Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 січня 2025 року справа № 520/9928/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у порядку письмового спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (військовий мобільний госпіталь) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач просить суд визнати незаконною постанову військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 у формі довідки № 424 та скасувати її та зобов'язати військову лікарську комісію військової частини НОМЕР_1 провести його повторний медичний огляд, а також всі необхідні дослідження та прийняти рішення відповідно до закону.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по даній справі (суддя Зоркіна Ю.В.) відкрито провадження у порядку спрощеного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 №03-05/55 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Харківського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ, що залишилися нерозглянутими суддею.
Згідно Витягу з протоколу автоматичного розподілу справи між суддями, дану адміністративну справу розподілено до провадження судді Ширант А.А.
Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, з 25.09.2024 по 28.09.2024 та з 07.09.2024 по 11.09.2024 суддя перебувала у відрядженні, у період з 23.09.2024 по 24.09.2024 та з 25.11.2024 по 29.11.2024 суддя перебувала у щорічній відпустці, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024 суддя перебувала на амбулаторному лікуванні, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки та лікування.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Позиція позивача
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна, оскільки відповідачем не були враховані данні МРТ позивача, а відповідач, обґрунтовуючи важкість травми, безпідставно послався на наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2023 № 370.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив доводи позовної заяви та зазначив, що рішення про придатність позивача до військової служби є законним, не суперечить вимогам Положення № 402 та ґрунтується на нормах закріплених у п. «г» ст. 23 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, відповідно якого військовослужбовець є придатним до військової служби.
У зв'язку з тим, що відповідно п.п. 3, 4 Класифікатора розподілу травм та ступеню тяжкості, затвердженого Наказом № 370 від 04.07.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169, поранення позивача кваліфікується як легке, а також медичні показники позивача, його вік, військовий фах, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби та можливість подальшого проходження військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я, не передбачали визнання його не придатним до військової служби, керуючись п. «г» ст. 23 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення №402), позаштатна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 прийняла рішення про придатність позивача до військової служби.
Відповідач зазначає, що діяв виключно в межах та з дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
Враховуючи викладене, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).
У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Норми права, які застосовує суд: Конституція, закони, підзаконні нормативні акти
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
У ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 цього Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч. 9 ст. 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
У п. 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 зазначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Як передбачено пп. 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців врегульований п. 6 розділу ІІ Положення № 402.
Відповідно до п.п. 6.8, 6.9 Положення № 402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що довідкою Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 № 424 визнано позивача придатним до військової служби, Т.1, а.с. 7.
Відповідно до вказаної довідки, зазначено діагнози: функціональна диспепсія в стадії нестійкої ремісії. Короткозорість обох очей ступенем 2,ОД при гостроті зору з корекцією 1,0 обох очей. Вказані захворювання не пов'язані з проходженням військової служби.
Наслідки вибухової травми (28.05.2022); (02.07.2022) з вогнепальним осколковим сліпим пораненням м'яких тканин правої кисті (28.05.2022); м'яких тканин шиї зліва (02.07.2022) у вигляді зміцнілих рубців без порушення функції. Стан після вибухової травми (02.07.2022): закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді вегето-судинної дистонії.
Стан після вибухової травми (02.07.2022): акубаротравми у вигляді суб'єктивного вушного шуму.
Вказані поранення пов'язані із захистом Батьківщини.
Як вбачається з довідки згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 поранення кваліфікується як легке.
Хронічна вертеброгенна цервікалгія в стадії ремісії. Астено-невротичний синдром змішаного генезу. Вказані захворювання пов'язані з проходженням військової служби.
З протоколу мрт-дослідження головного мозку від 15.04.2023 - Т.1, а.с. 12 - вбачається наступне: на серіях отриманих томограм головного мозку вогнищевої та об'ємної патології не виявлено. Визначається не значне підвищення мр-сигналу на Т2-зз та FLAIR від перивентрикулярних відділів білої речовини обох гемісфер головного мозку (лейкоареоз). Базальні ганглії, внутрішня капсула, мозолисте тіло, таламус нормальної форми та структури. Визначається помірне розширення периваскулярних просторів Вірхова-Робена. Серединні структури не зміщені. Серп мозку не потовщений. Ділянок та вогнищ обмеженої дифузії на картах ADC не виявлено. Гіпоталамо-гіпофізарна зона без видимих патологічних змін. Очні яблука за формою та розмірами не змінені. Зорові нерви без особливостей. М'язи мають звичайну протяжність ходу та товщину Канали зорових нервів не розширено. Ретробульбарна клітковина та вени без явних ознак патологічних змін. Ширина бічних шлуночків на рівні отворів Монро до 6 мм. Третій шлуночок не розширений. Водопровід середнього мозку прохідний. Четвертий шлуночок не змінений. Субарахноїдальний простір конвекситальної поверхні обох гемісфер незначно розширено, в базальних відділах - без особливостей.Мостомозочкові кути вільні. Краніовертебральний перехід без особливостей. Стовбур мозку - без особливостей. Визначається мінімальне пристінкове потовщення слизової оболонки в лобній пазусі, в комірках решітчастого лабіриніу з обох сторін та а правій верхньощелепній пазусі. В лівій ворхньощелепній пазуо пристінкове потовщення слизової оболонки до 9 мм.Інші навколоносові пазухи та повітроносні осередки пірамід скроневих кісток без особливостей.
Діагностичний висновок: Вогнищевої та об'ємної патології головного мозку не виявлено порівнянні з попереднім мр-обстеженням.
З протоколу мрт-дослідження шийного відділу хребта від 15.04.2023 - Т.1, а.с. 13 - вбачається: на серії отриманих томограм шийного відділу хребта фізіологічний лордоз згладжений. Підкреслено талії та кути тіл хребців досліджуваного рівня. Замикальні пластинки тіл хребців деформовані, загострені, з формуванням дрібних крайових остеофітів по передньо-бічній поверхні тіл хребців з ознаками осифікації передньої поздовжньої зв'язки. Висота міжхребцевих дисків не значно знижена, мр-сиїнал на Т2-зз нерівномірно знижений від міжхребцевих дисків С2-3, СЗ-4, С4-5, С5-6. С6-7. С7-ТМ. На рівні СЗ-С4 на фоні розволокноння фіброзного кільця визначається пролабування пульлозних мас парамедіанно ліворуч до 3.5 мм, з формування крайових остеофітів, визначається компресія лівої латеральної кишені, міжхребцевий отвір ліворуч звужений. Візуалізується звуження суглобових шілин дуговідростчастих суглобів, замикальні пластинки дещо Спинний мозок на рівні С1-ТМ без компресії та об'ємної патології.
Діагностичний висновок: Мр-ознаки остеохондроза шийною відділу хребта. Екструзія міжхребцевого диска СЗ-4. Лівобічний форамінальний стеноз на рівні СЗ-4. Спондилоартроз. Деформуючий спондильоз. Без суттєвої динаміки при порівнянні з попереднім мр-обстеженням.
Зміст спірних правовідносин: спір виник у зв'язку із незгодою позивача із висновком відповідача про його придатність до військової служби після отримання травм, які пов'язані із захистом Батьківщини.
Висновки суду
Суд враховує висновки Верховного Суду (постанова від 13.06.2018 у справі №806/526/16, постанова іфд 12.06.2020 р. у справі №810/5009/18 ) про те, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Отже суд враховує, що при розгляді позову щодо оскарження рішення лікарських комісій, суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку (самостійно не оцінюючи медичну частину висновків).
Суд встановив, що згідно з оскаржуваним рішенням відповідача (довідкою) позивача після отримання ним поранень, пов'язаних із захистом Батьківщини, визнано придатним до військової служби.
Позивач вказує на те, що оскаржуване рішення відповідача винесене внаслідок його неналежного медичного огляду, а саме: під час обстеження не враховані висновки досліджень МРТ позивача.
Суд акцентує увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 78 КАС України).
Як вже зазначалось, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК. При цьому медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров'я особи.
При цьому відповідач не надавав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про виконання відповідачем вимог п.п. 6.8,6.9. Положення № 402 при винесенні оскаржуваного рішення із дотриманням всіх вимог ст. 2 КАС України.
Отже відповідачем не обґрунтовано в оскаржуваній постанові (у формі довідки) та не доведено в суді те, що оскаржуване рішення (в частині висновку про придатність позивача до військової служби) було винесено з урахуванням всіх обставин, добросовісно та розсудливо.
Натомість обставини справи містять докази того, що при медичному огляді при не взяті до уваги висновки МРТ досліджень позивача, що суперечить вимогами Положення № 402.
Враховуючи вищевказане, документи, що містяться в матеріалах справи, свідчать про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Поряд з цим суд вважає за необхідне звернути увагу на гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже в цьому випадку, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання рішення відповідача протиправним та його скасування, а також зобов'язання відповідача повторно провести медичний огляд позивача та прийняти рішення із врахуванням висновків суду.
Судові витрати
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення - постанову військової лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) від 18.04.2024 у формі довідки № 424, яким ОСОБА_1 (1988 року народження) визнано придатним для військової служби.
3. Зобов'язати військову лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 1988 року народження ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з метою визначення придатності/непридатності ОСОБА_1 (1988 року народження) до військової служби з урахуванням висновків суду.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант