Справа № 728/379/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/212/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
06 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
захисника-адвоката ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2024 року,
Цією ухвалою, яку було винесено при розгляді кримінального провадження №12021270310000326 від 11 серпня 2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна середня, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,
було задоволено клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого та ухвалено продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн., на шістдесят днів до 6 лютого 2025 року.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що доведено обставини, які виправдовують продовження обвинуваченому строку застосування запобіжного заходу. Зокрема, врахував тяжкість кримінальних правопорушень та дані про особу обвинуваченого, те, що у судовому засіданні доведено наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України та прийшов до переконання, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками на цей час, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинуваченим ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати її та застосувати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та зменшити розмір застави. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в поданому клопотанні прокурором не було наведено жодних доказів на існування заявлених ризиків. Вважає, що розмір застави визначений у завеликому розмірі.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що зі спливом певного часу саме існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані і підтверджені
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , щодо необхідності задоволення поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, суттєво не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні цих кримінальних правопорушень, ризики, що були підставою для застосування відповідного запобіжного заходу не зменшилися, а тому обставини, на які вказує обвинувачений в апеляційній скарзі, не дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Колегія суддів зазначає, що наразі кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд не завершений, крім того, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та наявні на теперішній час на розгляді інших судів кримінальних проваджень по обвинуваченню ОСОБА_7 (ці обставини не оспорювались обвинуваченим), ризик вчинення інших кримінальних правопорушень є високим, а тому наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу не досягли такого рівня, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Твердження сторони захисту на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності для інших осіб, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком про обґрунтованість застосування до ОСОБА_7 такого альтернативного запобіжного заходу, як застава, у визначеному розмірі з огляду на те, що заявлені ризики, які були доведені стороною обвинувачення при обранні запобіжного заходу не зменшилися, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір застави у попередньо визначеному розмірі.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 9 грудня 2024 року, якою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4