Справа № 203/3457/24
Провадження № 2/0203/1442/2024
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
31 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Колесніченко О.В., розглянувши у спрощеному порядку у письмовому провадженні в м. Дніпрі цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2024 року позивач, ТОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ), з підстав прострочення зобов'язання за договором пред'явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості в розмірі 118 338 грн.
В обґрунтування позову зазначається, що 09 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2112930399022, що укладений в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатору з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 205 ЦК України. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вищевказаного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження. який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору. та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, позикодавцем перераховано грошові кошти в розмірі 5 900 грн.
Окрім цього, 09 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2112928626930, що укладений в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатору з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 205 ЦК України. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вищевказаного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження. який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору. та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, позикодавцем перераховано грошові кошти в розмірі 5 900 грн.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 1-12, відповідно до умов якого, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2112930399022 від 09 травня 2021 року та за кредитним договором про надання фінансових послуг № № 2112928626930 від 09 травня 2021 року.
10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2112930399022 від 09 травня 2021 року та за кредитним договором про надання фінансових послуг № № 2112928626930 від 09 травня 2021 року.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділене правом грошової вимоги до відповідача за вищевказаними кредитними договорами.
Станом на день звернення до суду заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку із чим за відповіачем утворилася заборгованість.
Так, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 2112930399022 від 09 травня 2021 року станом на день формування позовної заяви становить 113 370,27 грн., з яких: 5 900 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 107 470,27 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість за вказаним договором в розмірі 59 128 грн., з яких: 5 900 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 53 228 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 2112928626930 від 09 травня 2021 року станом на день формування позовної заяви становить 113 370,27 грн., з яких: 5 900 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 107 470,27 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість за вказаним договором в розмірі 59 210 грн., з яких: 5 900 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 53 310 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Таким чином, з урахування того, що відповідач порушує умови кредитних договорів та не сплачує заборгованість, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 118 338 грн., судовий збір в розмірі 3 028 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв.
З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 11 липня 2024 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень, проте з потребою у витребуванні від ТОВ «Коллект Центр» виписки по рахунку відкритому відповідачу за спірними кредитними договорами.
Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з відмовою у задоволенні позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, що 09 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2112930399022 (а.с. 15-17).
Згідно п. 1.1 цього договору, за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Окрім цього, 09 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2112928626930 (а.с. 8-10).
Згідно п. 1.1 цього договору, за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 1-12, відповідно до умов якого, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2112930399022 від 09 травня 2021 року та за кредитним договором про надання фінансових послуг № № 2112928626930 від 09 травня 2021 року (а.с. 30-31).
Як вбачається з реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 33-34, 35).
10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2112930399022 від 09 травня 2021 року та за кредитним договором про надання фінансових послуг № № 2112928626930 від 09 травня 2021 року (а.с. 38-40).
Як вбачається з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 41-42, 43).
Також до матеріалів справи долучено довідку ТОВ «ФК «Вей фор пей» від 19 квітня 2024 року, з якої вбачається, що товариством було перераховано грошові кошти в сумі 5 900 грн. за кредитним договором № 2112928626930 та грошові кошти в сумі 5 900 за кредитним договором № 2112930399022 (а.с. 22, 22 зворот).
Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на судовий захист.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, за змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є грошові кошти, надані банком або іншою фінансовою установою позичальнику у відповідному розмірі, зобов'язання з повернення яких на умовах та в строки, встановлені договором, покладається на позичальника.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Судом враховано, що частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства визнано справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Так, відповідно до розділу «Визначення термінів» договорів про надання фінансових послуг № 2112928626930 від 09 травня 2021 року та № 2112930399022 від 09 травня 2021 року зазначено, що кредитний договір (далі «договір») договір, укладений між товариством та позичальником, клієнтом, що включає в себе в якості складових та невід'ємних частин: цей договір, заяву-анкету, графік платежів, паспорт кредиту, правила, повідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані.
Спірні кредитні договори укладені в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором) з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.
Так, інформація щодо порядку укладення договорів та дані щодо позичальника містяться в Інформації щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій.
Позивачем додано інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронних договорів, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій.
Натомість, довідки, на які посилається позивач, як на підставу переведення коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 , видані ТОВ ФК «Вей фор пей» від 19 квітня 2024 року не є належними та допустимими доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачкою кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі.
В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжних карток, а також підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 5 900 грн. від ТОВ ФК «Вей фор пей» саме на картки ОСОБА_1 .
Також в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаними у договорах реквізитами, зокрема, платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо.
Розрахунки заборгованості, що надані разом з позовною заявою, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитів, користування ними, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки створені самим позивачем, а тому інформація, зазначена у них, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником кредитних коштів.
При цьому, разом подачею першої заяви по суті справи у спрощеному провадженні (позовною заявою) позивачем не подавались жодні клопотання про сприяння у збиранні доказів та неможливість самостійного здобуття та подання суду, а клопотання подані з пропуском такого строку залишені судом без розгляду.
Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у позові, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору та витрати на правову допомогу, слід покласти на останнього.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 274 ЦПК України, суд,-
Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в задоволенні його позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене і підписане 06 січня 2024 року.
Суддя О.В. Колесніченко