Справа № 203/2112/24
Провадження № 3/0203/1016/2024
15.05.2024 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , працюючого реалізатором у ФОП « ОСОБА_2 », за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
26.04.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №212933 від 13.04.2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , працюючого реалізатором у ФОП « ОСОБА_2 », за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У судове засідання не з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , хоча він належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи судом, причини неявки суду не повідомив.
Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на положення ст. 268 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 156 КУпАП не є обов'язковою, тому суд, беручи до уваги строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, обізнаність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд щодо нього справи в суді, про що свідчить його особистий підпис у протоколі, а також того, що він належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, не вжив заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, суд розглянув справу за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить таких висновків.
Судом встановлено, що за відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення від 13.04.2024 року, серії ВАД №212933, 13.04.2024 року о 10:40 годині за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 здійснював реалізацію цигарок, на пачках яких відсутні марки акцизного податку, чим порушив чинне законодавство та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
У протоколі зафіксовано, що свідки події відсутні. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася з протоколом про адміністративне правопорушення, про що свідчить її особистий підпис у протоколі.
У ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення судом були безпосередньо досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №212933 від 13.04.2024 року, зміст якого описаний вище; рапорти; протокол огляду та вилучення від 13.04.2024 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 13.04.2024 року; ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, дата реєстрації 05.12.2023 року, терміном дії з 12.12.2023 року до 12.12.2024 року, суб'єкт господарювання: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; фотоілюстрації від 13.04.2024 року торговельного павільйону №7, вилучених цигарок; квитанція №61 про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення №61, дата вилучення: 13.04.2024 року, вилучені речі: тютюнові вироби без марок акцизного збору, обсягом 70 пачок.
Водночас судом встановлено, що винуватість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП не доводиться належними та допустимими доказами, зокрема, до матеріалів справи не долучено доказів того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є працівником торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, а протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тим більше, в поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що він працює реалізатором у павільйоні №7, проте до протоколу не додано доказів на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_1 є найманим працівником.
Крім того, суд бере до уваги те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано норму закону, яку б порушив ОСОБА_1 , а зазначено лише про порушення чинного законодавства України. Також подія правопорушення не доведена показаннями свідків, відеозаписом. Тобто працівниками поліції не доведена наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 156 КУпАП (в редакції, чинній станом на момент вчинення адміністративного правопорушення), роздрібна або оптова торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів та охорони здоров'я населення; об'єктивна сторона правопорушення виражається у роздрібній або оптовій торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку; суб'єкт адміністративного правопорушення - працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності в цих галузях; будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку (за ч. 3 цієї статті); суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд бере до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа №463/1352/16-а, провадження №К/9901/21241/18, та в постанові від 20.05.2020 року, справа №524/5741/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При цьому суд наголошує на тому, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом були оцінені за внутрішнім переконанням докази, наявні в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю, та встановлено, що в матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП. Судом не було встановлено такого елемента складу адміністративного правопорушення як суб'єкт. Натомість, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі наявності складу адміністративного правопорушення, що підтверджено належними та допустимими доказами.
Тому, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 156, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283-285 КУпАП, суд,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ф.М. Ханієва