Справа № 524/14977/24
Провадження №2-а/524/12/25
07.01.2025 місто Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Мельник Н.П.,
з участю секретаря судового засідання Ткаченко Я.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Департамента патрульної поліції Національної поліції України Придибайла Б.О.,
представника відповідача інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісовєтського О.О.,
розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції Національної поліції України, інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісоветського Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення,
28.11.2024 до Автозаводського районного суду міста Кременчука надійшов позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісоветського О.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення.
У обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.11.2024 поліцейський 1 взвод 2 рота батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старший сержант поліції Єлісовєтський О.О. вручив йому постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої зазначено про порушення позивачем п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Вважає, що постанова винесена безпідставно, з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
02.12.2024 суддею постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви із наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
09.12.2024 та 11.12.2024 до суду надійшли відповідно клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
16.12.2024 ухвалою судді постановлено відкрити провадження по справ, розгляд справи здійснити за правилами ст. 286 КАС України у відкритому судовому засіданні 25.12.2024. Клопотання позивача задовольнено, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент патрульної поліції Національної поліції України. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв із процесуальних питань, витребувано у позивача оскаржуваний примірник постанови у повному обсязі, а у відповідача - відеофіксацію правопорушення та розгляду справи про притягнення особи до відповідальності.
23.12.2024 до суду надійшли відповідно пояснення представника Департамента патрульної поліції Національної поліції України та відзив відповідача інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісоветського О.О., відповідно до яких у задоволенні позовних вимог просять відмовити у повному обсязі.
25.12.2024 судом постановлено ухвалу про відкладення судове засідання по справі на 03.01.2025 у зв'язку із заявою позивача про відкладення розгляду справи по причині не отримання ним відзиву на позов.
03.01.2025 у судове засідання з'явились позивач та представник Департамента патрульної поліції Національної поліції України Придибайло Б.О., який заявив клопотання про заміну неналежного відповідача по справі з інспектора Єлісоветського О.О. на Департамент патрульної поліції.
Заслухавши думку присутніх, на підставі частини 4 ст. 48 КАС України, судом без виходу до нарадчої кімнати залучено у якості другого відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України, визнано явку інспектора Єлісоветського О.О. обов'язковою для надання особистих пояснень по справі, оголошено перерву на 07.01.2025 у судовому засіданні для направлення позивачем позову залученому відповідачу.
03.01.2025 до суду надійшов відзив представника залученого по справі другого відповідача Департамента патрульної поліції Національної поліції України.
06.01.2025 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів по справі: відео з навчальних матеріалів щодо Правил дорожнього руху за посиланнями, зазначеними у системі «Електронний суд».
07.01.2025 судом зареєстрована відповідь позивача на відзив за вх №639/25, яка сформована у системі «Електронний суд».
07.01.2025 у судове засідання з'явились позивач, представник Департамента патрульної поліції Національної поліції України Придибайло Б.О., інспектор роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісовєтський О.О.
Позивач підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених ним у позовній заяві, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача Департамента патрульної поліції Національної поліції України Придибайло Б.О., відповідач інспектор роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісовєтський О.О. у судовому засідання заперечили проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що дійсно мав місце факт порушення позивачем частини 2 ст. 122 КУпАП, розгляд справи здійснювався відповідно до чинного законодавства, прав позивача при цьому порушено не було.
У судовому засіданні позивач ознайомився із відзивом від 03.01.2025, поданого представником залученого по справі другого відповідача. Після завершення перерви для ознайомлення із відзивом, зазначив, що відзив аналогічний за змістом попередньо поданому відзиву іншого відповідача.
Проти долучення до матеріалів справи клопотання позивача (відео з навчальних матеріалів щодо Правил дорожнього руху за посиланнями, зазначеними у системі «Електронний суд») представники відповідачів не заперечували.
Проти долучення до матеріалів справи зареєстрованої судом 07.01.2025 відповіді позивача на відзив за вх №639/25, яка сформована у системі «Електронний суд», представники відповідачів не заперечували. Представник відповідача Департамента патрульної поліції Національної поліції України Придибайло Б.О. повідомив, що ознайомлений із змістом зазначеного документа.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частинами 1, 5, 6 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Відповідно до ст.ст. 8, 9, 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Водночас, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 ст.78 КАС України).
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази по справі.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ст. 79 КАС України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача Департамента патрульної поліції, відповідача інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці, дослідивши матеріали справи, у тому числі відеоматеріали, додані сторонами по справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що предметом оскарження по справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 3525182 від 22.11.2024, примірник якої оглянуто у судовому засіданні.
Відповідно до цієї постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (частина 3 ст. 286 КАС України).
Ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена законодавством.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 частини 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР.
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У відповідності до пунктів 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (пункт 8.1 ПДР).
Сигнали світлофора мають, у тому числі такі значення:
жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;
зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух. Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло (пункт 8.7.3 «ґ» та «в» ПДР).
Пунтком 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 «STOP», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Приписами пункту 8.11 ПДР встановлено, що водіям, які в разі увімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху
Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 «STOP», він повинен керуватися сигналами світлофора (пункт 16.8 ПДР).
За змістом оскаржуваної постанови, 22.11.2024 о 11:25:50 у м Кременчуці на вул Мрії, 14, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3 «ґ» ПДР.
Відповідно до частини 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спірною постановою про накладення адміністративного стягнення, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
На підтвердження правомірності оскарженої постанови представниками відповідачів подано відзиви, а також надано відеозапис.
Згідно із поясненнями позивача та дослідженими відеозаписами, водію повідомлена причина зупинки працівниками Департамента патрульної поліції, під час розгляду справи надано можливість ознайомитись із відеодоказами, надати пояснення, роз'яснено права.
При цьому ОСОБА_1 на відеозаписі, а також у судовому засіданні зазначив, що не помітив жовтий сигнал світлофора під час проїзду регульованого пішохідного переходу на заборонений (жовтий) сигнал світлофора та посилався на пункт 8.11 ПДР, відповідно до якого водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на те, що він вимушений був продовжити рух з метою недопущення екстреного гальмування, оскільки позаду нього рухався інший транспортний засіб.
З аналізу зазначеного позивачем, слідує, що останній не заперечував тієї обставини, що на відеозаписі зафіксовано його автомобіль, яким він керував, те, що ним здійснено проїзду регульованого пішохідного переходу на заборонений (жовтий) сигнал світлофора.
Крім того, позивач зазначив, що не помітив сигнали світлофора та вказував, що проїзд водіям, які в разі увімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Однак, наведене позивачем спростовується відеозаписом події, згідно якої чітко прослідковується, що позивач, керуючи транспортним засобом, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, при цьому на відеозаписі чітко видно зелений миготливий сигнал світлофора, який інформував водіїв про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух.
Згідно із відеозаписом позивач не здійснив зупинки транспортного засобу до увімкнення жовтого сигналу світлофора за наявності чітко прослідковуваного зеленого миготливого сигналу світлофора, маючи реальну можливість орієнтуватись у часі, що залишився до перемикання сигналу на забороняючий жовтий сигнал світлофора.
Зазначене об'єктивно свідчить, що позивач враховуючи наявність зеленого миготливого сигналу світлофора, який дозволяв рух, що інформував про увімкнення незабаром забороняючого рух жовтого сигналу світлофора, мав реальну можливість орієнтуватись у часі, що залишився до перемикання сигналу на забороняючий сигнал, завчасно зупинивши транспортний засіб.
Посилання позивача на те, що дорожнє покриття було вологим, а також наявність позаду іншого транспортного засобу спростовується відеозаписом, з якого слідує, що дорожня полоса, по якій рухався позивач була сухою, транспортний засіб, що рухався позаду автомобіля позивача, перебував на значній відстані від нього, що у своїй сукупності не створювало йому перешкод для завчасної зупинки автомобіля за наявності попереджувального зеленого миготливого сигналу світлофора та жовтого сигналу світлофора. Зазначені дії позивача є порушеннями пункту 8.7.3 «ґ» ПДР.
Таким чином, позивач рухаючись на автомобілі, заздалегідь побачивши зеленого миготливого сигналу світлофора, який у подальшому перемикнувся на заборонений жовтий сигнал світлофора, мав можливість знизити швидкість та зупинитись перед стоп-лінією.
Слід зазначити, що позивач зобов'язаний був на зелений миготливий сигнал світлофора зменшити швидкість, оскільки зазначений сигнал дозволяє рух, але інформує, що незабаром буде увімкнено забороняючий рух сигнал та здійснити повільне гальмування, зупинившись на жовтий сигнал світлофору на стоп-лінії з метою уникнення можливого зіткнення з іншими учасниками дорожнього руху.
Із зазначеного відеозапису слідує, що зупинка транспортного засобу позивача не могла створити перешкод для інших учасників дорожнього руху.
Відтак за встановлених обставин, суд відхиляє доводи позивача про застосування ним положень пункту 8.11 ПДР, оскільки останній мав можливість для зупинки транспортного засобу у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування, проте в порушення вимог пункту 8.7.3«ґ» ПДР, позивач здійснив проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Ураховуючи дозволену швидкість, керованого позивачем автомобіля 50 км/год у населеному пункті та завчасне попередження водія про наступне увімкнення сигналу світлофора, що забороняє рух, посилання позивача на неможливість здійснення екстренного гальмування, без обґрунтування зазначеного та посилання на пункт 8.11 ПДР, суд сприймає як спосіб уникнути адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення.
Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3525182 від 22.11.2024.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 122 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови інспектор роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісовєтський О.О. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП.
Покази та посилання позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, а навпаки спростовуються наданим представником відповідача відеозаписом, дослідженням якого встановлено, що фактичні обставини зазначеної події, а також те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена законно і обґрунтовано.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 по справі №536/583/17, прийшов до висновку, що частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Разом з тим, частинами 2, 4 ст. 258 КУпАП встановлено, якщо у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у КУпАП.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст. 276 КУпАП.
Щодо доводів про порушення права на захист при розгляді справи інспектором патрульної служби на місці зупинки транспортного засобу Верховний Суд у постанові від 02.02.2021 по справі №529/515/20, зазначив, що відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач може реалізувати зазначене право, а подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій чи рішень суб'єкта владних повноважень.
Крім того, Верховний Суд виснував, що за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.
До того ж, суд звертає увагу, що з відеозапису, наданого відповідачем, позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, надав відповідні пояснення, які вважав за необхідне надати на той момент. Ураховуючи доведеність відповідачами правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не надання позивачем переконливих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
У разі відмови в задоволенні позову судові витрат з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 243, 244, 246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293-295 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департамента патрульної поліції Національної поліції України, інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісоветського Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, залишивши рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м Київ, вул Федора Ернста, 3;
інспектор роти № 2 батальйону патрульної поліції в м Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департамента патрульної поліції Національної поліції України Єлісоветський Олександр Олександрович, Полтавська область, м Кременчук, проїзд Захисників Азовсталі, 3.
Суддя Н.П. Мельник