Справа № 522/13770/24
Провадження № 2/522/6638/24
24 грудня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гудзюк Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Голосною А.В., до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 13856,49 гривень, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 гривень.
Позовна заява обґрунтована тим, що 08.08.2023 у м. Одеса по вул. Маршала Говорова, 18 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу Chevrolet Orlando, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зазначеної ДТП транспортний засіб Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. Згідно довіреності від 06.03.2024 ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 бути уповноваженим представником та здійснювати будь-які дії, необхідні для виконання повноважень, наданих цією довіреністю. На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність винного водія була забезпечена в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № 215822733. Згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 у справі № 522/16367/23, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу Chevrolet Orlando, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 . Згідно висновку про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 09-D/13/25 від 16.08.2023 вартість відновлювального ремонту складає 33368,70 гривень, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ становить 22112,21 гривень. Франшиза за полісом складає 2600,00 гривень. На підставі вказаного висновку страховиком було розраховано суму страхового відшкодування та виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, розмір якого не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого транспортного засобу Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Таким чином, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума - 13856,49 гривень.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у справі визначено суддю Чорнуху Ю.В.
Ухвалою суду від 28.08.2024 відкрито провадження у цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання 25.09.2024.
25.09.2024 на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Голосної А.В. про визнання причини неявки у судове засіданняповажною та відкладення розгляду справи на іншу дату. Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання засобами поштового зв'язку та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, згідно вимог ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Про причини неявки до суду не повідомив, клопотання та заяви до суду не подавав. Розгляд справи відкладено на 12.11.2024.
У судове засідання 12.11.2024 з'явилась представник позивача Голосна А.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, клопотання та заяви до суду не подавав. Розгляд справи відкладено на 24.12.2024 з метою належного сповіщення відповідача у справі.
У судове засідання 24.12.2024 з'явилась представник позивача Голосна А.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання засобами поштового зв'язку та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, згідно вимог ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Про причини неявки до суду відповідач не повідомив, клопотання та заяви до суду не подавав.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи учасників справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій..
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1-2 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Частиною 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.
Отже, право на відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, має власник цього транспортного засобу або особа, яка правомірно керувала відповідним транспортним засобом.
Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зазначеною постановою встановлено, що 08.08.2023 о 16 год. 20 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Сhevrolet Orlando, державний номерний знак НОМЕР_4 , по вул. Академічній 11, у м. Одесі, під час руху заднім ходом не впевнився в безпеці та скоїв зіткення з автомобілем Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_5 , чим порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно наданої суду копії свідоцтва про реєстрацію траснпортного засобу, 09.06.2023 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на автомобіль Hyundai Sonata, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 . Докази того, що станом на 08.08.2023 власником автомобіля Hyundai Sonata, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , була інша особа в матеріалах справи відсутні.
Отже, станом на 08.08.2023 - момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце за участі автомобілів Сhevrolet Orlando, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , та Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_5 , власником автомобіля був ОСОБА_4 , а керував автомобілем - ОСОБА_5 .
06.03.2024 ОСОБА_4 видав довіреність ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які діють незалежно один від одного, бути його паредставником з питань купівлі, державної реєстрації транспортних засобів, проведення їх технічного ремонту та обслуговування, передачі в найм тощо. Довіреність зареєстрована в реєстрі за № 188, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жидєльовою А.Ю., видана строком на п'ять років та дійсна до шостого березня дві тисячі двадцять дев'ятого року, без права продажу транспортних засобів, без права виїзду за кордон, з правом повного або часткового передоручення іншим особам.
Позивач не надав суду доказів того, що він був власником пошкодженого автомобіля або керував автомобілем на законних підставах під час його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 08.08.2023 року. У судовому засіданні представник позивача пояснила, що вважає ОСОБА_1 належним позивачем, оскільки він наділений правом звернення до суду із позовом як представник ОСОБА_4 на підставі довіреності, виданої останнім 06.03.2024 .
Однак, такі твердження представника позивача є хибними, адже виданння позивачу довіреності на право діяти від імені певної особи не надає йому права діяти у власних інтересах та стягувати на свою користь шкоду, заподіяну довірителю.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16).
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
За таких обставин, довіреність, видана ОСОБА_4 06.03.2024, зареєстрована в реєстрі за № 188, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жидєльовою А.Ю., надає повноваження ОСОБА_1 починаючи з 06.03.2024 бути його представником та діяти від його (ОСОБА_4) імені у межах повноважень, зазначених у довіреності. Однак, ОСОБА_1 не має права на підставі зазначеної довіреності діяти від власного імені та вимагати сплати на свою користь майнової шкоди, заподіяної пошкодженням 08.08.2023 автомобіля марки Hyundai Sonata, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 .
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тобто захисту підлягає лише порушене право.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 607/14378/21.
Враховуючи, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.08.2023 за участі Сhevrolet Orlando, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , та Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_5 , ОСОБА_1 не була заподіяна майнова шкода, він не був ні власником пошкодженого автомобіля, ні керував ним на законній підставі, оскільки ОСОБА_1 пред'явив позов від власного імені та у власних інтересах, під час розгляду справи суд переконався, що позов пред'явлений неналежним позивачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 275, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 31.12.2024.
Суддя Юлія ЧОРНУХА