справа №380/14983/24
06 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:
- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачеві одноразової грошової виплати у зв'язку із загибеллю сина-військовослужбовця;
- зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача, подану представником за довіреністю Мороз Інною Іванівною , про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина позивачеві.
Посилається на те, що він, як член сім'ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув під час дії воєнного стану, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Зазначив, що у грудні 2023 року адвокат позивача подала заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якій просила нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю його сина - ОСОБА_3 . Однак листом відповідача від 23.01.2024 року повідомлено адвокату, що для отримання одноразової грошової допомоги позивачу необхідно особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та подати заяву встановленого взірця з підтверджуючими документами. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що в силу надмірного формалізму йому було відмовлено в реалізації його права на отримання спірної допомоги. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 22.07.2024 року прийнято до провадження вищевказану адміністративну справу, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 23.07.2024 року о 16:40 год в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, однак станом на момент розгляду цієї справи відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
16.12.2024 року від відповідача надійшла витребовувана судом заява адвоката Мороз Інни Іванівни, з якою остання зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю його сина - ОСОБА_3 .
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставин.
ОСОБА_3 призваний на військову службу за мобілізацією з 26.02.2022 року.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Радехівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, про що 14.09.2022 року складено відповідний запис №99.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2022 року №268 старшого сержанта ОСОБА_3 , призваного по мобілізації, головного сержанта-командира відділення кулеметного взводу ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті відкритого осколкового перелому правої плечової кістки, ушкодження внаслідок військових дій, від інших вибухів та осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть - ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Згідно витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол №1836 від 28.11.2022 року), травма, поранення (ІНФОРМАЦІЯ_3) старшого сержанта ОСОБА_3 , 1993 року народження, «Відкритий осколковий перелом правої плечової кістки. Ушкодження внаслідок військових дій, від інших вибухів та осколків», які згідно військово-облікових документів послужили причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - травма, поранення і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
У грудні 2023 року адвокат позивача подала заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю його сина - ОСОБА_3 .
Листом відповідача від 23.01.2024 року повідомлено адвокату, що для отримання одноразової грошової допомоги позивачу необхідно особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та подати заяву встановленого взірця з підтверджуючими документами.
Не погодившись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ; тут і далі - в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у ст.1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1-3 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», ст.9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців 2-8 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 р. №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України видав постанову від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168; тут і далі - в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацами 1-2 пункту 2 Постанови №168 установлено, що установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» наказом Міністерством оборони України від 25.01.2023 року за №45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок №45).
Згідно п.1.1 розділу І, цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
Відповідно до п.1.7 розділу І Порядку №45, ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.
Згідно п.п.4.1, 4.2 розділу IV Порядку №45 «Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД», члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.
Додатком 2 до Порядку №45 визначено «Перелік документів, які надають члени сім'ї до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД», зокрема:
- заява про виплату ОГД (надається за формою, визначеною в додатку 1);
- документ, що посвідчує особу, передбачений частиною першою статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», для осіб без громадянства та іноземців - документ, що посвідчує їх особу (надається заявником, завірена копія долучається до заяви);
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону)), - крім осіб без громадянства або іноземців (надається заявником, завірена копія долучається до заяви);
- свідоцтво про смерть військовослужбовця (надається заявником, завірена копія долучається до заяви);
- документ, що підтверджує родинні зв'язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: а) для дружини/чоловіка - свідоцтва про шлюб; б) для дитини - свідоцтво про народження дитини; в) для батьків - свідоцтво про народження загиблого (померлого); г) для осіб, які перебували на утриманні загиблого (померлого) - документ, що підтверджує перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця (надається заявником, завірена копія долучається до заяви);
- згода на обробку персональних даних (надається заявником, законним представником);
- довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (надається отримувачем допомоги віком 16 років та більше);
- свідоцтво про зміну імені - у разі зміни прізвища, імені, по батькові (надається заявником, завірена копія долучається до заяви);
- інші документи щодо призначення та виплати ОГД (за наявності) (надається заявником, законним представником).
Як видно з матеріалів справи та й не заперечується позивачем, останній не звертався до відповідача з особистою заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як-то передбачено п.1.7 розділу І Порядку №45. Вказане дозволяє дійти висновку про те, що правовідносини між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги на день її звернення до суду не виникали.
Стосовно тверджень позивача, що ним уповноважено адвоката Мороз Інну Іванівну представляти його інтереси у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, з правом підпису; вчиняти від імені позивача всі необхідні дії щодо оформлення виплат у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, передбачених чинним законодавством, на підтвердження чого додано довіреність від 25.09.2023 року, то суд такі не враховує, адже законодавцем чітко визначено порядок оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168: особиста заява або заява законного представника.
Поряд з тим, суд звертає увагу, що адвокат не є законним представником у розумінні вимог Цивільного кодексу України.
Крім того, Додатком 1 до Порядку №45 визначена форма заяви про виплату одноразової грошової допомоги, однак адвокатом подано заяву довільної форми.
При цьому, суд враховує, що форма такої заяви наявна у відкритому доступі та доступна до завантаження і друку на офіційному вебпорталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua) як додаток до Порядку №45.
Отже, позивач об'єктивно мав (та має) можливість самостійно завантажити його з офіційного вебпорталу Верховної Ради України, роздрукувати, заповнити і подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з дотриманням Порядку №45.
Проте такими можливостями позивач не скористався.
До всього, суд зазначає, що адвокатом не надано повний перелік документів згідно Додатку 2 до Порядку №45, зокрема, відсутні: документ, що підтверджує родинні зв'язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: для батьків - свідоцтво про народження загиблого (померлого); згода на обробку персональних даних; довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Як наслідок, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дій не підлягають задоволенню.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у позовній заяві та відзиві на неї не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.