№ 33/824/1524/2024 Постанова винесена суддею Проць Т.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
20 травня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Іванюка Є.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Кулініченка Г.В. на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухова Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм в УСПОТ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Згідно з постановою суду, 28 листопада 2023 року о 12 год. 30 хв. по вул. Київській в м. Обухів ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Almera», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер 6820» разом з фіксацією на нагрудну бодікамеру № 1080, результат позитивний - 0,46 проміле, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Кулініченко Г.В., вважаючи постанову суду незаконною через її прийняття з порушенням матеріальних та процесуальних норм та такою, що не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не погоджується з даним висновком суду, оскільки не мав ознак сп'яніння, не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а виявлена доза алкоголю у повітрі, що видихається, не перевищує законодавчо встановлені норми.
Зокрема, зазначає, що під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 поводив себе коректно та не мав жодних ознак сп'яніння. На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння у місці оформлення матеріалів погодився, але з результатами огляду на стан сп'яніння із використанням спеціального засобу Драгер, за якими було встановлено стан сп'яніння - 0,46 проміле, він не погодився. Проте, не дивлячись нанезгоду з результатами огляду на місці зупинки, ОСОБА_1 не було запропоновано працівниками поліції проїхати до закладу охорони здоров'я, що є порушенням не спростованим судом при розгляді адміністративних матеріалів.
Вказує й на те, що, не погодившись з показниками Драгера, ОСОБА_1 поїхав до лікувального закладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння та при зверненні до медичної установи отримав висновок №1310 від 28 листопада 2023 року, відповідно до якого встановлюється, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, перебуваючи у судовому засіданні та не маючи захисника, ОСОБА_1 попрохав суд не приймати даний висновок до уваги. При цьому суд ніякої оцінки даному висновку не надавав, що свідчить про поверхневість при розгляді справи, хоча даний висновок був складений у медичний установі, відповідає всім необхіднім реквізитам, що свідчить про його законність.
Крім того, зазначає, що доказами вини ОСОБА_1 у даній справі суд, поміж іншого, вказав і протокол про адміністративне правопорушення, який не містить жодних відомостей про згоду ОСОБА_1 з результатами огляду, а підписи на ньому виключно підтверджують факт роз'яснення останньому ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також інформування про місце розгляду справи по суті.
Також зазначає, що ОСОБА_1 заперечував, що допустима норма вмісту алкоголю була перевищена, а працівники поліції всупереч вимогам Закону склали протокол про адміністративне правопорушення.
Зазначає й те, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, що відеозйомкою не підтверджується.
Окрім цього, зазначає, що, відповідно до п. 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння проводиться з використанням поліцейським спеціальних технічних засобів, показання яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Разом з тим, з принципу дії алкотестера «Драгер» слідує, що він фіксує вміст алкоголю не в крові (як зазначено в інструкції), а у видихаємих парах етанолу в повітрі. В Інструкції із застосування такого алкотестера зазначено: портативний цифровий аналізатор парів етанолу в повітрі, що видихається.
Тому необґрунтованість протоколу за ст. 130 КУпАП за перевищення 0,2 проміле, зафіксоване на місці алкотестером, можна довести нормами чинного законодавства.
Так, відповідно до ст. 8 п. 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 р. де зазначено, що «в национальном законодательстве должны быть предусмотрены специальные положения, касающиеся вождения под воздействием алкоголя, а также допустимый законом уровень содержания алкоголя в крови, а в соответствующих случаях в выдыхаемом воздухе, превышение которого является несовместимым с управлением транспортным средством. Во всех случаях максимальный уровень содержания алкоголя в крови в соответствии с национальным законодательством не должен превышать 0,50 г чистого алкоголя на литр крови или 0,25 мг на литр выдыхаемого воздуха». Тобто мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається тобто 0,25%.
При цьому Конституція України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Крім того, зазначає, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то, згідно із ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року, ст. 3 ЗУ «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року, застосовуються правила міжнародного договору.
За таких обставин, вважає, що працівниками поліції огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, а тому результати вважаються недійсними.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник Іванюк Є.В. зазначає, що ОСОБА_1 не роз'яснені права та обов'язки, підстави перевірки на стан сп'яніння, натомість з відеозапису нагрудної камери вбачається, що працівник поліції лише консультує та переконує ОСОБА_1 в тому, що треба погоджуватися із протоколом та підписати його, оскільки це буде перевагою при розгляді справи. ОСОБА_1 зазначає, що сумнівається в результатах технічного приладу, працівники поліції пропонують проїхати йому до закладу охорони здоров'я самостійно та чекати їх там, складають направлення, яке наявне в матеріалах справи.
Проте направлення складається у випадку, коли особа не погоджується із результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, тобто результат огляду отриманий на місці зупинки є сумнівним.
ОСОБА_1 прибув до закладу охорони здоров'я та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, чекав працівників поліції, які порушили обов'язок та не доставили його в заклад охорони здоров'я і не з'явилися після огляду, для закінчення оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать, що саме незаконні дії працівників поліції призвели до порушення форми заповнення результатів медичного огляду.
Суд першої інстанції, здійснюючи поверхневий судовий розгляд, не з'ясував, яким чином ОСОБА_1 отримав висновок, чому матеріали справи містять направлення та хибно прийшов до думки, що форма заповнення висновку щодо результатів медичного огляду від 28.11.2023 року № 1115 Обухівської БЛІЛ не відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Іванюка Є.В. на підтримку доводів апеляційної скарги з доповненнями, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та й самим ОСОБА_1 , який у поясненнях щодо суті правопорушення зазначив, що згоден, і будь-яких зауважень та заперечень не містить; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 було виявлено 0,46 ‰ алкоголю; чеку «Драгер», згідно якого результат тесту, на момент огляду - 28.11.2023, на стан сп'яніння ОСОБА_1 становив 0,46 ‰ алкоголю; відеозаписі з нагрудної камери, якою зафіксовано зупинку та безпосереднє проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» з результатами 0,46 ‰ алкоголю.
Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.
Що стосується доводів сторони захисту з приводу того, що огляд на стан сп'яніння був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на приладі «Драгер», а працівниками поліції у цьому випадку не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров'я, то слід зазначити наступне.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі не можливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальними технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Отже, у відповідності до вимог закону, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться в закладі охорони здоров'я у разі незгоди водія на проведення такого огляду з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.
В інших випадках обов'язковий огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я законом не передбачено.
Як убачається з відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був переглянутий судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер». Результат такого огляду показав 0,46 ‰ алкоголю. ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечень щодо результату тесту, про проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не заявляв, лише вказав, що вживав алкогольні напої учора і мабуть показало вчорашнє. Після цього працівник поліції повідомив, що ОСОБА_1 буде відсторонено від керування транспортним засобом, у зв'язку з чим він повинен зателефонувати до когось із знайомих, щоб знайти тверезого водія.
Отже, з указаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо результатів «Драгера».
Наведеним спростовуються і пояснення ОСОБА_1 , надані ним в суді апеляційної інстанції, про те, що він був здивований результатом «Драгера», просив відвезти його до медичного закладу, на що працівники поліції йому відмовили.
Також з відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) вбачається, що зупинка ОСОБА_1 , його огляд на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбулися з дотримання працівниками патрульної поліції вимог чинного законодавства. Всупереч доводів сторони захисту не вбачається в діях працівників патрульної поліції зловживань своїм становищем, тиску на ОСОБА_1 , підбурювань до підписання протоколу, тощо. Нагрудною відеокамерою зафіксовано, як ОСОБА_1 добровільно підписав складений протокол, заперечень і зауважень не висловлював, вимог до працівників поліції відвезти його до закладу охорони здоров'я для медичного огляду на стан сп'яніння не заявляв.
Також ОСОБА_1 були роз'яснені його права і обов'язки, що підтверджується і відповідним підписом ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, згідно доводів апеляційної скарги адвоката Кулініченка Г.В., у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не погодився з результатами Драгера, а підписав протокол в частині, що він ознайомився з правами і обов'язками. В доповненнях до апеляційної скарги захисник Іванюк Є.В. зазначає, що ОСОБА_1 права і обов'язки не роз'яснювалися, такі розбіжності суд розцінює як позицію захисту з метою уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Як зазначалося вище, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Підписано ОСОБА_1 і в графі « ОСОБА_1 роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП», і в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності».
Таким чином, з наведених обставин вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння і складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відбулися у відповідності до вимог чинного законодавства.
Будь яких порушень з боку працівників поліції при вчиненні вказаних дій матеріали справи не містять.
Наявність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення направлення на огляд ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я не є порушенням процедури огляду водія на стан алкогольного сп'янінням на місці зупинки та жодним чином не ставить під сумнів результат «Драгера», з яким ОСОБА_1 на той час погоджувався та заперечень з цього приводу не висловлював.
При цьому, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 та його захисники, вважаючи дії працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАПнеправомірними, оскаржували їх в установленому порядку.
Отже, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Твердження сторони захисту про те, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, зокрема не прийняв до уваги висновок Обухівської БЛІЛ медичного огляду ОСОБА_1 від 28.11.2023 року № 1115, є безпідставними, оскільки з оскаржуваного рішення убачається, що суд досліджував вказаний висновок, проте визнав його недопустимим доказом, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на ті обставини, що законом чітко регламентовано порядок проходження такого огляду. Зокрема, з п. 9 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), та положень ст. 266 КУпАП, убачається, що до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння доставку водіїв забезпечує працівник поліції. При цьому водій має бути доставлений до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду провадиться в присутності поліцейського.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Кулініченка Г.В., що виявлений за допомогою приладу «Драгер» показник алкоголю в крові ОСОБА_1 - 0,46 ‰ є допустимим, то слід зазначити наступне.
Згідно п. 7 Розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифру показника більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, має місце, коли результат огляду на стан сп'яніння має показники більше 0,2 проміле.
При цьому законодавець не розділяє, чи встановлено такий результат за допомогою технічного засобу на місці зупинки, чи в закладі охорони здоров'я під час медичного огляду.
Звертає апеляційний суд увагу і на ті обставини, що, згідно з технічною характеристикою приладу Drager Alcotest 6820, комплект газоаналізатора Drager Alcotest 6820 з мобільним принтером - границя допустимої похибки результату вимірювання становить + - 0,04 проміле, а отже, показник «Драгера» за наслідками алкотесту у ОСОБА_1 - 0,46 ‰ перевищує допустиму норму навіть і з урахуванням похибки приладу.
За наведеного, висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події та повністю підтверджується зібраними доказами, які є належними і допустимими і в своїй сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суді Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Кулініченка Г.В. з доповненнями задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу захисника Кулініченка Г.В. з доповненнями залишити без задоволення, а постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.