Рішення від 02.10.2024 по справі 368/873/23

Справа № 368/873/23

2/368/147/24

Рішення

Іменем України

"02" жовтня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя - Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.

За участі:

Відповідач - ОСОБА_1

Представник відповідача - авдокат Богінкевич А.М.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії, про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії, про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в прохальній частині якої позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:

1. Розглянути позовну заяву у порядку спрощеного позовного провадження (малозначні спори).

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг»:

- 3 764,79 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту станом на 21.06.2023 року;

- 12 383,82 грн. - сума заборгованості по процентам за період з 14.11.2018 року по 21.06.2023 року;

- 631,33 грн. - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року;

- 199,59 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року.

- 695,26 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 20.03.2019 року по 23.02.2022 року, -

- що разом складає суму в розмірі 17 674 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 79 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» судові витрати: - 2 684,00 грн. - судовий збір.

4. Розглянути Позовну заяву за відсутності Позивача.

Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, в мотивувальній його частині позивач обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- 19.05.2018 року між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» (далі - Позивач або Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено Кредитний договір кредитної лінії №B54/035/18/136/21C3 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Кредитний договір кредитної лінії), відповідно до п.1.1 якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит по типу кредитної лінії з кредитним лімітом (загальним розміром) 6789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 39 коп.

19.05.2018 року Позичальник звернувся з заявою в якій просив надати в межах ліміту відкритої йому за Кредитним договором кредитної лінії транш у сумі 6789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 39 коп.

19.05.2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір про транш №1 до Кредитного договору кредитної лінії (далі - Додатковий договір про транш №1), відповідно до п. 1 якого її сторони погодили, що Позивач надає Відповідачу транш у розмірі 6789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 39 коп., з врахуванням вказаного траншу сума залишку виданого Позичальнику кредиту складає 6789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 39 коп.

Водночас, Позивачем та Відповідачем у п. 3 Додаткового договору про транш №1 було погоджено графік платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору кредитної лінії кредит надається Позичальнику у національній валюті України, після підписання Договору готівкою в касі Кредитодавця або шляхом безготівкового перерахування коштів за дорученням Позичальника, або шляхом спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок Позичальника в додатковий капітал за його заявою.

Позивач виконав умови Кредитного договору та перерахував кошти згідно заяви Позичальника від 19.05.2018 року на зарахування коштів в сумі 6789 грн. 39 коп. на рахунок АТ КБ «Приват Банк», підтвердження перерахування - платіжне доручення № 598 від 21.05.2018 року, копія виписки від 21.05.2018 року (копії додаються).

Відповідно до п.п. 10 п. 2.4 Кредитного договору кредитної лінії Позичальник зобов'язаний сплачувати нараховані проценти і повертати передбачену графіком частину кредиту щомісяця не пізніше 19 дев'ятнадцятого числа, вказаного в Додатковому договорі про транш. Якщо кредит був частково повернутий достроково і в поточному місяці не виникає зобов'язання повертати передбачену графіком частину кредиту, Позичальник зобов'язаний в будь-якому випадку сплатити не пізніше дати, вказаної в Додатковому Договорі про транш, фактично нараховані в поточному місяці проценти на дату такого платежу.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору кредитної лінії нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Кількість днів у роц приймається 365 (366 для високосного року). Проценти за користування кредитом нараховуються з наступного дня після надання кредиту Позичальнику ( перерахування на рахунок за дорученням Позичальника або видачі готівкою, або спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок Позичальника в додатковий капітал) до дня повного погашення заборгованості за кредитом ( зарахування на рахунок Кредитодавця або внесення в касу Кредитодавця готівкою, або спрямування коштів з цільового внеску Позичальника в додатковий капітал за відповідною заявою на погашення заборгованості за кредитом) включно.

Відповідно до п.3.3 Кредитного договору кредитної лінії змінювана процентна ставка складає сімдесят два процентів річних.

Відповідно до п.3.4 Кредитного договору кредитної лінії Позивач має право збільшувати процентну ставку не частіше ніж один раз на місяць.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору кредитної лінії, сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіка платежів. Строк, на який надається кредит та графік платежів зазначаються у Додатковому договорі про транш, що є невід'ємною частиною даного договору. У разі отримання кредиту траншами Сторони вносять зміни до графіку платежів шляхом підписання Додаткового договору про транш.

Відповідно до п. 3.7 Кредитного договору кредитної лінії прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів.

Слід зазначити, що Відповідачем було порушено п. 3 умов Додаткового договору про транш №1, а саме зобов'язання проводити сплату нарахованих процентів і погашення частини кредиту вчасно кожного місяця, а також сумами, не меншими, ніж вказані в графіку платежів, що в свою чергу спричинило затримку Відповідачем повернення частини кредиту та сплати процентів за Кредитним договором кредитної лінії.

Зазначене вище підтверджуються Розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по Кредитному договору кредитної лінії станом на 21.06.2023 року, з якого також вбачається, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором кредитної лінії складає : 16 148,61 грн., з яких:

- 3 764,79 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту станом на 21.06.2023 року;

- 12 383,82 грн. - сума заборгованості по процентам за період з 14.11.2018 року по 21.06.2023 року.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору кредитної лінії, його сторони за не виконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором несуть відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього Кредитного договору кредитної лінії.

А також слід зазначити, що відповідно до п. 3.6 Кредитного договору кредитної лінії Позивач та Відповідач домовилися, що строк позовної давності за цим договором складає 10 ( десять) років, у тому числі щодо неустойки.

Відповідно до п. 5.5. Кредитного договору кредитної лінії закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору ( відповідно до ст.631 ЦК України).

Таким чином, за Кредитним договором кредитної лінії Відповідач був зобов'язаний повернути Позивачу суму кредиту та сплатити проценти за користування ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, з огляду на ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та зміст Кредитного договору кредитної лінії,останній є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до 4.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи зазначене, З % річних, передбачені частиною другою ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено Кредитним договором кредитної лінії (відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, розмір і порядок яких погоджено в Кредитному договорі кредитної лінії).

Зокрема, проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а тому відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами (які передбачені ст. 1048 Цивільного кодексу України та прописані в Кредитному договорі кредитної лінії) , що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановлені договором.

Отже, якщо Позичальник своєчасно не виконував зобов'язання за Кредитним договором кредитної лінії, щодо сплати нарахованих процентів і повернення кредиту він зобов'язаний сплатити: суму неповернутого тіла кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, нараховані проценти за користування кредитними коштами (відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, розмір і порядок яких погоджено в Кредитному договорі кредитної лінії), 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами (відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, розмір і порядок яких погоджено в Кредитному договорі кредитної лінії).

При цьому, проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України), індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) грошового зобов 'язання складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами (відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України) та підлягають статі до моменту фактичного повернення боргу.

З огляду на вищезазначене, згідно Розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми по Кредитному договору кредитної лінії станом на 23.02.2022 року (Додаток 2 до Позовної заяви), заборгованість Позичальника перед Позивачем в цій частині складає 1 526,18 грн., з яких:

- 631,33 грн. - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року;

- 695,26 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 20.03.2019 року по 23.02.2022 року.

Таким чином, Відповідач, зокрема, має належним чином виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором кредитної лінії по поверненню кредиту та сплаті процентів, однак таке своє зобов'язання не виконує.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи .

Таким чином, в разі задоволення даного позову, просимо стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати.

Інші судові витрати окрім зазначених в позовній заяві Позивач не очікує понести.

Проти заочного вирішення справи Позивач не заперечує.

Також слід зазначити, що з іншим позовом до Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав Позивач не звертався.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 553, 554, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 141, 133, 137, 175 Цивільного процесуального кодексу України, - - позивач просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

30.06.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/873/23, провадження № 2/368/420/23.

24.07.2023 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу, на підставі якої відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 03.10.2023 року.

03.10.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов письмовий відзив відповідачки ОСОБА_2 , наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходилася цивільна справа № 368/873/23 за заявою Кредитна спілки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ" до неї, - ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

19.05.2018 року між Кредитною спілкою "Центр фінансових послуг" та мною ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір кредитної лінії №В54/035/18/31СЗ про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Кредитна спілка звернулась до неї, - ОСОБА_1 , із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Із рядом того, що викладено у позовній заяві вона не погоджується, у зв'язку із чим вважає за необхідне подати відзив на позовну заяву.

По-перше, Позивач безпідставно просить суд стягнути суму заборгованості, яка складається з наступного:

- 3 764, 79 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту на 21.06.2023 року;

- 12 383, 82 грн. - сума заборгованості по процентам за період з 14.1 1.2018 року по 21.06.2023 року;

- 631, 33 грн. - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року;

- 199, 59 грн. - три процент річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 20.05.2020 по 23.02.2022 року;

- 695, 26 грн. - три проценти річних від простроченої суми збов'язання по проентам за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року.

Проте, позивачем не надано належного пояснення щодо належного розрахунку суми заборгованості в частині заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, - позивач не представив, хоча, - в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він с необгрунтованим, а позовні вимоги - недоведені.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, - можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Правила оформлення первинних документів можна знайти в п. 2.9 та 2.10 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, наказ Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що \ стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.

По-друге, звертає Вашу увагу, шо розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті З ЦК України

Тобто, - дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Вказані нею доводи підтримала також Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17.

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливими умовами, - можуть бути визнані недійсними.

По-третє, звертає увагу суду на надані самим же Позивачем докази та фактичні обставини справи.

Так, відповідно до матеріалів, що надав Позивач, з 19.05.2018 року до 13.11.2018 року нею сумлінно сплачувались платежі за Кредитним договором.

Відповідно до копії Кредитного договору, що надав Позивач, - договір зі сторони Позивача підписувала ОСОБА_3 , яка і приймала її платежі на постійній основі.

У грудні 2018 року нею було здійснено платіж у розмірі 4 000 гривень у готівковій формі, який прийняла ОСОБА_3 .

Квитанцію остання їй не видала, мотивуючи це технічними несправностями.

Вважаючи, що її заборгованість є погашеною, - вона перестала здійснювати платежі за цим Кредитним договором.

Згодом Позивач повідомив її про існування заборгованості, у зв'язку із чим вона звернулась до ОСОБА_4 , яка приймала у неї останній платіж.

Копії скріншотів листування із ОСОБА_5 додаються.

Звертаю увагу, що представник Позивача не заперечує факт внесення нею платежу, але чітко вказує на неналежність виконання своїх зобов'язань як працівника установи.

Відповідно до ч. 1 ст 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Зважаючи на ситуацію, що виникла, вона була змушена звертатись за захистом своїх прав до правоохоронних органів.

Внаслідок звернення було відкрите кримінальне провадження: 12022111230000030.

Копія Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12022111230000030 від 06.01.2022року додається.

Також звертає увагу, що ОСОБА_3 була притягнута до кримінальної відповідальності Вироком Ржищівського міського суд Київської області від 07 жовтня 2021 року у справі №374/70/21:

"ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 182, ч.ч. 2. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 182 КК України, - у виді 2 місяців арешту;

- за ч. 2 ст. 182 КК України, - у виді 3 місяців арешту;

- за ч. 4 ст. 358 КК України, - у виді 4 місяців арешту;

- за ч. 1 ст. 366 КК України, - у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій, на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 191 КК України, - у виді 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов 'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 191 КК України, - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов 'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.

На підставі ч. L ст. 70КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначити ОСОБА 6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов 'язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання відраховувати з часу затримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання, призначене за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 (один) рік. - виконувати самостійно. "

У вказаному Вироку Ржищівського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 року у справі № 374/70/21 було встановлено такі фактичні обставини:

- Обвинувачена ОСОБА 6 наказом № 26 К від 27.04.2018 призначена на посаду економіста з фінансової роботи відділення № 11 Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» за сумісництвом (з посадою «касир»), з випробувальним терміном три місяці та надано доступ до програмного та технічного забезпечення комплексної інформаційної системи кредитної спілки, наказом № 26 К-1 від 27.04.2018, - призначена касиром в касі № 11 Кредитної спілки "Центр фінансових послуг", за адресою; Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 27, та уповноважена цим наказом підписувати касові документи за головного бухгалтера. Крім, цього, ОСОБА 6 наказом № 16 К від 31.01.2019 призначена на посаду заступника начальника відділення №11 Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» за основним місцем роботи (продовжуючи виконувати обов'язки за посадою «касир»), з випробувальним терміном, три місяці, та наданням доступу до програмного та технічного забезпечення комплексної інформаційної системи кредитної спілки.

Відповідно до розділу II посадової інструкції економіста з фінансової роботи, затвердженої 02.05.2018 головою правління Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» ОСОБА 37, обов'язками, економіста з фінансової роботи є:

- Консультувати клієнтів згідно умов падання фінансових послуг;

- Оформляти кредитні та депозитні договори;

- Здійснювати контроль за своєчасним поверненням членами Кредитної спілки кредитів;

- Суворо дотримуватися штатної, фінансової і касової дисципліни;

- Виконувати розпорядження начальника відділу /відділення або його заступника;

- Приймати, оприбутковувати, зберігати кошти, товарно-матеріальні та інші цінності, здійснювати видаткові операції;

- Оформляти касові документи (прибуткові та видаткові касові ордери), пов'язані з оформленням кредитів, депозитів та платежам по ним, вести касову книгу та інші первинні документи, своєчасно і правильно оформляти відповідні касові та бухгалтерські документи;

- Вживати заходів із попередження нестач, незаконного витрачання коштів і товарно- матеріальних цінностей, порушень фінансового і господарського законодавства;

- Дотримуватися правил та виконувати програму здійснення первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до розділу IV посадової інструкції економіста з фінансової роботи, затвердженої 02.05.2018 року Головою правління Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» ОСОБА З 8 , економіст з фінансової роботи несе відповідальність за:

- Якість і своєчасність виконання покладених на нього цією посадовою інструкцією обов 'язків;

- Нерозголошення паспортних даних, телефонів, адрес членів Кредитної спілки, стан особистого рахунку;

- Нерозголошення господарської, економічної і фінансової інформації, що складає комерційну таємницю спілки;

- Зберігання інших даних, отриманих в результаті роботи в кредитній спілці, а також ні в якому разі не використовувати їх проти інтересів спілки, як під час роботи, так після звільнення;

- Дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку спілки;

- Дотримання інструкцій з охороіаі праці, протипожеж'ної безпеки і виробничої санітарії.

Відповідно до розділу II посадової інструкції заступника начальника відділення, затвердженої 01.02.2019 року Головою правління Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» ОСОБА 38 , обов 'язками заступника начальника відділення є:

- Консультувати клієнтів згідно умов надання фінансових послуг;

- Оформляти кредитні та депозитні договори, згідно положення «Про фінансові послуги»;

- Здійснювати контроль за своєчасним поверненням членами кредитної спілки кредитів;

- Своєчасно і правильно оформляти відповідні касові та бухгалтерські документи;

- Суворо дотримуватися штатної, фінансової і касової дисципліни;

- Виконувати розпорядження начальника відділення, начальників відділів, правління;

- Оформляти касові документи (прибуткові та видаткові касові ордери), пов'язані з оформленням кредитів, депозитів та платежам по ним. вести касову книгу та інші первинні документи;

- Дотримуватися правил та виконувати програму здійснення первинного фінансового моніторингу. Крім, того, заступник начальника відділення зобов'язаний, в разі відсутності начальника або за його дорученням;

- Здійснювати керівництво поточною діяльністю відділення;

- Складати та подавати до центрального офісу спілки передбачену звітність;

- Від імені кредитної спілки представляти відділення у державних органах та інших установах, підприємствах і організаціях на території України;

- Забезпечувати виконання рішень, постанов, інструкцій, розпоряджень, наказів керівництва спілки;

- Нести відповідальність за діяльність відділення, збереження його коштів і майна, коштів, отриманих від кредитної спілки, та інших цінностей, дотримання касової дисципліни, правил охорони праці та протипожежної безпеки;

- Забезпечувати відшкодування збитків, заподіяних відділенню неправомірними діями працівників та погашення дебіторської і кредиторської заборгованості.

Відповідно до розділу IV посадової інструкції заступника начальника відділення, затвердженої 01.02.2019 року Головою правління Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» ОСОБА 38, заступник начальника відділення несе відповідальність за:

- Якість і своєчасність виконання покладених на нього цією посадовою інструкцією обов 'язків;

- Нерозголошення паспортних даних, телефонів, адрес членів кредитної спілки, стан особистого рахунку;

- Нерозголошення господарської, економічної і фінансової інформації, що складає комерційну таємницю спілки, зберігання інших даних, отриманих в результаті роботи в кредитній спілці, а також ні в якому разі не використовувати їх проти інтересів спілки, як під час роботи, так і по закінчення її;

- Дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку спілки;

- Дотримання інструкції з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.

Відповідно до розділу II посадових інструкцій касира, затвердженої 02.05.2018 та 01.02.2019 Головою правління Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» ОСОБА 38 , завдання та обов 'язки касира такі:

- Здійснює операції, пов'язані з прийманням та видаванням готівкових грошових коштів через касу підприємства, зберігає всі прийняті цінності;

- Одержує в установах банку готівку, здійснює записи в касовій книзі операцій одержання і видавання готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом в день їх надходження або видавання;

- Перевіряє наявність і достовірність підпису головного бухгалтера, а на видаткових документах - дозвільного напису голови правління або уповноважених ним осіб, наявність всіх інших реквізитів на прибуткових касових ордерах та видаткових документах, а також зазначених у цих документах додатків (заяви, накладні, рахунки, довідки та ін.);

- Повертає документи в бухгалтерію для відповідного оформлення у випадку недодержання хоча б однієї з перелічених вимог;

- Підписує прибуткові касові ордери та видаткові документи відразу після одержання або видавання по них готівки, а на доданих до них документах ставить печатку;

- Видає квитанцію особі, яка здала готівку в касу. Ставить штамп «Депоновано» або робить відповідний запис в платіжній відомості біля прізвищ осіб, яким не здійснені в установлений термін виплати, пов'язані з оплатою праці, складає реєстр депонованих сум, в платіжній відомості вказує фактично виплачену суму і суму, яка підлягає депонуванню, звіряє ці суми з загальним підсумком по платіжній відомості та ставить свій підпис;

- Виписує видатковий касовий ордер на фактично видану по платіжній відомості суму, передає його для реєстрації;

- Щоденно в кінці робочого дня виводить залишок грошових коштів у касі підприємства та передає у бухгалтерію підприємства звіт касира (копію записів в касовій книзі) разом з прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під розпис особи, яка здійснює контроль за веденням касових операцій;

- Виконує інші обов'язки зі збереження в касі грошових документів;

Відповідно до розділу IV посадової інструкції касира, затвердженої 02.05.2018 та 01.02.2019 Головою правління Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» ОСОБА 38, касир несе відповідальність за:

- Порушення правил техніки безпеки, протипожежних, санітарних та інших правил, які утворюють загрозу діяльності кредитної спілки, його працівникам;

- Недотримання трудової і виконавчої дисципліни;

- Невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов 'язків згідно цієї інструкції в межах, визначених чинним, трудовим законодавством України;

- Спричинення прямого матеріального збитку кредитній спілці, також як і за дії (або бездіяльність) що привели до такого матеріального збитку;

- Порушення вчинені в процесі своєї трудової діяльності в межах, визначених чинним адміністративним, цивільним і кримінальним, законодавством України.

Крім цього, ОСОБА 6 (Працівник) відповідно до розділу І договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.05.2018 та 01.02.2019 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому установою матеріальних цінностей, і у зв 'язку з викладеним зобов 'язується:

- дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або інших цілей матеріальних цінностей Кредитної спілки і вживати заходів для попередження збитків;

- своєчасно повідомляти керівництво про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;

- вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно - грошові та інші звіти про рух решти ввірених йому матеріальних цінностей;

- брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи; тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважтш органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Отже, зважаючи на обсяг власних повноважень ОСОБА 6 на час вчинення злочинів обіймала посаду на підприємстві, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України мала статус службової особи.

Однак, ОСОБА 6 працюючи касиром, економістом з фінансової роботи та заступником начальника відділення № 11 Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», розташованого за адресою: Київська область м. Ржищів вул. Соборна, 27, порушуючи вимоги чинного законодавства України, вказаних посадових інструкцій та договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, в періоо часу з 14.07.2018 по 10.12.2018 укладала у відділенні № 11 Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» Кредитні договори, Кредитні договори кредитної лінії та видаткові касові ордери, які відповідно до примітки ст. 358 КК України є офіційними документами, отримувавши від позичальників оригінали Паспортів громадянина України та картки платника податку для їх копіювання з метою формування кредитної справи, таким чином отримувала від громадян їхні персональні данні."

Повторно звертає увагу суду, що останній платіж був здійснений нею у грудні 2018 року, оскільки вона вважала, що її зобов'язання є повністю виконаним, тому повідомляє, що їй нічого не відомо про платіж у розмірі 100 гривень, що був здійснений 15.01.2021 року.

Статтею 32 Конституції України встановлено право кожного громадянина на недоторканість приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонено збирання, зберігання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Одним з основних принципів інформаційних відносин, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інформацію», є захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

У свою чергу, згідно зі ст. 21 Закону України «Про інформацію», до інформації з обмеженим доступом віднесено, утому числі, конфіденційну інформацію.

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 вказаного Закону, - персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

У свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 11 зазначеного Закону до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Частиною 6 ст. 6 цього Закону встановлено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

По-четверте, на її переконання Позивач навмисне затягував подання позовної заяви у даній справі, аби мати змогу нарахувати більше стягнень за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України « Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.»

Загальна позовна давність відповідно до стаїті 257 Цивільного Кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України)

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. На це звернув увагу Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014 №6-20цс14.

Оскільки останній платіж, що здійснювався нею, був зроблений ще у 2018 році, вважає, що провадження у справі № 368/873/23 за заявою Кредитна спілки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ" до неї, - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, - має бути завершене у зв'язку зі сплином строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, - відповідачка просить суд:

1. Прийняти Відзив на позовну заяву справі № 368/873/23 за заявою Кредитна спілки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ" до неї, - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

2. Відмовити у задоволенні позовних вимог Кредитної спалки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ".

03.10.2023 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 01.11.2023 року в зв'язку з неявкою сторін.

18.10.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення позивача на відзив відповідача, наступного змісту:

- ОСОБА_1 (далі-Відповідач) звернулася до Кагарлицького районного суду Київської області (далі - Суд) з відзивом на позовну заяву Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (далі - Позивач) про стягнення заборгованості з Відповідача за Кредитним договором кредитної лінії №В54/035/18/1Э6/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 19.05.2018 року (далі - Відзив).

Так, Відповідач не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на безпідставне стягнення суми заборгованості та посилається на те, що Позивачем не надано належного пояснення щодо належного розрахунку суми заборгованості в частіші заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Водночас, Позивач вважає за потрібне спростувати доводи Відповідача щодо вище вказаного.

Таким чином, з огляду на ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та зміст кредитного договору кредитної лінії, останній є зобов'язанням.

Оскільки Відповідачем не було погашено заборгованість в повному обсязі відповідно до Кредитного договору кредитної лінії №В54/035/18/136/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 19.05.2018 року (далі - Договір) то Позивач звернувся до Суду для захисту порушених своїх прав з позовом про стягнення:

- 3 764,79 гри. - сума заборгованості по тілу кредиту станом на 21.06.2023 року;

- 12 383,82 грн. - сума заборгованості по процентам за період з 14.11.2018 року по 21.06.2023 року;

- 631,33 грн. - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 20.05.2020 року по

23.02.2022 року;

- 199,59 грн. -три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року.

- 695,26 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 20.03.2019 року по 23.02.2022 року (далі-Позов).

Відповідно до ст.ст.76 - 77 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) Позивачем було надано, як на підтвердження своїх позовних вимог, Розрахунок нарахування процентів та штрафних санкцій по Договору станом на 21.06.2023 року, який і слугує доказом нарахування заборгованості по Договору та її сплати.

Так, у згаданому вище розрахунку, чітко вказуються всі проплати чи їх відсутність по Договору, з чого видно, що надаючи в суд розрахунок до Позову, як доказ, Позивач врахував всі стягнення та проплати по даному зобовязанню.

Щодо твердження Відповідача про перевищення розміру нарахованих відсотків розміру заборгованості за кредитом, слід зазначити наступне.

Враховуючи ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.4 Договору Позичальник зобов'язаний повертати кредит та сплачувати нараховані проценти в порядку, визначеному останнім укладеним Додатковим договором про транш до Договору (надалі - Додатковий договір про транш), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.п. 10 п. 2.4 Договору Позичальник зобов'язаний сплачувати нараховані проценти і повертати передбачену графіком частину кредиту щомісяця не пізніше 19 дев'ятнадцятого числа, вказаного в Додатковому договорі про транш. Якщо кредит був частково повернутий достроково і в поточному місяці не виникає зобов'язання повертати передбачену графіком частину кредиту, Позичальник зобов'язаний в будь-якому випадку сплатити не пізніше дати, вказаної в Додатковому договорі про транш, фактично нараховані в поточному місяці проценти на дату такого платежу.

Оскільки вказані істотні умови Договору не виконувались (виконувалась з порушенням), - Позивач мав законне право на нарахування відсотків в тому обсязі, який вказаний в Договорі, що не суперечить законодавству.

Крім того, Відповідачем не надано жодних доказів про визнання положення Договору недійним.

Разом з тим, посилання Відповідача на сумлінну сплату платежів за Договором не може слугувати доказом, відповідно до ст.ст.76-80 ЦПК України, - оскільки не підтверджуються відповідними засобами доказування, визначеними даними статтями.

Більше того, Відповідач, не маючи жодного належного доказу, самостійно вирішив, що його заборгованість погашена і свідомо «...перестала здійснювати платежі за цим Кредитним договором...», що свідчить про халатне, безвідповідальне ставлення щодо виконання умов укладеного Договору та не являється підставою для визнання заборгованості погашеною.

Знову ж таки, посилання Відповідача на копії скріншотів листування, - не може слугувати належним доказом та братися до уваги, оскільки в них немає жодного визначення чи точної (відповідної) інформації, що це стосується саме умов Договору та заборгованості по ньому, крім того, неможливо встановити особу, з якою ведеться переписка.

Щодо посилання Відповідача на кримінальне провадження 12022111230000030, копію витягу якого він надає, тут слід зазначити, що відкриття такого не являється встановленням, визначенням чи визнанням вчинення злочину, оскільки це встановлює суд в своєму процесуальному документі і вироку щодо вказаного кримінального провадження не ухвалено.

Також, щодо постання Відповідача на Вирок Ржищівського міського суду Київської області від 07.10.2021 року, - воно не стосується правовідносин по Договору чи предмета Позову.

Слід зазначити, що посилання Відповідача на затягнення подання Позову, задля нарахування «..більше стягнень за прострочення виконання зобов'язання»...є незрозумілим визначенням та нарахування заборгованості здійснювались відповідно до умов Договору і в межах строків позовної давності, оскільки термін дії Договору встановлено до 19.05.2021 року - то загальний строк позовної давності, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, закінчується 19.05.2024 року.

Враховуючи наведене вище, а також докази, надані сторонами, Відповідачем не виконано зобов'язання в повному обсязі, тому про відмову в задоволенні Позову тут не може йти мови.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З вище наведеного вбачається, що Позивачем було надано всі належні, відповідні докази, на яких грунтуються його позовні вимоги. В той час, у Відзиві, не міститься доказів, які б свідчили про те, що Позивачеві слід відмовити в позовних вимогах.

З огляду на зазначене, висновки Відповідача є хибними, недоведеними та Позивач жодним чином не порушував норми законодавства при зверненні до суду з Позовом.

Отже, жодної підстави для відмови в позовних вимогах немає.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд :

1. Приєднати до матеріалів справи Заперечення на Відзив ОСОБА_1 на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позовні вимоги кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.

3. Розглянути справу за відсутності позивача.

31.10.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення відповідачки ОСОБА_1 , наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/873/23 за заявою Кредитна спілки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ" до неї, - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

19.05.2018 року між Кредитною спілкою "Центр фінансових послуг" та нею, - ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір кредитної лінії №B54/035/18/31C3 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Будучи добросовісним платником, нею було в повному обсязі виконано умови кредитного договору, так останній платіж у розмірі 4000 гривень мною було здійснено у грудні 2018 року.

Позивач безпідставно просить суд стягнути суму заборгованості, яка складається з наступного:

- 3 764, 79 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту на 21.06.2023 року;

- 12 383, 82 грн. - сума заборгованості по процентам за період з 14.11.2018 року по 21.06.2023 року:

- 631, 33 грн. - інфляційні втрата на прострочене тіло кредиту за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року;

- 199. 59 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 20.05.2020 по 23.02.2022 року;

- 695, 26 грн. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 20.05.2020 по 23.02.2022 року.

Щодо стягнення заборгованості по процентам.

Сума заборгованості у розмірі - 12 383, 82 грн. по процентам нарахована за період з 14.11.2018 року по 21.06.2023 року, однак строк користування кредитом встановлений Договором закінчується 19.05.2021 року.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14- 1 Оце 18). від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18). від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц) міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Наразі Велика Палата Верховного Суду не відступила від таких правових висновків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі №444/9519/12. провадження № 14-10 цс 18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 етапі 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ІДК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про ге, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс 18).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», - натомість, - кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимога про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинт сплачувати проценти за ((користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, враховуючи зазначену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, позивач вправі нараховувані передбачені договором проценти за користування кредитом до спливу визначеного договором строку кредитування, а не до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат:

- Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 р. в справі № 756/9094/15 суд відмовив у сгягненні основної заборгованості у зв'язку зі спливом позовної давності та вказав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості, які передбачені статтею 625 ЦК України, як похідні вимоги про стягнення основної суми боргу.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки позовна давність спливла щодо основної заборгованості, позовна давність спливла також до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат як додаткової вимоги.

Такий підхід є зрозумілим, адже зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова ВП ВС від 07.04.2020 р. у справі №910/4590/19).

Слід звернути особливу увагу на позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 р. у справі №757/44680/15-ц (провадження №61-32171 сво 18).

Суд змінив у мотивувальній частині судові рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат через сплив позовної давності до основної вимоги та вказав, що правильно відмовляти у позові за безпідставністю.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, - заявлені вимоги щодо стягнення з неї 3% річних та інфляційних втрат є незаконними, необгрунтованими, такими що не підлягають задоволенню.

У зв'язку із вказаним, - просить відмовити у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ» до неї, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Також, 31.10.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява відповідачки ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, наступного змісту:

19.05.2018 року між Кредитною спілкою "Центр фінансових послуг" та нею, - ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір кредитної лінії №В54/035/18/31СЗ про надання коштів у позик, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Будучи добросовісним платником, нею було в повному обсязі виконано умови кредитного договору, так останній платіж у розмірі 4 000 гривень нею було здійснено у грудні 2018 року.

Таким чином, вважає, що провадження у справі № 368/873/23 за заявою Кредитна спілки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ" до неї, - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, - має бути завершене у зв'язку зі сплином строків позовної давності.

Відповідно до етапі 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа, може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, - є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосу вання Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: 1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та 2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»),

У зв'язку із вказаним, керуючись ст. 267 ЦК України, - відповідачка просить суд:

- Застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ" до неї, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

01.11.2023 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 14 год. 00 хв. 18.12.2023 року в зв'язку з неявкою сторін.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 18.12.2023 року, представник позивача, - Кредитної Спілки «Центр інансових послуг», - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява представника позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, в разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про день, ча та місце слухання справи, - не заперечує проти винесення заочного рішення.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 18.12.2023 року, відповідачка ОСОБА_1 , - категорично заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити в його задоволенні.

Відповідачка не заперечувала проти проведення підготовчого судового засідання та призначення слухання справи по стуі поданого позову.

Інших заяв та клопотань, - відповідачка під час підготовчого судового засідання - не заявляла.

18.12.2024 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі представника позивача), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати, відповідно, - без видалення ухвали, як окремого процесуального документу, - так як дана ухвала не чинить перепон в слуханні даної справи та відсутня імперативна норма в ЦПК України щодо винесення такої ухвали, як окремого процесуального документу) ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 26.01.2024 року.

26.01.2024 року в слуханні справи оголошено перерву до 16 год.ю 00 хв. 04.03.2024 року.

04.03.2024 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 10.04.2024 року в зв'язку з клопотанням представника відповідача, - адвоката Мазурик З.Я.

10.04.2024 року справа була знята з розгляду в зв'язку з перебуванням головуючого у справі у відрядженні, призначено наступне судове засідання на 11 год. 00 хв. 17.05.2024 року.

17.05.2024 року слухання справи відкладено на 12 год. 00 хв. 28.06.2024 року в зв'язку з клопотанням представника відповідача, - адвоката Цієр Р.М.

28.06.2024 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 16.09.2024 року в зв'язку з клопотанням представника відповідача, - адвоката Цієр Р.М.

16.09.2024 року в слуханні справи оголошено перерву до 17 год. 00 хв. 01.10.2024 року.

В судове засідання, яке відбулося 01.10.2024 року, представник позивача, - Кредитної Спілки «Центр інансових послуг», - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява представника позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, в разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про день, ча та місце слухання справи, - не заперечує проти винесення заочного рішення.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2024 року, відповідачка ОСОБА_1 , - категорично заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити в його задоволенні.

Відповідачка не заперечувала проти проведення судового засідання у відсутності представника позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2024 року, представник відповідачки ОСОБА_1 , - авдокат Богінкевимч А.М., - заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача свою правову позицію щодо відмови у задоволенні позову обгрунтовував обставинами справи та нормами права, які викладені у мотивувальній частинівідзиву на позовну заяву та у мотивувальній частині заяви про застосування строків позовної давності, та які судом наведено вище в повному обсязі в мотивувальній частині даного рішення.

Суд, вислухавши відповідачку, її представника, - які заперечували проти задоволення позову, дослідивши матеріали справи, - приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 12.07.2023 року Управлінням обліку та монітоорингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області, - відповідачка по справі, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно, враховуючи предмет позову (стягнення боргу з фізичної особи), враховуючи місце реєстрації відповідача - фізичної особи, та положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду загальної юрисдикції першої інстанції, так як в даному випадку має місце правило загальної підсудності.

Сторони по справі:

- позивачем по справі є юридична особа, - Кредитна Спілка «Центр фінансових послуг», (01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 68, приміщення 321, кімната 3, ЄПУ 37917325, рах. НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк»).

- відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка село Пігірек Краснощоківського району Алтайського краю, російська федерація, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 23 жовтня 2002 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

Позивач просить винести рішення, на підставі якого:

1. Стягнути з відповідача, - ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг»:

- 3 764,79 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту станом на 21.06.2023 року;

- 12 383,82 грн. - сума заборгованості по процентам за період з 14.11.2018 року по 21.06.2023 року;

- 631,33 грн. - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 20.05.2020 року по 23.02.2022 року;

- що разом складає суму в розмірі 17 674 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 79 коп.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» судові витрати: - 2 684,00 грн. - судовий збір.

Проте, - суд вважає, що вищевказані позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав:

Перш за все суд зазначає, що:

- Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

- Згідно ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

- Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

- Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

- Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість;

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

- Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, з огляду на положення, які містяться в ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ж положень ст. 13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, - сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зазначає, що під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Суд зазначає, що підставою для відмови в задоволенні позову є застосування строків позовної давності, з огляду на наступне:

- Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.»

Загальна позовна давність відповідно до статті 257 Цивільного Кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Вищевказаний правовий висновок зробив Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014 №6-20цс14.

Так, як вбачається з матеріалів справи (розрахунок нарахування процентів та штрафних санкцій по Кредитному договору кредитної лінії № В54/035/18/136/21С3 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 19 травня 2018 року, - ас.с., 3), та пояснень позивачки, - останній платіж відповідачкою був зроблений ще 13.11.2018 року, а тому суд, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 19.03.2014 в справі № 6-20цс14, - вважає, що у позивача відлік строків позовної давностя розпочався ще з грудня 2018 року, - відколи відповідачка перестала платити чергові платежі, а не з 19.05.2021 року, - як вважає сторона позивача.

Що ж стосується проплати в сумі 100 грн, яка ніби - то була здійснена позивачкою 15.01.2021 року, - то, враховуючи міркування розумності, - до такої проплати суд відноситься критично, адже відповідачка категорично заперечує здійснення саме нею цієї проплати, а позивач не надав суду будь - яких документів на підтвердження того, що цю проплату здійснила саме відповідачка, суд вважає, що дана проплата була здійснена третіми особами з метою поновлення процесуального строку у виді строку позовної давності, - та суд зазначає, що в противному, - сторона позивача, - суд не переконала.

Суд вважає, що належним та допустимим доказом на проплату саме позивачкою коштів в сумі 100 грн. саме 15.01.2021 року, - могли б бути первинні бухгалтерські документи, на підставі яких була зарахована дана сума - в порядку погашення заборгованості саме відповідачкою, а не третьою особою.

Проте, - суд наголошує на тій обставині, що позивачем був отриманий відзив на позовну заяву, який був надісланий відповідачкою, причому, у відзиві відповідачка зазначає, що нею не здійснювалася така проплата, проте, суд наголошує на цій обставині, - позивач ніяким чином не відреагував на таку обставину, що, враховуючи вимоги змсагальності, - більше схиляє суд на сторону відповідачки.

Далі, - сума заборгованості у розмірі - 12 383, 82 грн. по процентам нарахована за період з 14.11.2018 року по 21.06.2023 року, однак, - строк користування кредитом встановлений Договором закінчується 19.05.2021 року, (а.с., 6).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 етапі 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинт сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, враховуючи зазначену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, - позивач вправі нараховувані передбачені договором проценти за користування кредитом до спливу визначеного договором строку кредитування, а не до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат:

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Такий підхід, на думку суду, - є зрозумілим, адже зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова ВП ВС від 07.04.2020 р. у справі №910/4590/19).

Суд також застосовує правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 р. у справі №757/44680/15-ц (провадження №61-32171 сво 18).

Так, суд змінив у мотивувальній частині судові рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат через сплив позовної давності до основної вимоги та вказав, що правильно відмовляти у позові за безпідставністю.

Таким чином, суд вважає, що, зважаючи на вище викладене, - заявлені вимоги щодо стягнення звідповідачки 3% річних та інфляційних втрат, - є незаконними, необгрунтованими, такими що не підлягають задоволенню, - так як є похідними від основної суми заборгованості, до якої судом застосовується положення строку давності.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а тому, враховуючи ч. 1 ст. 261 ЦК України, суд вважає, що строк позовної давності в позивача розпочався ще з 19.12.2018 року, - з моменту непроплати позивачкою чергової суми погашення заборгованості, в той же час, - позивач звернувся до суду з позовом лише в червні 2023 року, - що становить значно більше, ніж 3 (три) роки.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд зазначає, що сторона відповідача, - відповідачка ОСОБА_1 , - у повній відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, - подала до суду письмову заяву - клопотання про застосування процесуальних наслідків пропуску строків позовної давності, про що свідчить письмова заява відповідачки, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, - є підставою для відмови в позові.

1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;

2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Що ж стосується тієї обставини, що сторона відповідача посилається на існування вироку Ржищівського міського суду у відношенні працівника позивача, - то до такої обставини суд відноситься критично, адже відповідачка не є потерпілою у вищевказаному кримінальному провадженні, предметом доказування у вищевказаному вироку не є події, які стосуються особи відповідачки.

Проте, враховуючи принципи розумності та справедливості - суд зазначає, що позивач, - при належній процесуальній поведінці - міг би самостійно перевірити факти, на які вказує відповідачка, адже потерпілими по кримінальному провадженню є велика кількість фізичних осіб, які потерпіли від незаконних дій працівника позивача, яку засуджено за кримінальним правопорушенням - шахрайство, а тому суд вважає, що позивач просто бажає перекласти фінансову відповідальність з свого працівника, до якого позивач мав би право звертатися з регресним позовом, - на відповідачку.

Звісно, - це є лише позиція суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пунктом 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», правовими Висновками ВСУ в постанові від 19.03.2014 №6-20цс14, від 28 березня 2018 року (справа №14- 10 цс 18), від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц) 1050 ЦК України, від 03.04.2019 р. в справі № 756/9094/15, ст.ст. 256, 257, ч.ч. 1, 5 ст. 261, ст. 266, ст. 267, ст. 599, ст. 625, ч. 4 ст. 631, ст. 1050 ЦК України, ч.ч. 1 - 5 ст. 12, ч.ч. 1 - 3 ст. 13, ч. 5 ст. 81, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст. 259, ст.ст. 264, 265, ст. 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії, про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 07.01.2025 року.

Суддя: Закаблук О.В.

Попередній документ

124246136

Наступний документ

124246138

Інформація про рішення:

№ рішення:	124246137
№ справи:	368/873/23
Дата рішення:	02.10.2024
Дата публікації:	08.01.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Кагарлицький районний суд Київської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.10.2024)
Результат розгляду:	в позові відмовлено
Дата надходження:	30.06.2023
Предмет позову:	про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

03.10.2023 12:00	Кагарлицький районний суд Київської області
01.11.2023 16:00	Кагарлицький районний суд Київської області
18.12.2023 14:00	Кагарлицький районний суд Київської області
26.01.2024 11:00	Кагарлицький районний суд Київської області
04.03.2024 16:00	Кагарлицький районний суд Київської області
10.04.2024 10:00	Кагарлицький районний суд Київської області
17.05.2024 11:00	Кагарлицький районний суд Київської області
28.06.2024 12:00	Кагарлицький районний суд Київської області
16.09.2024 10:00	Кагарлицький районний суд Київської області
01.10.2024 17:00	Кагарлицький районний суд Київської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ЗАКАБЛУК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

суддя-доповідач:

ЗАКАБЛУК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

відповідач:

Дєєва Надія Петрівна

позивач:

Кредитна спілка "Центр фінансових послуг"