Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
06 січня 2025 року №520/6978/24
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо неповного нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі додаткової винагороди) ОСОБА_1 (матері неповнолітньої дитини) (РНОКПП НОМЕР_3 ) зниклого безвісті старшого солдата ОСОБА_5 .
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснювати виплату грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, старшого солдата ОСОБА_5 тільки його неповнолітньому сину ОСОБА_2 , в особі його матері - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
3) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (матері неповнолітньої дитини) (РНОКПП НОМЕР_3 ) 100% грошове забезпечення (в тому числі грошової винагороди) зниклого безвісті старшого солдата ОСОБА_5 починаючи з 30.09.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.
4) зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄРДПОУ НОМЕР_4) здійснити належний контроль за виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду у цій справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно здійснив розподіл грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця шляхом виплати рівними частинами між неповнолітнім сином та іншими членами його родини (батьком і матір'ю), які не перебували на утриманні військовослужбовця, чим порушив положення абзацу 1 частини 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.
Ухвалою суду від 21.03.2024 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Представник відповідача - Міністерства оборони України, надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що старший солдат ОСОБА_5 не проходив службу та не займав жодної посади в штаті Міністерства оборони України, не перебував на його фінансовому забезпеченні. Також представник відповідача вказав, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено зобов'язання Міністерства оборони України щодо здійснення контролю за правильністю виплати грошового забезпечення кожного конкретного військовослужбовця Збройних Сил України та щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям та членам їх сімей. Отже, Міністерство оборони України не є належним відповідачем у даній справі.
Представник відповідача - Військова частина НОМЕР_1 , у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 та надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 08.08.2024 продовжено розгляд справи №520/6978/24, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Представник третьої особи - ОСОБА_4, надіслав суду письмові пояснення в яких зазначив, що вимоги позивача необґрунтовані, недоведені та такі, що не підлягають задоволенню. Так, приписами пункту 7 Порядку від 30.11.2016 №884 на рівні із повнолітніми дітьми, право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають: законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), особи, які перебувають на утриманні військовослужбовця. Батьки загиблого військовослужбовця - ОСОБА_5 , є особами пенсійного віку, які отримували фінансову допомогу від сина, у зв'язку з чим, на думку третьої особи, мали право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті.
Третя особа - ОСОБА_3 , правом надати письмові пояснення не скористалась.
Позивач надав суду відповідь пояснення третьої особи, в яких вказав, що батьками військовослужбовця не доведено факт їх перебування на утриманні. Отже, першочергове право на отримання грошового забезпечення належить неповнолітній дитині військовослужбовця.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_5 , з 11.03.2022 по 30.09.2023 року перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця-оператора І стрілецького відділення І стрілецького взводу 2 стрілецької роти у званні старший солдат.
Згідно висновків акту службового розслідування, затвердженого 16.10.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 , при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 30.09.2023 року старший стрілець-оператор першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_6 потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав важкі поранення несумісні з життям.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №237 старшого стрільця-оператора першого стрілецького відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_7 визнано зниклим безвісти за особливих обставин з 30.09.2023 року.
На підставі вищевказаних обставин, ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 (неповнолітнього сина зниклого безвісти військовослужбовця) подала через ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини НОМЕР_1 заяву від 19.10.2023 про нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовця відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
Представник позивача зазначає, що виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця почала надходити на банківський рахунок позивача, проте її розмір не відповідав розміру грошового забезпечення військовослужбовців, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Позивач звернулась до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з листом, в якому просила надати роз'яснення порядку виплати грошового забезпечення членам сім'ї безвісти зниклого військовослужбовця та причини невиплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Листом від 05.03.2024 №1/28/435 за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовця здійснюється відповідно до пункту 7 Порядку від 30.11.20216 №884.
На момент зникнення старший солдат ОСОБА_6 в шлюбі не перебуває та має наступні родинні стосунки: донька - ОСОБА_8 , 1997 р.н. (повнолітня живе окремо), син - ОСОБА_2 , 2009 р.н. (неповнолітній, мешкає окремо з матір'ю ОСОБА_1 ), батько - ОСОБА_4 , 1950 р.н., мати - ОСОБА_3 , 1949 р.н.
Відповідно до вимоги Порядку №884, так як солдат ОСОБА_6 не перебуває у шлюбі, має повнолітню доньку, що живе окремо, то виплата грошового забезпечення, відповідно до заяв законних претендентів здійснюється рівними частинами наступним членам родини ОСОБА_7 : батьку, матері та неповнолітньому сину в особі законного представника - ОСОБА_1 .
Крім того, листом від 16.03.2024 №1/28/536 за підписом начальника штабу-першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 на звернення ОСОБА_9 від 13.02.2024, адресованого Президенту України щодо виплат належним видів грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_5 його сину ОСОБА_2 повідомлено, що з метою правильного застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 необхідно дотримуватися такого порядку черговості виплати грошового забезпечення сім'ям зазначених військовослужбовців: перша черга - дружині (чоловіку); друга черга - повнолітнім дітям, які проживають разом з дружиною (чоловіком), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців; третя черга - батькам військовослужбовців. Кожна наступна черга набуває права на виплату лише за відсутності осіб, зазначених у попередніх чергах.
Крім того, в листі вказано, що з 14.03.2024 припинено виплати всіх видів грошового забезпечення на старшого солдата ОСОБА_5 по картковим рахункам його батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_3 , з 14.03.2024 належні види грошового забезпечення на старшого солдата ОСОБА_5 надалі перераховувати неповнолітньому сину в особі законного представника - ОСОБА_1 .
Вважаючи такі дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного розподілу грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця між членами його родини протиправними, а права її неповнолітнього сина порушеними, позивачка звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами частини шостої статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини четвертої 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Відповідно до пункту 6 даного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей, зокрема, військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації), зокрема, протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Пунктом 7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Аналіз норм частини шостої статті 9 Закону №2011 та пункту 7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця.
Крім того, у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2023 року №237 (з основної діяльності) виплата належних зниклому безвісті старшому солдату ОСОБА_10 сум грошового забезпечення здійснюється рівними частинами членам його родини: батьку, матері та неповнолітньому сину в особі законного представника - ОСОБА_1 .
Суд зазначає, неповнолітні діти військовослужбовців в особі їх законних представників відносяться до другої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, в той час як батьки - до третьої.
Належним та допустимих доказів на підтвердження доводів представника третьої особи про перебування батьків зниклого безвісті військовослужбовця на його утриманні суду не надано.
За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що Військова частина НОМЕР_1 розподіляючи належні до виплати зниклому безвісти військовослужбовцю суми грошового забезпечення між його неповнолітнім сином, матір'ю та батьком діяв з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки такі виплати мали здійснюватись тільки законному представнику неповнолітнього сина військовослужбовця.
Суд зауважує, що питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
"Ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) законному представнику неповнолітнього сина зниклого безвісті військовослужбовця - ОСОБА_1 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити законному представнику неповнолітнього сина зниклого безвісті військовослужбовця - ОСОБА_1 100% сум грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) зниклого безвісті старшого солдата ОСОБА_5 починаючи з 30.09.2023 року по дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України здійснити належний контроль за виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду у цій справі не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством України не визначено прямих повноважень, функцій чи обов'язків Міністерства оборони України щодо здійснення контролю виплати грошового забезпечення окремих військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" як громадянин, який звернувся з заявою до суду щодо захисту прав та інтересів іншої особи (законний представник неповнолітньої особи).
Суд роз'яснює позивачу, що помилково або надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню в порядку частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_4), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) законному представнику неповнолітнього сина зниклого безвісті військовослужбовця - ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити законному представнику неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 100% сум грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) зниклого безвісті старшого солдата ОСОБА_5 починаючи з 30.09.2023 року по дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 06 січня 2025 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО