Справа № 629/26/25
Провадження № 1-кс/629/32/25
07 січня 2025 року слідчий суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №42025222120000001 за від 01.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
Прокурор Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_3 06.01.2024 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy А32», бузкового кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , заборонити будь - яким особам будь - яким шляхом розпоряджатися, відчужувати вказаним майном.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що під час опрацювання матеріалів ЖЄО №1450 від 29.12.2024 встановлено, що 29.12.2024 до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_4 щодо викрадення її мобільного телефону Samsung.
Відомості за даним фактом 01.01.2025 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025222120000001за ч.4 ст.185 КК України.
03.01.2025 року гр. ОСОБА_5 було добровільно видано працівникам поліції мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy А32», бузкового кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який було оглянуто та вилучено.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання просить задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання без її участі, проти арешту майна не заперечує.
Відповідно до ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про арешт майна за відсутності прокурора та власника майна.
Дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під час вирішення питання накладення арешту на майно слід враховувати положення статі 131 КПК України, яка вказує про необхідність досягнення дієвості кримінального провадження під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини 1статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Вирішуючи питання про арешт майна, слідчий суддя враховує, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно є доказом злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42025222120000001 від 01.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.
Враховуючи, що майно, яке добровільно видане 03.01.2025, має істотне значення для досудового розслідування даного кримінального провадження, з урахуванням правової підстави для арешту майна - з метою забезпечення його збереження, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно та вважає обмеження права власності на це майно є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.170,172,173 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №42025222120000001 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy А32», бузкового кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Зберігання арештованого майна, здійснювати відповідно до «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення слідчим та/або прокурором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 5-денний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_6