Єдиний унікальний номер 205/17444/24
Номер провадження 3/205/464/25
Іменем України
03 січня 2025 року місто Дніпро
Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Дорошенко Г.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львів, громадянки України, головного спеціаліста відділу управління персоналом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212-5 КУпАП,
У провадження Ленінського районного суду міста Дніпропетровська надійшли матеріали з протоколом про адміністративне правопорушення №39 від 08.11.2024 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212-5 КУпАП.
З вказаного протоколу вбачається, що під час перевірки стану обігу документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію у сфері оборони держави у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, яка розпочалась 22.10.2024 року, встановлено, що ПСМУ ДСПП з метою здійснення заходів щодо бронювання військовозобов'язаних співробітників установи, а також військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 надсилались документи, які містять відомості у сфері оборони країни, а саме заповнені додатки 11 (відомості про видачу посвідчень про відстрочку від призову до Збройних сил України на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаним, які заброньовані згідно з переліками посад і професій, що працюють), 13 (список військовозобов'язаних, на яких оформлюється відстрочка від призову у воєнний час відповідно до переліку посад і професій) до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 року №45, додаток 5 (список персонального обліку військовозобов'язаних) до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п.п.15, 16 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Державній службі України з питань праці та її міжрегіональних територіальних органах, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 11.04.2023 року №72, відомості, які викладені у вищезазначених документах, є службовою інформацією.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про оборону України» підприємства, установи, організації усіх форм власності, серед іншого, забезпечують ведення персонального військового обліку та здійснюють заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, що також свідчить про те, що надіслані до ІНФОРМАЦІЯ_3 документи є документами у сфері оборони.
Проте, у порушення вимог п.п.8, 43 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736, надісланим до ІНФОРМАЦІЯ_3 не було надано гриф обмеження доступу «Для службового користування «Літер «М».
Відповідно до вимог п.74 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736, допуск працівників установи до роботи з документами, що містять службову інформацію з мобілізаційних питань, здійснюється на підставі списку, складеного підрозділом чи посадовою особою, відповідальною за мобілізаційну роботу і затвердженого керівником установи.
Проте, у зв'язку з відсутністю на зазначених документальних матеріалах грифу обмежень «Для службового користування «Літер «М», з ними 24.06.2024, 27.08.2024, 09.09.2024, 11.09.2024, 02.10.2024 року був ознайомлений начальник групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , який не включений до списку працівників, яким надано відповідний допуск.
З огляду на викладене, відповідальна за підготовку вищезазначених документальних матеріалів у сфері оборони держави ОСОБА_1 , не присвоївши документам, що містять службову інформацію у сфері оборони держави, гриф обмеження доступу «Для службового користування «Літер «М», порушила порядок обліку і використання, що призвело до розголошення такої інформації ОСОБА_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.212-5 КУпАП, а саме порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, що призвело до розголошення такої інформації.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилась, надала суду письмові пояснення, в яких свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнала, вважає, що згідно вимог п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Щодо складання протоколу зазначила, що у назві протоколу №39 йде мова про скоєння правопорушення за ознаками п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, а в наступному абзаці вказується, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.212-5 КУпАП. Таким чином, при складанні протоколу були порушені вимоги чинного законодавства, а саме ст.256 КУпАП, тому даний протокол не може бути розглянуто. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що згідно з посадовою інструкцією головному спеціалісту ВОДТ Управління СБ України в Дніпропетровській області майору ОСОБА_3 надані повноваження складати протокол про адміністративні правопорушення.
Щодо фактів, встановлених перевіркою зазначила наступне. Згідно з п.п.9,10 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, питання щодо необхідності присвоєння документу грифа «Для службового користування» вирішується виконавцем або посадовою особою, яка підписує документ, відповідно до переліку відомостей та з дотриманням вимог частини другої ст.6 та ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». До прийняття рішення про присвоєння документу грифу «Для службового користування» ці особи повинні встановити, чи належить відповідна інформація до такої, доступ до якої згідно із законом не може бути обмежено, в тому числі шляхом віднесення її до службової інформації. При перевірці цієї інформації нею було становлено, що ця інформація не віднесена до такої, доступ до якої обмежено та яку визнано службовою. Цей факт підтверджується тим, що на усіх цих додатках, які перелічені вище, а саме додатки 5,11,13 відсутні встановлені у Постановах Кабінету Міністрів України №45 від 04.02.2015 року та №1487 від 30.12.2022 року відсутні позначки «Гриф обмеження доступу (зазначається після заповнення)». На підтвердження даної позиції ОСОБА_1 посилалась на лист управління організації документообігу та контролю від 09.12.2024. Враховуючи, що в протоколі №39 про адміністративне правопорушення від 08.11.2024 року не вказано, яку саме норму Закону нею було порушено, а лише посилання на порушення вимог Переліку, який в свою чергу підкреслює, що літер присвоюється лише по вимогам Закону, в її діях відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, вона діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дану справу просила розглянути без її участі.
Беручи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, згідно з якою ст.212-5 КУпАП не відноситься до категорії справ, де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 по наявним матеріалам справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-5 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Служби безпеки України (серед яких у переліку зазначено ст. 212-5 КУпАП). Відповідно до витягу з посадової інструкції головного спеціаліста відділу охорони державної таємниці Управління СБУ у Дніпропетровській області серед завдань та посадових обов'язків зазначено: «Вживає заходи щодо притягнення посадових осіб, винних у порушенні режиму секретності та вимог при роботі зі службовою інформацією, до адміністративної відповідальності.» (а.с.15).
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212-5 КУпАП, полягає у порушенні порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, що призвело до розголошення такої інформації.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Згідно з пунктами 15 та 16 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Державній службі України з питань праці та її міжрегіональних територіальних органах, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 11.04.2023 року №72, до відомостей, що становлять службову інформацію в Державній службі України з питань праці та її міжрегіональних територіальних органах, належать відомості щодо військового обліку, доступ до яких підлягає обмеженню відповідно до чинного законодавства, а також відомості щодо мобілізаційної роботи, територіальної оборони в особливий період, крім тих, що віднесені до державної таємниці.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про оборону України», яка має назву «Завдання підприємств, установ та організацій і обов'язки їх посадових осіб у сфері оборони» підприємства, установи та організації усіх форм власності здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Статтею 9 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що організація робіт і захист інформації про мобілізаційну підготовку та мобілізацію здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Вимоги до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та іншу службову інформацію, в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, передбачені Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 19.10.2016.
Згідно з 8 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 19.10.2016, Документам, що містять службову інформацію, присвоюється гриф “Для службового користування». На документах, що містять службову інформацію з: мобілізаційних питань, додатково проставляється відмітка “Літер “М».
Відповідно до положень пункту 9 зазначеної Типової інструкції питання щодо необхідності присвоєння документу грифа “Для службового користування» вирішується виконавцем або посадовою особою, яка підписує документ, відповідно до переліку відомостей та з дотриманням вимог частини другої статті 6 та статті 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації».
Пунктом 43 вказаної Типової інструкції визначено, що у правому верхньому куті першої сторінки документа, що містить службову інформацію, проставляються гриф “Для службового користування» та номер примірника. Відмітки “Літер “М», “Літер “К», “СІ», номер примірника зазначаються нижче грифа “Для службового користування».
Відповідно до п. 74 Інструкції вхідні, вихідні, внутрішні документи з грифом «Для службового користування» передаються працівникам відповідно до резолюцій керівника установи або його заступників, керівників підрозділів установи.
Справи з грифом «Для службового користування», що зберігаються у службі діловодства чи інших структурних підрозділах, видаються у тимчасове користування працівникам установи на підставі замовлення за формою згідно з додатком 10, резолюції керівника установи або затвердженого керівником установи (керівником структурного підрозділу установи) списку працівників, які мають право працювати з відповідною справою.
Допуск працівників установи до роботи з документами, що містять службову інформацію з мобілізаційних питань або з питань спеціальної інформації, здійснюється на підставі списку, складеного підрозділом чи посадовою особою, відповідальною за мобілізаційну роботу або роботу із спеціальною інформацією, і затвердженого керівником установи.
Пункт 12 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 19.10.2016, передбачає, що особи, винні у порушенні порядку ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, їх втраті або розголошенні службової інформації, що в них міститься, притягуються до дисциплінарної або іншої відповідальності, передбаченої законом.
Суддею встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що головним спеціалістом відділу управління персоналом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Мосненко Н.І., на яку наказом керівника ПСМУ ДСПП від 09.09.2023 року 322/ПС, покладено обов'язки щодо ведення військового обліку та бронювання, було допущено порушення вимог п.8, 43, 74 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 736, внаслідок чого відбулось розголошення службової інформації у сфері оборони країни.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 212-5 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що її вина доведена повністю та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 39 від 08.11.2024 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення; копією наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду; копією наказу про покладення обов'язків щодо ведення військового обліку та бронювання на ОСОБА_1 ; копією посадової інструкції державного службовця ОСОБА_1 ; листом з ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копією книги обліку передавання бланків спеціального військового обліку, військових квитків (тимчасових посвідчень) та особових карток Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці; копією пояснень начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 , витягом з посадової інструкції головного спеціаліста відділу охорони державної таємниці Управління СБУ у Дніпропетровській області.
Підстави, які б давали можливість вважати, що вищевказані докази є сумнівними та неправдивими, у суду відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Щодо посилань ОСОБА_1 на порушення вимоги ст.256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суддя виходить з наступного.
Так, у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 2а-475/09/1370 застосовані релевантні для цієї справи висновки та практика ЄСПЛ, за якими не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.
Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів.
Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, зазначення у назві протоколу невірної кваліфікації правопорушення не є тією обставиною, яка дає підстави суду визнати протокол недопустимим доказом, оскільки дана описка в заголовку є формальною та не впливає на його правомірність, враховуючи, що за текстом протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковані саме за ч.1 ст.212-5 КУпАП.
Суд вважає, що в ході розгляду справи встановлено, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-5 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини та з урахуванням викладеного, вважає за доцільне застосувати до громадянки ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Керуючись ст. 40-1, 212-5, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212-5 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Банківські реквізити для сплати штрафу: одержувач: ГУК у Дн-кiй обл/м.Дніпро/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; банк одержувача: казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA948999980313000106000004569; код класифікації доходів бюджету: 21081100; призначення платежу *;101;_________(реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Штраф стягнутий з ___________ (ПІБ правопорушника) на користь держави, за рішенням №205/17444/24.
Банківські реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №205/17444/24.
Згідно зі ст. 307 КУпАП - штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Г.В.Дорошенко