Справа № 203/1440/24
Провадження № 3/0203/740/2024
10.04.2024 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
22.03.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 №358465 від 11.03.2024 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У судове засідання не з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Суд, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, якими не передбачена обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення за ст. 122-2 КУпАП, та ОСОБА_1 не дізнався про стан відомого йому судового провадження, беручи до уваги строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, те, що судом вчинені всі необхідні дії для його повідомлення, розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить таких висновків.
Судом встановлено, що за відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення від 11.03.2024 року, серії ДПР №35465, 11.03.2024 року в м. Дніпрі по пр. Лесі Українки, 55, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Chevrolet Evanda, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку за допомогою проблискового маячку синього кольору та гучномовця, чим порушив вимоги п. 2.4 та пунктів 8.9 б), в) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-2 КУпАП.
За змістом протоколу зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з протоколом та підпису у ньому, пояснив, що за кермом був не ОСОБА_2 . При цьому у графі «Свідки чи потерпілі» вказано: 472313, НОМЕР_2 .
У ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення судом були досліджені наявні в матеріалах справи докази, а саме: рапорт, та встановлено, що працівниками поліції не доведена належними та допустимими доказами наявність в діях водія ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та не вказано частину ст. 122-2 КУпАП, за якою мав би нести відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що відповідно до п. 2.4, п. 8.9 б), в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР, в редакції, чинній станом на момент вчинення адміністративного правопорушення), на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою.
Відповідно до положень ст. 122-2 КУпАП (в редакції, чинній станом на момент вчинення адміністративного правопорушення - 11.03.2024 року), невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; об'єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, у невиконанні водіями вимог працівника поліції про зупинку; суб'єкт адміністративного правопорушення - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо); суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз викладених вище норм та встановлених в ході судового засідання обставин справи вказує, що працівниками поліції не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Також суд, вирішуючи справу по суті, бере до уваги те, що протокол та рапорт не можуть бути єдиними доказами вчинення особою адміністративного правопорушення. При цьому суд враховує те, що у протоколі вказано, що подію зафіксовано на відеозаписах №№472313, 472307, проте жодного DVD-R чи CD-R диску разом з відеозаписами не долучено до матеріалів справи. Тобто працівниками поліції не було доведено наявності в діях ОСОБА_1 ані події, ані складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Тим більше, ст. 122-2 КУпАП складається з 7 частин, що мають відповідні диспозиції.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа №463/1352/16-а, провадження №К/9901/21241/18, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При цьому суд наголошує на тому, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях особи, яка притягається до відповідальності, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд, враховуючи, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів порушення ним п. 2.4, п. 8.9 б), в) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-2 КУпАП, доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст. 7, ст. 122-2, ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП України, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ф.М. Ханієва