30 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/31446/24
Провадження № 11-сс/4820/532/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що викладені у повідомленні ОСОБА_5 , адресованому до ТУ ДБР, розташованого у м.Хмельницькому факти, за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки це повідомлення не містить об'єктивних даних, які б підтверджували конкретність реальної події кримінального правопорушення, фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації за відповідною статтею Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді адвокат ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні дані за заявою ОСОБА_5 про вчинений злочин та розпочати досудове розслідування. Зазначає, що 04.11.2024 невідомі особи, один із яких був у чорній формі, вийшли з приватного автомобіля НОМЕР_1 по вул. Старокостянтинівське шосе, 26/2, в м.Хмельницькому, зупинили ОСОБА_5 та фізично затримували, тримаючи його за руку. ОСОБА_5 викликав поліцейських, які в подальшому, також приєдналися до невідомих осіб, які незаконно тримали ОСОБА_5 , та уже разом морально тиснули на нього. Потім працівники поліції застосувавши силу, заламуючи руки та штовхаючи, помістили ОСОБА_5 у службовий автомобіль проти його волі, після чого відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , порушивши ст.ст.182, 146, 433, 364, 365, 371 КК України. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 працівник поліції ОСОБА_7 змушував ОСОБА_5 підписати протокол за фактичним місцезнаходженням, тобто по вул. Проскурівська, 35, а не за тим, звідки його було переміщено - АДРЕСА_2 , чим порушено ст.358 КК України. Від підпису він відмовився, після чого працівники поліції його залишили, однак з будівлі не відпускали працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , які продовжували його незаконно утримувати. Тому вважає, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та поліцією було вчинено злочин, передбачений ст. 146 КК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з приписами статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Перевіривши доводи апеляційної скарги заявника, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, в тому числі і бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Розгляд скарги на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, обумовлює необхідність дослідження слідчим суддею самого повідомлення (заяви) про вчинення кримінального правопорушення на предмет того, чи може воно бути підставою для порушення кримінального провадження.
Слідчий суддя, в даному випадку, не може виконувати абсолютно формальну функцію судового примусу уповноважених осіб вносити до ЄРДР всі без виключення заяви і повідомлення, які ними отримуються.
З матеріалів скарги убачається, що 07.11.2024 ОСОБА_5 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому з повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2, та службовими особами поліції за незаконне затримання, позбавлення волі та викрадення людини організованою групою, відповідальність за які передбачена ст. ст.146,146-1,182, 355, 356, 358 КК України.
Листом керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, від 09.12.2024 року, повідомлено заявника, що було перевірено доводи, викладені у його повідомленні, однак об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, встановлено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, слідчий суддя, перевіривши всі доводи скарги представника заявника, у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення відмовив зазначивши, що викладені заявником факти, за своїм змістом та суттю, не є повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки це повідомлення не містить об'єктивних даних, які б підтверджували реальність конкретної події кримінального правопорушення, не містить це повідомлення й конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій, вказаний осіб, за відповідною статтею Кримінального кодексу України.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, у відповідності до положень ч.1 ст.214 КПК України, та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч.4 ст.214 КПК України.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано також Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора України від 30 червня 2020 №298). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості, в тому числі про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4, 5 ч. 5 ст.214 КПК України.
При цьому зміст частини l статті 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.09.2021, у справі №556/450/18, відповідно до якої підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Відтак, з аналізу викладених вище норм законодавства та позицій касаційної інстанції вбачається відсутність обов'язку у відповідальних осіб вносити будь-які відомості, які надходять до них, а лише ті, які у своїй сукупності певним чином вказують на можливість існування складу того чи іншого кримінального правопорушення, тобто передбачається початкова оцінка обґрунтованості такої заяви чи повідомлення, навіть якщо це прямо не вказано у КПК України.
Як вбачається і змісту скарги представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , суть заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення зводиться до незаконного затримання останнього, а також його подальшого протиправного утримання у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме у вчиненні працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 злочину, передбаченого ст. 146 КК України.
Диспозиція кримінального правопорушення, відомості про яке заявник просить внести до ЄРДР, полягає в протиправному перешкоджанні людині обирати за своєю волею місце знаходження.
Таке перешкоджання може виявитися у затриманні потерпілого в тому місці, де він знаходитися не бажає, або поміщення його в таке місце, яке він не має змоги вільно залишити.
Це діяння може бути здійснене шляхом застосування фізичного насильства (наприклад, потерпілого зв'язують і зачиняють у підвалі, поміщують у заздалегідь підготовлене місце тощо), а також шляхом психічного насильства (наприклад, під загрозою застосування зброї потерпілого примушують залишатися у приміщенні). Воно може бути вчинене і шляхом обману (наприклад, людину заманюють у будь-яке місце і зачиняють з метою позбавлення волі).
Відповідальність за це діяння настає виключно лише за незаконне позбавлення волі, тому кримінальна відповідальність виключається, якщо особу було позбавлено волі внаслідок необхідної оборони, правомірного затримання особи, що вчинила адміністративне чи кримінальне правопорушення, або крайньої необхідності.
Отже, затримання людини без відповідних на те повноважень (незаконне затримання) як і подальше її утримання, може підпадати під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого нормами КК України.
При цьому, колегія суддів не виключає, що затримання (адміністративне затримання) та доставлення ОСОБА_5 до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки могло відбутися в рамках мобілізаційної процедури саме працівниками Національної поліції, на підставі п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.
Колегія суддів враховує, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України №62/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації, яка продовжує тривати.
У цей період територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ІНФОРМАЦІЯ_3 та СП) виконують надзвичайно важливі функції в системі оборони держави, однак виконання цих функцій повинно відбуватися в рамках закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 262 КУпАП під назвою «Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання» визначає, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.
Адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому, при адміністративному затриманні, у будь-якому разі, повинен бути складений протокол.
Щодо іншої процедури - доставлення - ч. 1 ст. 259 КУпАП, яка регулює доставлення порушника, визначає наступне:
З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Як зазначено у п. 47 і п. 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу, затвердженого постановою Кабміну від 16 травня 2024 №560, затримання поліцією та доставлення громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_3 проводиться на підставі статей 261 (яка передбачає обов'язкове складення протоколу) і 262 КУпАП (яка визначає коло осіб, що мають право здійснювати затримання).
Щодо повноважень поліції у контексті затримання і доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 постанова №560 визначає наступне.
Під час здійснення оповіщення - у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі статей 261 і 262 КУпАП. При цьому поліцейські не мають право вручати повістки, але можуть входити до груп оповіщення і перевіряти військово-облікові документи.
Під час перевірки військово-облікових документів - у разі відмови прослідувати до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі статей 261 і 262 КУпАП.
Крім того, поліцейські самостійно можуть здійснити адміністративне затримання і доставлення особи до ІНФОРМАЦІЯ_3:
- у разі відсутності військово-облікового документа (чи ВОД в електронній формі)
- наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи.
Також визначено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції:
- організовують за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_3, адміністративне затримання та доставлення органів (підрозділів) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_3;
- повідомляють ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення протягом 30 календарних днів до такого центру осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП;
- організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (ВОД в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи ВОД (ВОД в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_3.
З огляду на викладене, зазначені в заяві ОСОБА_5 та в скарзі його представника ОСОБА_6 обставини затримання ОСОБА_5 поліцейськими, доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_1, складання протоколу, на що вказує заявник, відповідають Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Порядку проведення призову громадян на військову службу, ст.ст.259, 261 і 262 КУпАП, постанові Кабміну від 16 травня 2024 №560 і не вказують на наявність в діях поліцейських, працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 ознак, зазначених в заяві ОСОБА_5 , кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення, поданої представником заявника ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 апеляційної скарги про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та зобов'язання уповноваженої особи ТУ ДБР у місті Хмельницькому внести відомості в ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 07.11.2024, так як викладена заявником інформація в заяві про скоєний злочин, не містить об'єктивних даних, які б підтверджували реальність конкретної події зазначених кримінальних правопорушень.
Крім того, колегія суддів зазначає, що підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що прийняте слідчим суддею рішення за скаргою адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_5 , відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, порушень, які б давали підстави для його скасування не встановлено, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України,
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024 про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2