№ 1-кп/317/226/2025
№ 317/5832/24
07 січня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024082230000493 у відношенні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, раніше в силу статті 89 КК України не судимого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 155 КК України,
В провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 155 КК України.
Прокурором в підготовчому судовому засіданні подане письмове клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки на даний момент продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора та просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт з відбуванням у розташуванні військової частини за місцем проходження служби. Зазначив, що через тримання під вартою його права суттєво обмежені. Він не може отримати належну правову допомогу від свого захисника, оскільки відвідування слідчого ізолятора його адвокатом можливе лише при відсутності повітряної тривоги. Крім того, як свідчать заяви потерпілої та її законного представника, ці особи не бажають приймати участь у судовому розгляді, що свідчить про відсутність ризику його впливу на потерпілу та свідків. Зазначив, що хотів би повернутись до своєї військової частини та приймати участь у бойових діях. Просив змінити запобіжний захід на більш м'який.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, на даний момент суттєво зменшились. Обвинувачений тримається під вартою вже протягом тривалого часу за який ще не було проведено підготовче засідання.
Зазначив, що ті ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, за своєю суттю є лише припущеннями, які не підтверджуються будь-якими доказами. Просив суд змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт з відбуванням у військовій частині під контролем командування. Зазначив, що цей запобіжний захід здатний повною мірою усунути наведені прокурором в клопотанні ризики в разі їх врахування судом.
Суд, розглянувши клопотання та вислухавши учасників провадження, дійшов наступних висновків.
Діяння, скоєння якого інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , відноситься до тяжких злочинів. Враховуючи тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, та можливість його впливу на свідків та потерпілу в даному кримінальному провадженні, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, міра основного покарання, встановлена санкцією ч. 2 ст. 155 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 , визначена законодавцем безальтернативно у вигляді позбавлення волі на певний строк та встановлена у розмірі від п'яти до восьми років, тобто - відповідно до статті 12 КК України цей злочин є тяжким. Вказана обставина створює обґрунтований ризик вважати, що для уникнення покарання, яке може бути призначене судом в тому разі, якщо прокурор під час судового розгляду доведе винність ОСОБА_5 за пред'явленим обвинуваченням, останній може переховуватись від суду. На даний момент жодна з обставин кримінального провадження не свідчить про нівелювання цього ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, в даному кримінальному провадженні ще не допитувались потерпіла та свідки, які зазначені в обвинувальному акті та на яких обвинуваченим ОСОБА_5 може бути вчинений вплив. Враховуючи характер обвинувачення та необхідність безпосереднього допиту потерпілої та свідків в суді, що встановлена статтею 23 КПК України, суд не може вважати ризик впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, таким, що суттєво зменшився з плином часу.
В цьому контексті суд зазначає про хибність твердження обвинуваченого щодо відсутності ризику його впливу на потерпілу та свідків через подання потерпілою та її законним представником до суду заяви про проведення судового розгляду без їх участі, оскільки питання їх допиту в судовому провадженні буде визначатись після відкриття судового засідання та оголошення обвинувального акту. Це ж стосується й свідків у даному кримінальному провадженні, які будь-яких заяв до суду не подавали і які мають обов'язок з'явитись до суду за викликом незалежно від їх бажання або небажання давати показання в суді.
Також суд не може погодитись з доводами захисника щодо відсутності в даному кримінальному провадженні встановлених ст. 177 КПК України ризиків через те, що вони викладені у клопотанні прокурора у формі припущень, виходячи з наступного.
«Ризик» в розумінні ст. 177 КПК України за своєю суттю є тією категорією, яка носить вірогіднісний характер, тобто фактично може бути тільки припущенням. В разі абсолютного виявлення ризику (фактичне ухилення від суду або фактичний вплив на потерпілу та свідків тощо) він перестає бути ризиком і вже сам по собі може створювати юридичні наслідки (примусовий привід особи, її розшук тощо).
В той же час суд не може погодитись з доводами клопотання щодо наявності в даному кримінальному провадженні ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо можливої злочинної діяльності обвинуваченого в контексті скоєння інших кримінальних правопорушень. Обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий і у суду відсутня будь-яка інформація щодо наявності інших кримінальних проваджень відносно нього. Таким чином, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в даному кримінальному провадженні не підтверджений.
Враховуючи викладене, в даному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як встановлено приписами ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини та утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутацію та наявність судимостей; дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, які були застосовані до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру або обвинувального акту у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа а також наявність вагомих доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності та в поєднанні з оцінкою ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_5 неможливо застосувати такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, оскільки він не здатний запобігти наявним ризикам.
Питання щодо взяття ОСОБА_5 на поруки, під час розгляду клопотання не ставилось особами, які могли б взяти його на поруки.
Не може також бути застосований до ОСОБА_5 такий запобіжний захід, як домашній арешт, оскільки цей запобіжний захід, на думку суду, не здатний запобігти ризикам, встановленим в судовому засіданні - зокрема ризику ухилення від явки до суду та ризику впливу на потерпілу та свідків в тій чи іншій формі.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи клопотання прокурора та необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший, більш м'який запобіжний захід, не в змозі запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.
При цьому суд, враховуючи доводи обвинуваченого та його захисника вважає можливим зменшити розмір застави, визначений раніше слідчим суддею та судом. На думку суду сума у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення даного кримінального провадження у разі її внесення обвинуваченим або іншою особою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178 та главою 27 КПК України, суд,-
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів - до 07 березня 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Запорізькій області.
Обвинувачений або заставодавець має право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з потерпілою і свідками.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Запорізькій області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Запорізького районного суду Запорізької області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1