07.01.25
33/812/12/25
Єдиний унікальний номер судової справи 467/1139/24
Номер провадження 33/812/12/25 Головуючий у місцевому суді: Кологрива Т.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
07 січня 2025 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
за участю:
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова Сергія Володимировича на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №581089, який надійшов на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області та був складений 03 серпня 2024 року, встановлено, що 03 серпня 2024 року о 20 год. 50 хв. в смт. Арбузинка по вулиці Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу Alcotester Drager 6820, ARMK-0251 відмовився, проїхати до медичного закладу також відмовився під відеофіксацію у встановленому законом порядку. Вказаним останній порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із судовим рішенням, 19 листопада 2024 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Ліпатова С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року та постановити у справі нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду даної справи, не надано правової оцінки доказам у зв'язку з чим оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, ухваленою поверхнево, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, а висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначено, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_1 .
У протоколі про адміністративне правопорушення суть порушення сформульовано незрозуміло, адже не зазначено, який порядок проходження такого огляду було запропоновано водієві та, відповідно, який саме результат застосовано.
Також, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , фактично не зазначені конкретні дії правопорушника, які б підпадали б під об'єктивну сторону та мали ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.130 КУпАП, що є обов'язковою ознакою саме цього правопорушення.
ОСОБА_1 з висновком, зафіксованим в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №581089, був не згоден, про що зазначив у протоколі, оскільки відносно нього було складено інший електронний протокол №107405, який у нього працівники поліції на місці вилучили, що зафіксовано на відеозапис.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не вказують, що саме ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17.
Крім того, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 передбачено, що у графі «до протоколу додається», зобов'язано особу, що складає протокол, вказати матеріали і докази, що вказують на обставини вчинення інкримінованого правопорушення. Як вбачається поліцейський взагалі не вказав в самому протоколі на які докази він посилається та які конкретно докази долучені до матеріалів справи підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Також відеозапис, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, не є безперервним, місцями взагалі відсутня фіксація події, що відбувалася на місці складання протоколу. Також, відсутня інформація про технічний пристрій відеозапису, а саме номер та серія відеореєстратора службового поліцейського автомобіля чи бодікамери, на який здійснювався відеозапис. У зв'язку із цим, вказаний відеозапис є недопустимим доказом у справі.
При цьому, долучені до протоколу матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, отже копії зазначених матеріалів повинні бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед інших ознак цифрового підпису. При поданні доказів уповноваженою особою не дотримано вищевказаних норм законодавства, а тому наявний у справі відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів про порушення саме ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити закону зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Звернуто увагу на те, що було складено два протоколи, один електронний, а інший паперовий, і в базі МВС України зазначено номер саме електронного протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 . Попри це, судом першої інстанції вказане проігноровано, жодним чином не перевірено та не спростовано. Свідки зазначені в протоколі не допитані.
В матеріалах справи відсутній акт медичного огляду з використання технічних засобів, а також сама роздруківка після застосування технічного приладу з відповідними показниками.
Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення містить істотні недоліки, дані відображені в ньому не можуть сприйматися судом як належні та допустимі докази обставин адміністративного правопорушення, оскільки викликають обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України, тлумачяться на користь ОСОБА_1 .
Крім цього, водія не відстороняли від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського процедурі оформлення матеріалів за ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом, тому апеляційний суд, виходячи з положень ч.1 ст.268 КУпАП, вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
В судовому засіданні брав участь захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Ліпатов С.В., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч.2,3,5 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
При цьому, при вирішенні справи апеляційний суд зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення вимог п.2.5 ПДР, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан наявності чи відсутності стану сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №581089, який надійшов на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області та був складений 03 серпня 2024 року, встановлено, що 03 серпня 2024 року о 20 год. 50 хв. в смт. Арбузинка по вулиці Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження тесту на стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу Alcotester Drager 6820, ARMK-0251 відмовився, проїхати до медичного закладу відмовився під відеофіксацію у встановленому законом порядку. Вказаним останній порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.
У протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, та прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу убачається, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водію ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав, зазначивши, що з протоколом №581089 не згоден, оскільки поліцейськими було складено неправильно протокол №1074055. Було складено два протоколи неправильно та два правильно.
Вказані обставини зафіксовані за допомогою технічних засобів відеозапису, а матеріали відеозапису долучені до даної справи працівниками поліції.
Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що на ньому зафіксовано як працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 . У зв'язку із виявленням поліцейським у водія ознак алкогольного сп'яніння останньому було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі, на що водій відмовився.
При цьому, сам факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій не оспорював, пояснюючи це тим, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вживав алкоголь.
Апеляційний суд звертає увагу, що у водія ОСОБА_1 після вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, був вибір або пройти огляд у встановленому законом порядку, якщо він вважав, що не має ознак сп'яніння, або відмовитися від проходження огляду.
Отже, як на думку апеляційного суду, волевиявлення водія ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.
При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до вимог п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Заперечуючи щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником вказується на незрозумілість фабули правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, апеляційний суд відхиляє вказані доводи як надумані та безпідставні, оскільки фабула адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , є чіткою та зрозумілою, а саме: відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом, на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Також, не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності його посилання на неналежність доказу відеозйомки, оскільки, хоча відеозапис дійсно не відображає повного перебігу подій оформлення адміністративних матеріалів, але він містить достовірні дані про дії водія та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП.
Більш того, інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
До того ж, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.
Будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_1 до проходження чи відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не встановлено. Не містять матеріали справи також доказів оскарження у встановленому законом порядку дій поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати усвідомлений ОСОБА_1 факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскільки в протоколі не зазначено технічні характеристики засобу фіксації, за допомогою якого зроблено відеозапис, то такий відеозапис не може вважатись належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки враховуючи положення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», відсутність посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась зйомка, не є тією обставиною, яка унеможливлює використання такої зйомки як доказу у справі про адміністративне правопорушення чи визнання цього доказу недопустимим.
До того ж, слід зазначити, що нормами КУпАП не заборонено використання даних любого приладу, який має функцію фото зйомки чи відеозапису, а доказом у розумінні ст.251 КУпАП є саме покази таких приладів.
Окрім того, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначили модель, номер і серію засобу, яким велася відео фіксація, у зв'язку з чим на його погляд, належить визнати цей доказ недопустимим, є безпідставними та суб'єктивними, оскільки ст.256 КУпАП, яка визначає зміст протоколу, не передбачає необхідності зазначення у ній такої детальної інформації.
Частина 3 статті 283 КУпАП передбачає необхідність зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) саме в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а не в протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення вказівки на дані про технічні характеристики пристрою, на який здійснювалася фіксація події, не впливають, як на належність самого доказу, так і не мають процесуального значення для правової кваліфікації дій правопорушника, оскільки усі реквізити, які повинні у відповідності до ст.256 КУпАП зазначатися при його складанні, в ньому містяться.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності доказів причин зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Окрім того, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу.
Щодо посилань захисника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, то апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосуванні цих висновків, оскільки ця справа розглядалась Верховним Судом за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. У справі, яка переглядається, предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського з його зупинки.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №581089 був складений інший електронний протокол, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки справа переглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №581089.
Також, апеляційний суд зауважує на неможливості застосування у справі, яка переглядається, доктрини «плодів отруєного дерева», оскільки предметом розгляду є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння, тобто доведеність (недоведеність) вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дії поліцейського щодо зупинки транспортного засобу чи щодо іншого факту перебувають поза предметом розгляду у цьому провадженні, проте можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства чи в інший спосіб, встановлений законом.
Щодо відсутності свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, то слід зазначити наступне.
За правилами ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
За такого, відсутня необхідність залучення свідків при фіксації факту відмови водія від проходження огляду в установленому порядку, оскільки у даному випадку поліцейським застосовувались технічні засоби відеозапису.
Щодо допиту свідків, про які зазначив ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, то питання про їх виклик до суду останнім не порушувалось.
Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом, то слід зазначити, що ст.266 КУпАП в частині відсторонення водія від керування транспортним засобом не містить вимоги щодо долучення до матеріалів справи будь-яких даних, які б підтверджували цей факт.
Крім того, слід зазначити, що не відсторонення працівниками поліції водія від керування транспортним засобом не звільняє останнього від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, якщо така вина у вчиненні правопорушення доведена у встановленому законом порядку.
Також, є такими, що не заслуговують на увагу посилання захисника Ліпатова С.В. на відсутність в матеріалах справи акту медичного огляду з використанням технічних засобів, а також самої роздруківки тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу, так як у провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ставиться не керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на зазначення в направленні на медичний огляд не найближчий медичний заклад, то апеляційний суд вказане до уваги не приймає, оскільки вказане не спростовує факту відмови від проходження огляду, у тому числі і в закладі охорони здоров'я. Більше того, з відеозапису працівників поліції вбачається, що відмова водія пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, не пов'язана із зазначенням конкретного медичного закладу. До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачено видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння особі, яка відмовилася від такого огляду.
Посилання захисника про те, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду справи та не надав оцінки зібраним доказам, спростовуються матеріалами справи, зокрема з оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом було досліджено надані йому докази у відповідності до вимог чинного законодавства та надано їм відповідну оцінку з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття рішення, про що вказано в мотивувальній частині постанови.
Приймаючи судове рішення у справі, апеляційний суд виходить з того, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
Розглядаючи справу, суд зобов'язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з'ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.
У даній справі порушення, про які зазначає захисник в апеляційній скарзі та судовому засіданні апеляційної інстанції, не вплинули на можливість встановлення дати події та особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі та скасування постанови районного суду.
Отже, твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції складено з порушеннями ст.256 КУпАП, нічим не підтверджуються. Всі матеріали справи зібрані працівниками поліції, які діяли в межах своїх повноважень, а протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Більш того, такі доводи не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки не є такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оскільки сам факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.
Також, апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено та особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення.
При цьому апеляційний суд враховує вказівки Європейського суду з прав людини про те, що право на вмотивованість судового рішення має захистити особу, яка звернулась до суду, від сваволі. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова Сергія Володимировича - залишити без задоволення.
Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова