Справа № 279/95/25
Провадження № 1-кс/279/21/25 У Х В А Л А
іменем України
06 січня 2025 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростені клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №12025060490000004 від 03.01.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Новолуганське Артемівського району Донецької області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, ВПО, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
Слідчий Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області звернувся з клопотанням про обрання підозрюваному по кримінальному провадженню №12025060490000004 від 03.01.2025, за ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в якому вказав, що 01.01.2025 близько 15 год ОСОБА_5 , перебував за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із знайомим ОСОБА_8 , стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 , виник прямий злочинний умисел на вбивство ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, ОСОБА_5 взяв до рук сокиру, обухом якої умисно, зі значною силою прикладення, наніс ОСОБА_8 два удари в місце розташування життєво важливих органів, а саме грудної клітки з правого та лівого боків в результаті чого заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: чисельних подвійних переломів третього та одинадцятого ребер зліва з обширними розривами плеври з пошкодженням лівої легені, перелому п'ятого ребра з права з розривом плеври, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, в момент їх заподіяння, що потягнуло за собою смерть ОСОБА_8 , яка настала на місці події від травматичного шоку, множинних переломів ребер, тупої травми грудної клітки і органів плевральної порожнини.
04.01.2025 відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та наявність ризиків, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, сторона обвинувачення ставить питання про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе гарантувати належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти вищевказаним спробам, переховуватись та перешкоджати досудовому розслідуванню, або впливати на свідків.
Слідчий своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник просив обрати запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.
Прокурор зробив висновок про доцільність та можливість застосування запропонованого запобіжного заходу.
Судом встановлено, що відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України внесено до ЄРДР 03.01.2025, 03.01.2025 о 17.40 год. ОСОБА_5 затримано, 04.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.1 ст.115 КК України.
Вислухавши пояснення слідчого, висновок прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, встановлено наступне:
Внесене клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України, його копія вручена підозрюваному в передбачені законом строки.
Відповідно до положень ст.177 ч.2 КПК україни, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 2 вказаної норми зобов'язує слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(c) Конвенції про захист прав основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконати неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення О'Нага United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стації. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стандарт, встановлений статтею 5 § 1(c) Конвенції, не передбачає, що поліція повинна мати достатні докази для пред'явлення обвинувачення на момент арешту, так і під час перебування апелянта під вартою (N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть пред'явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, of 28 October 1994, § 55; K.-F. v. Germany of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, of 22 October 1997, § 51).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без належного з'ясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначино, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні суспільні інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який відповідно до ст.12 КК України за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
З клопотання та досліджених в судовому засіданні матеріалів доданих до клопотання вбачається, що наявні у матеріалах клопотання слідчого докази та обставини підтверджують, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу є достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, підозрюваний причетний до цієї події та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що сукупність доказів, які були долучені до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_5 , і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Одночасно звертаю увагу, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
В судовому засіданні під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 прокурором доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, в виді можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_5 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, дані про його особу, офіційно не працевлаштований, на утриманні осіб не має, раніше не судимий, однак переважно веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, місцем його реєстрації є реабілітаційний центр, деякий час проживав на пилорамі, матиме змогу перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбаченим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад п'ять років.
Зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, строком на шістдесят днів.
Даний запобіжний захід вважається найбільш прийнятним з огляду на всі досліджені за клопотанням про застосування запобіжного заходу обставини.
На підставі ч.4 ст.183 КПК України постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вважає можливим не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.176- 178, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 06.03.2025, включно, без визначення розміру застави. Ухвала в частині запобіжного заходу діє до 06.03.2025.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, слідчому, направити уповноваженій особі місця попереднього ув'язнення.
Здійснення доставки ОСОБА_5 до місця попереднього ув'язнення покласти на уповноважених осіб Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з дня отримання копії ухвали, що не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Копія згідно з оригіналом