він не зареєструвався в електронну чергу. Зареєструватися в чергу було просто неможливо в зв'язку з відсутністю вільних дат.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є банкетною, тому для з'ясування суті вчиненого правопорушення необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Постановою від 13.12.2024 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушенні ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», абзацу 7 ч. 3, абзацу 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та абзацу 1 ч.1 та абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Перевіряючи оскаржувану постанову на відповідність вимогам закону, суд встановив, що вона прийнята не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Так, ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України» передбачає, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Абзац 7 ч. 3, абзац 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлює, що військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку; громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Абзац 1 ч.1 та абзац 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм, ОСОБА_1 у разі отримання повістки мав з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою на 08.11.2024 для уточнення даних. При цьому, в повістці не зазначено, які саме дані мав уточнити військовозобов'язаний, який перебуває на військовому обліку та оновив свої дані через додаток Резерв+. Натомість ОСОБА_1 стверджує, що ні повістки, ні повідомлення про її надходження до поштового відділення, він не отримував. Маючи право на відстрочку, неодноразово звертався особисто та засобами поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак зміг оформити таку відстрочку лише після складання протоколу та винесення постанови про притягнення його до відповідальності.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що ОСОБА_1 не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних, відповідач мав змогу отримати персональні дані військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказані вище обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не врахував, не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПаАП, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_4 від 13.12.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_5 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_6 №483 від 13 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 07.01.2025 року.
Суддя Т.М.Кравченко