Справа № 364/833/24
Провадження № 2/364/39/25
06.01.2025 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченко О. В.,
за участю секретаря Бондаренко Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
представник позивача: адвокат Патківська Олена Валентинівна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 5273/10 від 18.10.2016 р., адреса: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_2 ,
до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ 3221655100, адреса: 09301, Київська область, Білоцерківський район, селище Володарка, площа Миру, 4,
про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
встановив:
31 жовтня 2024 року до Володарського районного суду Київської області надійшла вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_3 , який вона заповіла ОСОБА_1 .
З метою оформлення спадщини позивачка 23.10.2024 року, звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Полєжаєвої Г.М., постановою якої їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Позивач зазначила, що не мала можливості вступити в спадщину в встановлений законом строк, адже не знала про наявність заповіту, дізналася лише коли перебирала документи в будинку матері. Посилаючись на викладені обставини, вважаючи їх поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, позивач просила визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Володарського районного суду Київської області від 04.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.12.2024. 12.12.2024 року ухвалою судді Володарського районного суду Київської області справу призначено до судового розгляду на 06.01.2025 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву, якою просили розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують.
Відповідач Володарська селищна рада Білоцерківського району Київської області в судове засідання не з'явилися, подала до суду заяву, якою просили розгляд справи проводити без участі їх представника, за наявними матеріалами справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 6), ще за життя ОСОБА_2 , склала заповіт на ім'я позивача (а.с. 11).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за заповітом до якої входить житловий будинок АДРЕСА_3 , на підставі Свідоцтва на право власності від 02.11.2005 року, який вона заповіла ОСОБА_1 (а.с. 16).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Ст. 1222 ч.1 ЦК України визначає спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Ст. 1262 ЦК України вказує, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Враховуючи вищевикладене, строк для прийняття спадщини закінчився.
Позивач звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області, з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на що їй було відмовлено, оскільки вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, який встановлено в ст. 1270 ЦК України. Причиною пропуску звернення позивача із заявою до нотаріуса у встановлений законом строк стало те, що позивачка не знала про наявність заповіту на її користь, оскільки вважала, що житловий будинок мати заповіла братові (а.с.13).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, вказана позивачами причина пропуску строку звернення до нотаріуса є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; нормативно-правовий акт № 20/5 від 03.03.2004» наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Отже, Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
Встановивши, що ОСОБА_1 не мала змоги вчасно звернутися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини так як, не знала про існування на її користь заповіту, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Вимоги позивача базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 1217, ч. 1 ст. 1222, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 12, 82, 83, 89, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк в три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви, про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Володарського районного суду Київської області або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. В. Ткаченко