Справа № 346/72/25
Провадження № 1-в/346/58/25
07 січня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого-судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника адміністрації колонії ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву про звільнення від покарання та пом'якшення покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із середньою освітою, громадянина України, засудженого 11.04.2024 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.4 ст. 185 КК України до покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки, -
засуджений ОСОБА_5 , який відбуває нижчевказане покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», звернувся із зазначеною заявою до Коломийського міськрайонного суду, в якій просить переглянути та скасувати призначене йому покарання за ч. 4 ст.185 КК України у зв'язку з декриміналізацією вчиненого, посилаючись на внесення змін Законом України № 11068 та ст. ст. 4, 5, 74 КК України.
Засуджений в судовому засіданні подану заяву підтримав, просить її задовольнити, послугами захисника під час її розгляду скористатись не бажає.
В судовому засіданні представник адміністрації колонії зазначив, що підстави для задоволення вказаної заяви відсутні.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що наявні передбачені законом підстави для задоволення заяви засудженого, оскільки суми викраденого засудженим не є достатніми для кваліфікації діяння як кримінально каране.
Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке він відбуває в ДУ «Коломийська виправна колонія (арк. особ. справи 23-30).
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 2 статті 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно з ч. 6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2023 року становив 2 684 грн., а станом на 1 січня 2024 року - 3 028 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на момент вчинення (у 2023 та 2024 роках) ОСОБА_5 діянь, за які він засуджений вищевказаним вироком суду, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 2 684 грн. (1342 *2= 2 684 ) та 3 028 грн. (1 514*2=3 028) відповідно.
Водночас, вартість викраденого майна, що встановлена вироком суду від 11.04.2024 року становила 401,88 грн. за епізодом 05.12.2023 року; 541,30 грн. за епізодом 09.12.2023 року; 557,14 грн. за епізодом 23.12.2023 року; 570,95 грн. за епізодом 26.12.2023 року; 430,36 грн. за епізодом 28.12.2023 року; 849,40 грн. за епізодом 29.12.2023 року; 930,70 грн. за епізодом 08.01.2024 року (близько 18:20 год.) та 799,16 грн. за епізодом 08.01.2024 року (близько 19:02 год.).
Ураховуючи те, що вартість викраденого чужого майна ОСОБА_5 за кожним епізодом крадіжки (кожна з вчинених крадіжок була окремим закінченим епізодом з розривом у часі) була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України, настає кримінальна відповідальність, зважаючи на висновки, викладені Івано-Франківським апеляційним судом в ухвалі від 18.12.2024 року в аналогічній справі, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого законом усунена, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, у зв'язку з чим останній підлягає звільненню від призначеного покарання за вищевказаним вироком суду.
На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.336, 537, 539 КПК України, суд,-
заяву задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 року за ч. 4 ст.185 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя : ОСОБА_1