Справа № 346/5356/24
Провадження № 1-кп/346/352/25
02 січня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2024 року за №12024096180000258, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, фізичну особу-підприємця, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
обвинувачений умисно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Кримінальний проступок вчинено за таких обставин.
21.09.2024 року близько 15 год. 35 хв. обвинувачений, перебуваючи поблизу будинку №111 по вул. І. Франка в м. Коломиї Івано-Франківської області, а саме біля автомобіля марки «LDV Canvoy», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який знаходиться в користуванні потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив словесний конфлікт з потерпілим.
В ході даного конфлікту обвинувачений, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілого.
В результаті даного удару обвинувачений спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді травми м?яких тканин обличчя із синцем на шкірі обличчя в межах лівих орбітальної, виличної та щічної ділянок, основи та спинки носа ліворуч, «поверхневими» забійними ранами на його фоні та крововиливом під оболонки лівого очного яблука, які згідно з даними нижче вказаного висновку судово - медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку визнав та пояснив, що 21.09.2024 року о 15 год. 30 хв. він керував автомобілем, в салоні якого знаходились його мати та молодший брат, і рухався по вул. І.Франка в напрямку до центральної частини м.Коломиї Івано-Франківської області.
На перехресті нерівнозначних доріг потерпілий, керуючи вище вказаним транспортним засобом, та рухаючись по другорядній дорозі по відношенню до дороги, по якій рухався автомобіль обвинуваченого, не зважаючи на знак «Дати дорогу», не дав дорогу автомобілю під керуванням обвинуваченого, через що останній був змушений різко гальмувати. Після цього обвинувачений наздогнав автомобіль під керуванням потерпілого, і між ними відбувся словесний конфлікт, оскільки потерпілий в грубій формі відреагував на претензії обвинуваченого з приводу зазначеного порушення потерпілим правил дорожнього руху. Крім того, потерпілий почав шукати на передньому пасажирському сидінні невідомий обвинуваченому предмет. Тому обвинувачений, будучи обуреним та наляканим вказаною поведінкою потерпілого, наніс йому удар в область лівого ока, спричинивши тілесні ушкодження та розбивши окуляри, якими користувався потерпілий. Після цього удару потерпілий не втрачав свідомість.
Цивільний позов обвинувачений визнав частково, зазначивши, що він пропонував потерпілому добровільно відшкодувати шкоду, пов'язану з лікуванням, та вартість окулярів, а саме пропонував 10 000 грн., однак, потерпілий відмовився.
Враховуючи вказані обставини, в тому числі зазначену поведінку потерпілого, який по суті спровокував даний конфлікт, обвинувачений та його захисник просять призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, тобто не карати суворо обвинуваченого.
Крім визнання обвинуваченим своєї винуватості, пред'явлене йому обвинувачення повністю доводиться такими, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
-показаннями потерпілого, який в судовому засіданні зазначив, що в другій половині дня 21.09.2024 року він керував автомобілем марки «LDV Canvoy», державний номерний знак « НОМЕР_1 », по вул. І. Франка в м.Коломиї Івано-Франківської області. Назустріч його автомобілю рухався автомобіль під керуванням обвинуваченого (як пізніше виявилося), який подав звуковий сигнал, у відповідь на що потерпілий також подав звуковий сигнал, оскільки допускав, що це могла бути знайома йому особа. У дзеркало заднього виду потерпілий помітив як автомобіль під керуванням обвинуваченого виконав маневр розвороту, після чого обігнав його автомобіль, «підрізав» та зупинився попереду. Після цього обвинувачений вийшов зі свого автомобіля та підійшов до автомобіля потерпілого, в якому було опущене скло у водійській дверці, та запитав потерпілого, чому останній порушує правила дорожнього руху, сказав, що прийдеться вчити потерпілого керувати автомобілем. Після цього обвинувачений завдав потерпілому один удар в область лівого ока, внаслідок чого останній втратив свідомість. Згодом потерпілий прийшов до тями, відкрив очі, але нічого побачити не міг, а від окулярів залишилась лише оправа, оскільки скло розбилось від удару. Після цього потерпілий побачив, що обвинувачений сів у свій автомобіль. Потерпілий зателефонував на гарячу лінію «102». Згодом приїхав екіпаж поліції та карета швидкої медичної допомоги, яка доставила потерпілого до лікарні.
Потерпілий вказав, що після вказаної події він був морально подавлений та на час судового розгляду даного провадження відчуває головний біль, а обвинувачений на цей час навіть не попросив пробачення у нього та не пропонував відшкодувати в повному обсязі потерпілому завдану шкоду.
Тому потерпілий підтримав у повному обсязі поданий цивільний позов та просить призначити обвинуваченому найбільш суворе покарання, вважаючи, що обвинувачений повинен нести кримінальну відповідальність за вчинення хуліганських дій, вчинених з особливою зухвалістю, адже він спричинив тілесні ушкодження потерпілому як особі, яка є набагато старшою за нього, показуючи іншим особам поганий приклад. Потерпілий вважає, що за вказані дії обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі;
-показаннями свідка ОСОБА_8 , який зазначив що займає посаду фельдшера в комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська центральна районна лікарня Коломийської міської ради» Івано-Франківської області. 21.09.2024 року, приблизно о 15 год. 00 хв. він приїхав на виклик, а саме на вул. І. Франка в м. Коломиї Івано-Франківської області, де біля приміщення магазину побачив потерпілого, який мав забійну рану лівої брови, кровотечі в нього вже не було. В подальшому потерпілий був доставлений каретою швидкої медичної допомоги до приймальні вказаного медичного закладу;
-показаннями свідка ОСОБА_9 , який вказав, що займає посаду фельдшера в комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська центральна районна лікарня Коломийської міської ради» Івано-Франківської області. 21.09.2024 року приблизно о 15 год. 30 хв. він приїхав на виклик швидкої медичної допомоги за адресою: вул. І. Франка, буд. 111 в м. Коломия Івано-Франківської області. Свідок побачив потерпілого, у якого була розсічена ліва брова. Останній сказав, що його автомобіль примусово зупинили («підрізали») на дорозі та нанесли вдарили. За вказаною адресою уже були працівники поліції. Після цього свідок автомобілем швидкої медичної допомоги доставив потерпілого до вказаного медичного закладу;
-даними висновку експерта № 146 від 25.09.2024 року, складеного за наслідками проведення судово-медичної експертизи. Відповідно до цього висновку у потерпілого на момент проведення вказаної експертизи (обстеження) була наявна травма м'яких тканин обличчя із синцем на шкірі обличчя в межах лівих орбітальної, виличної та щічної ділянок, основи та спинки носа ліворуч, «поверхневими» забійними ранами на його фоні та крововиливом під оболонки лівого очного яблука. Характер, морфологія та локалізація складових наявних тілесних ушкоджень (синця, забійних ран, крововиливу) дозволяють вважати, що для їх спричинення достатньо було одного травмуючого впливу (удару або тиснення) тупого твердого предмету на зазначену ділянку обличчя потерпілого. Характерні особливості травмуючої поверхні даного предмету не відобразились у наявних тілесних ушкодженнях на шкірі. Відновлення анатомічної цілісності та функції травмованих ділянок по місцю утворення синців, «поверхневих ран» та крововиливів під оболонки у звичайному перебігу (в середньому) спостерігається у строк до 6 діб, тобто, цей строк визначає тривалість розладу здоров?я. Саме тому наявна у потерпілого травма м?яких тканин обличчя відноситься до легкого тілесного ушкодження. З урахуванням локалізації, характеру та морфології (зовнішнього вигляду, розмірів, забарвлення) складових наявного тілесного ушкодження на момент проведення судово-медичної експертизи (23.09.2024 року, 13 год. 20 хв.), а також відомих часових даних події та даних наданої медичної документації, є підстави вважати, що найбільш обґрунтований строк утворення наявного у потерпілого тілесного ушкодження може складати від 1 до 4 діб від моменту проведення судово-медичної експертизи (огляду), що не суперечить терміну спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, вказаному дізнавачем в описовій частині постанови. Характер, морфологія та розташування наявного тілесного ушкодження (його складових), не виключають можливості його спричинення як внаслідок локальної дії тупого твердого предмету в зазначену ділянку тіла потерпілого, так і внаслідок його падіння з вертикального чи близького до нього положення тіла, з ударом цією ділянкою до твердої поверхні місця падіння (а. п. 45, 46).
-даними протоколу огляду місця події від 25.09.2024 року, з якого вбачається, що вказані в обвинувальному акті події відбулися на ділянці дороги по вул. І. Франка в м. Коломиї Івано-Франківської області. Безпосередньо під час огляду був присутній потерпілий, який вказав, що 21.09.2024 року близько 15 год. 35 хв. він перебував у своєму автомобілі за вказаною адресою на проїжджій частині. Незнайомий чоловік перегородив йому дорогу та під час конфлікту наніс йому один удар кулаком руки в область лівого ока. Під час під час вказаного огляду місця події зазначений автомобіль потерпілого був розташований в напрямку виїзду з м. Коломиї Івано-Франківської області (а. п. 48-59).
-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.09.2024 року, згідно з якими потерпілий за рисами обличчя (молодий, вік приблизно 25-27 років, худорлявий, темне волосся, мав невелику бороду, низько посаджені очі, губи середні) впізнав, що зазначеною невідомою особою, яка спричинила потерпілому тілесні ушкодження, є обвинувачений (а. п. 60, 61)
-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.09.2024 року, відповідно до яких потеплілий, перебуваючи безпосередньо на місці вчинення кримінального проступку за вказаною адресою, із залученням автомобіля марки «LDV Canvoy», державний номерний знак « НОМЕР_1 », потерпілий розмістив статиста відповідно до свого місця розташування під час конфлікту, який мав місце 21.09.2024 року о 15 год. 35 хв., а саме в сидячому положенні на водійському місці вказаного автомобіля. При цьому потерпілий зайняв місце розташування обвинуваченого та відтворив словесний конфлікт, який мав місце між ними. Після цього потерпілий показав процес нанесення йому обвинуваченим удар кулаком в область лівого ока з розбиттям скла окуляр, які в момент конфлікту знаходились на обличчі потерпілого. Після цього останній за викладених в обвинувальному акті обставин втратив свідомість внаслідок отриманих легких тілесних ушкоджень (а. п. 63-67).
На підставі наведеного діяння обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, погоджуючись з правовою кваліфікацією вказаного діяння, наданою йому органом досудового розслідування.
Суд вважає, що згідно зі ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання, відсутні.
Обставиною, яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального проступку щодо особи похилого віку, адже вік потерпілого на час вчинення даного проступку складав 71 рік.
Поряд з тим, при призначенні покарання слід врахувати особу обвинуваченого, який згідно з:
-даними довідки № 908, яка видана структурним підрозділом «Поліклініка» комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської районної ради від 24.09.2024 року, на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті в Коломийському районі не перебуває (а. п. 38);
-даними характеристики №1 08/56-2024, наданої поліцейським офіцером громади Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенантом ОСОБА_10 28.09.2024 року. Відповідно до цієї характеристики обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, за час проживання скарг чи зауважень від сусідів на нього не надходило, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;
-даними довідки № 23-23092024/26011 від 23.09.2024 року раніше до кримінальний відповідальності не притягувався.
При цьому суд враховує, що згідно зі статями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Отже, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його, суд, правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких, обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально - правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
У вирішенні питання покарання, ключовим для суду є те, щоб особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, було призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
При обранні виду та розміру покарання суд враховує категоричну позицію потерпілого, який наполягає на найсуворішому покаранні обвинуваченого, а також ту обставину, що обвинуваченим навіть частково не здійснено відшкодування потерпілому завданої проступком шкоди.
Тому обвинуваченому слід призначити покарання у виді громадських робіт.
Щодо вирішення цивільного позову слід зазначити наступне.
11.10.2024 року вказаним представником потерпілого пред'явлено до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог представник потерпілого вказує, що у зв'язку із вказаною подією кримінального проступку потерпілий на час подання вказаного цивільного позову з осторогою перебуває в громадських місцях, тому що відчуває, що відносно нього знову можуть вчинити кримінальне правопорушення. Цивільному позивачу дуже болісно розуміти, що молода особа без будь-яких причин може завдавати тілесних ушкоджень пенсіонеру. Вказаний кримінальний проступок змінив світогляд цивільного позивача на взаємовідносини молодого та старшого покоління. Внаслідок вказаних неправомірних дій цивільного відповідача цивільний позивач на деякий час втратив можливість займатися своїми хобі - городництвом і садівництвом, що змінило його усталений спосіб життя.
Крім того, під час вчинення кримінального проступку цивільний відповідач розбив скло окулярів цивільного позивача, що також змусило останнього змінити свій спосіб життя. Цивільний відповідач навіть не вибачився за вчинене ним діяння та не намагався компенсувати завдану цивільному позивачу шкоду.
З огляду на це представник цивільного позивача просить стягнути з цивільного відповідача на користь позивача 60 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Суд, перевіривши обставини, на які сторони цивільного позову (їх представники) посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини, вказані в п.9 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, а саме характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) а також стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Враховуючи вище вказані доводи цивільного позивача та обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги, що відповідач обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої цим кримінальним проступком, суд визначає як 15 000 гривень. Отже, цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до правил ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід не застосовувався та потреби в його застосуванні до набрання даним вироком законної сили, немає.
Керуючись статтями 100, 124, 128, 370, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 , поданий в його інтересах адвокатом ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним проступком.
В іншій частині даного цивільного позову потерпілого відмовити у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.
Речові докази:
-оптичний диск формату «CD-R» з відеозаписом камер відеоспостереження, оптичний диск формату «DVD-R» з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та фотознімки, надані ОСОБА_6 , зберігати в матеріалах даного судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня оголошення вироку через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
Суддя: ОСОБА_1