06 січня 2025 р. № 400/8885/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач) щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку несвоєчасністю пенсійних виплат у період з 01.09.2017 до 31.12.2017, зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.09.2017 до 31.12.2017.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 23.08.2015 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/5465/17 Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2016. На виконання рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії, частину перерахованого виплачено в квітні 2018 року, а решта суми виплачується частинами. В порушення статті 55 Закону № 2262, при виплаті заборгованості відповідачем не нарахована та не виплачена компенсація втрати частини доходів.
Ухвалою від 09.09.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та зобов'язав відповідача одночасно з поданням відзиву на позовну заяву подати до суду розрахунок виплати позивачу різниці суми пенсії після поновлення йому виплати пенсії за вислугу років, з травня 2024 року.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. У відзиві зазначив, що виплата нарахованої суми пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103). Оскільки виплата різниці пенсії здійснюється у розмірі та у строки, визначені Постановою № 103, вина відповідача відсутня, а компенсація втрати частини доходів підлягає нарахуванню та виплаті у разі наявності вини (порушень) з боку органів Пенсійного фонду України.
Також відповідач зазначає, що виплата пенсії позивачу проведена в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною їх виплатою, відсутні.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 23.08.2015 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.11.2017 у справі № 487/5465/17 визнано незаконною діяльність посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01.01.2016 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2016 згідно з наданою довідкою про грошове забезпечення для перерахування пенсії.
06.03.2018 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 з урахуванням виплачених сум. Різниця між отриманою пенсією та донарахованою за рішення суду пенсією склала 37 056,69 грн.
У квітні 2018 відповідачем виплачено позивачу 4 117,41 грн доплати, а решта суми виплачується щомісяця з пенсійними виплатами. Зокрема, у листопаді та грудні 2019 позивачу виплачено заборгованість за червень 2016, у січні 2020 - за липень 2016, у лютому 2020 - за серпень 2016, у березні -квітні 2020 - за вересень та жовтень 2016 року.
У зв'язку з поновленням позивача у лютому 2021 році на службі, виплату пенсії було припинено.
В травні 2024 року позивач звільнився зі служби і звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії.
31.05.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити заборгованість на виконання рішення у справі № 487/5465/17 та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат.
У листі-відповіді відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів та повідомив, що виплата заборгованості на виконання рішення у справі № 487/5465/17 відбудеться у червні 2024 року.
На виконання ухвали суд від 30.09.2024 відповідач надав розрахунок виплати позивачу різниці суми пенсії після поновлення йому виплати пенсії за вислугу років (травень 2024 року), відповідно до якого заборгованість позивачу була виплачена у червні 2024 року в сумі 5 394,72 грн. Цей факт підтверджується й позивачем в позовні заяві.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
У постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Крім того, Верховний Суд вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів відсутність своєї вини у несвоєчасній виплаті суми 5 394,72 грн на виконання рішення у справі № 487/5465/17 (різниця у розмірах пенсій, зо позивач отримав за період з 01.09.2017 до 31.12.2017), тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, а саме - виплати позивачу 5 394,72 грн (за період з 01.09.2017 до 31.12.2017) у червні 2024 року.
Отже, позов належить задовольнити.
Також позивач в позовні заяві просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Статтею 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення у справі подати звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 400/8885/24.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.09.2017 до 31.12.2017.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.09.2017 до 31.12.2017.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення у справі подати звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 400/8885/24.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна