Справа № 202/53/24
Провадження № 2/202/2653/2024
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
05 липня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., представника відповідача Присенко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі свого представника Гайової А.С. звернулося через систему «Електронний суд» із позовом, в якому зазначило, що 24.07.2021 в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальнісю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») https://miloan.ua/ відповідачем ОСОБА_1 була подана заявка на отримання кредиту № 102089338.
Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 102089338 від 24.07.2021.
Таким чином, відповідач уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» договір про споживчий кредит № 102089338 від 24.07.2021 строком на 30 днів.
На підставі платіжного доручення відповідачу на картковий рахунок були перераховані кредитні кошти у сумі 10000 грн.
Відповідачем кредитні зобов'язання належним чином не виконані.
12.11.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 13Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 102089338 від 24.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло права вимоги до відповідача.
Згідно з Договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 45500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн.; заборгованість за відсотками 34500 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 1000 грн.
За цих підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 102089338 від 24.07.2021 у загальному розмірі 45500 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До початку розгляду справи представником відповідача - адвокатом Присенко О.Г. був поданий відзив на позов, в якому вона позов не визнала, посилаючись на те, що 22.07.2021 року невідома особа викрала у ОСОБА_1 мобільний телефон. 24.07.2021 року без згоди відповідача невідомою особою в ТОВ «МІЛОАН» був оформлений договір про споживчий кредит № 102089338 від 24.07.2021 на суму 10 000 грн.
Після звернення до відділу «ПриватБанку» стало відомо, що через її акаунт, який містився у викраденому телефоні, на її ім'я було укладено договори кредитування з наступними кредитними установами: МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ, АЛЕКСКРЕДИТ та ТОВ МІЛОАН.
За вказаним фактом 27.07.2021 року відповідач звернулася до відділення поліції № 7 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з відповідною заявою, але її заяву було проігноровано.
Згідно талонів-повідомлення про прийняття і реєстрацію заяв про вчинення кримінальних правопорушень від 27.07.2021, 05.11.2021, 08.11.2021 ОСОБА_2 була вимушена неодноразово звертатися до відділу поліції № 7 та відділу поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з відповідними заявами, але тільки після звернення до суду в порядку ст. 303 КПК України її заяву про вчинення злочину було внесено до ЄРДР 02.12.2021 на підставі ухвали суду від 23 листопада 2021 р.
Так, 02.12.2021 року до ЄРДР були внесені відомості за ч. 1 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення чужого майна. Кримінальне провадження № 12021046650001063 перебуває у підрозділі дізнання відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області.
09.12.2021 відповідач також звернулася до ТОВ «Мілоан» з листом вимогою від 07.12.2021 анулювати вказаний договір, оскільки не брала ніяких коштів та не укладала договорів, але відповіді не отримала.
Таким чином, договір про надання кредиту № 102089338 від 24.07.2021 є таким, що укладений без волі та відома відповідача. Грошових коштів за даним договором відповідач не отримувала.
За цих підстав позивач просить відмовити «ДІДЖИ ФІНАНС» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з?явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача - адвокат Присенко О.Г. у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», явку свого представника в судове засідання не забезпечило, повідомлялося про розгляд справи.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне:
Судом установлено, що згідно з анкетою-заявою на кредит № 102089338 від 24.07.2021 та договором про споживчий кредит № 102089338 від 24.07.2021 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на ім?я ОСОБА_1 був оформлений кредит на суму 10000 грн. строк кредиту 30 днів. Комісія за надання кредиту 1000 грн. Проценти за користування кредитом 4500 грн. Сума до повернення 15500 грн.
12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений договір відступлення прав вимоги № 13Т, згідно з яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним Договором № 102089338 від 24.07.2021.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором складає 45500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн.; заборгованість за відсотками 34500 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 1000 грн.
При вирішенні між сторонами спору про стягнення вказаних сум із відповідача, суд виходить із того, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Наявність підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов'язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 102089338 від 24.07.2021, позивач надав суду копію анкети-заяви на кредит № 102089338 від 24.07.2021, копію договору про споживчий кредит № 102089338 від 24.07.2021, а також копію платіжного доручення 30265837 про перерахування ТОВ «Мілоан» 24.07.2021 на банківську картку грошових коштів у сумі 10000 грн., де отримувачем зазначено ОСОБА_1 .
Разом із тим, суд вважає, що укладення зазначеного кредитного договору з відповідачем та отримання нею кредиту не доведено належними доказами.
Суд звертає увагу, що анкета-заява на кредит № 102089338 від 24.07.2021 та договір про споживчий кредит № 102089338 від 24.07.2021, які надані позивачем, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , у тому числі даних про використання відповідачкою електронного цифрового підпису.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що в липні 2021 року відповідач зверталася до поліції з приводу викрадення у неї 22.07.2021 невідомою особою мобільного телефону.
За цим фактом 02.12.2021 року було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021046650001063 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Також відповідач у 2021 році звертала до поліції з приводу шахрайства, а саме оформлення на неї в липні 2021 ряду кредитів у наступних фінансових компаніях: «Мілаон» «Манівео швидка готівка», «Служба бистрого кредиту», «Алекскредит».
Згідно з наданою відповідачем випискою з карткового рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 10000 грн. були зараховані 24.07.2021 та одразу перераховані на інші рахунки.
В даному випадку позивачем не надано належних доказів укладення з відповідачем 24.07.2021 кредитного договору та одержання нею кредитних коштів.
Суд ураховує, що відповідач ще до звернення позивача до суду з цим позовом у липні 2021 року зверталася з заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом викрадення належного їй мобільного телефону, а також оформлення на неї кредитів сторонньою особою.
Також судом береться до уваги, що докази зняття грошових коштів саме відповідачкою відсутні, остання кредит не погашала, укладення правочину та наявність у неї боргу не визнавала.
Отже, напереконання суду, вказані дані та докази в їх сукупності спростовують факт укладення відповідачем 24.07.2021 кредитного договору з ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є позивачем, та отримання нею кредиту.
Тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія Марченко