61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 січня 2025 року № 520/30086/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В. при секретарі судового засідання Заічко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) , Держава Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові, Харківській області (вул. Євгенія Єніна, буд.18,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61166, код ЄДРПОУ37874947) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові, Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №92-p(ІІ)/2024;
- зобов язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 20.03.2024р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження ї максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну прийняттям неконституційного правового акту у вигляді недоотриманої пенсії, розмір якої складається з різниці між розрахованим розміром пенсії , та пенсії яка виплачена позивачу за період з моменту, коли відповідач №1 почав виплачувати позивачу пенсію з обмеженням максимального розміру, по 19.03.2024р. включно, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України.
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у порушенні прав ОСОБА_2 : права на визнання правосуб'єктності людини, права на отримання обґрунтованої відповіді на свої звернення у встановлений законом строк, права володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю, права отримувати свою пенсію своєчасно, в законних розмірах не зменшуваних інфляцією .
- враховуючи тривалий, множинний та триваючий характер порушень прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_2 стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю відповідача №1 у розмірі 50 000 (п'ятьдесят тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII). 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату з 20.03.2024 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, утім, пенсійним органом у проведенні перерахунку пенсії відмовлено, що позивач вважає протиправним.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 втитребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , що стосуються предмету та підстав позову, в т.ч. всіх Рішень про перерахунки пенсії, розміри пенсії та її складових -розраховані, призначені, нараховані, виплачені ОСОБА_1 та законні підстави для таких розрахунків (в т.ч. формули розрахунків), призначень, нарахувань , виплат, та максимального розміру пенсії за відповідний період, - помісячно, за період з 21.12.2016 р. (дата перерахунку пенсії на підставі Рішення суду) по 04.12.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві проти задоволення позову заперечувало та посилається на те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Зазначає, що з урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішеннях від 02 березня 1999 року №2-рп/99, від 17 березня 2005 року №1-рп/2005, від 19 червня 2001 року №9-рп/2001, від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, від 22 травня 2018 року №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Звертає увагу, що водночас положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону №796-ХІІ (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024.
Також відповідачем до відзиву на виконання ухвали суду від 04.12.2024 до суду долучена довідка про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивача за період з 01.12.2016 по 31.03.2024.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, позовні вимоги підтримав, проти відзиву заперечував.
27.12.2024 через канцелярію суду позивач надав заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, а також заяву про розрахунок ціни позову та пояснення до розрахунку.
Розглядаючи подані заяви позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №520/30086/24 відкрито 04.11.2024, проте із заявою про уточнення позовних вимог позивач звернувся до суду 27.12.2024.
Клопотання чи заяви про продовження процесуального строку, або про поважність причин пропуску такого строку позивачем не заявлено.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяв про уточнення позовних вимог.
Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши аргументи учасників справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На звернення позивача від 25.06.2024 листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.07.2024 повідомлено його про те, що з 01.12.2022 року пенсія позивачу виплачується з передбаченим статтею 67 Закону обмеженням максимального розміру.
Позивач повторно звернувся до відповідача з заявами від 23.07.2024 та 02.09.2024 проте отримав відповіді аналогічні листу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.07.2024.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі по тексту - Закон №796-ХІІ).
За змістом ст.1 Закону №796-XII цей акт права спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 ст.54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Механізми та процедури обчислення розміру пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ деталізовані приписами Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Згідно з ч.3 ст.67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від від 05.09.2023 року у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 року у справі №120/6735/23, від 28.02.2024 року у справі №240/20830/21, від 24.04.2024 року у справі №580/365/20, що враховані судом на підставі ч.5 ст.242 КАС України.
Суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2023 у справі №380/12268/20 та 05.09.2023 у справі №120/1602/23, зазначає, що норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності названого Закону та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу згаданого Закону.
З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ).
До того ж, норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
При цьому важливим при вирішенні цього спору є те, що 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України “Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796 не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23 зазначив, що у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню відповідачем.
З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах з 20 березня 2024 року відповідач втратив правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Відтак, дії відповідача, щодо обмеження пенсії позивача її максимальним розміром та оскаржувана бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача є протиправними.
Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання пенсійного органу, на обліку в якому перебуває позивач, здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє з огляду на таке.
Щодо стягнення з відповідача у якості відшкодування моральної шкоди позивачу грошову суму у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ14099344), Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м.Харкові, Харківській області (вул. Євгенія Єніна, буд.18,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61166, код ЄДРПОУ37874947) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ14099344), яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) без обмеження її максимальним розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №92-p(ІІ)/2024;
Зобов язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ14099344) здійснити з 20.03.2024р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) без обмеження ї максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 06 січня 2025 року.
Суддя Заічко О.В.