Рішення від 06.01.2025 по справі 340/6289/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6289/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України (надалі - відповідач), у якзому просить:

- визнати противною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільнені позивача з військової служби на підставі абзацу 3 підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності інвалідності на підставі рапорту від 11.07.2024;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі абзацу 3 підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності інвалідності на підставі рапорту від 11.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Вказує, що з 01.07.2024 по 17.07.2024 перебував у щорічній відпустці. Відповідно до довідки МСЕК від 08.07.2024 №827502 йому було встановлено ІІІ групу інвалідності. 11.07.2024 через перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 по системі електронного документообігу (СЕДО) направив рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який був отриманий відповідачем того ж дня. До рапорту долучив усі необхідні документи для прийняття рішення про звільнення з військової служби.

Враховуючи, що протягом місяця відповіді за результатами розгляду рапорту не отримав, 11.08.2024 звернувся на гарячу лінію Міністерства оборони України, за результатами чого 12.09.2024 отримав лист №1789/1/11581 від 30.08.2024, у якому зазначено, що він з 18.07.2024 рахується військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, а питання звільнення з військової служби можливо розглянути виключно після повернення до військової частини.

Зауважує, що рапорт про звільнення з військової служби відправив відповідачу у період перебування у щорічній відпустці (11.07.2024), а тому щодо нього не можуть застосовуватись наслідки призупинення військової служби.

Вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у звільненні з військової служби. З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що позивач перебуває як військовослужбовець в списках військової частини НОМЕР_1 та рахується таким, що самовільно залишив військову частину або місце служби (нез'явлення вчасно на службу без поважних причин - не повернення з відпустки). За фактом вказаної події проведено службове розслідування, матеріали відправлено до Державного бюро розслідувань. На підставі підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, солдата ОСОБА_1 наказом командира військової частини 11.08.2024 №137-РС виведено у розпорядження командира військової частини.

Вказує, що рапорт про звільнення з військової служби позивач подав не по команді з порушенням пункту 233 вказаного Положення. Подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Зауважує, рапорт позивача не містить погодження прямого командира військовослужбовця - командира взводу технічного забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення частини, позиції військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Також, відсутні пояснення причин подання рапорту без отримання згоди прямого командира. Враховуючи невідповідність рапорту вищевказаним вимогам законодавства, порядку його подання, останній не може бути прийнятий до розгляду.

Наголошує, що лист №1789/1/11581 від 30.08.2024 не є відповіддю на поданий позивачем рапорт, а лише відповіддю на його звернення на Гарячу лінію Міністерства оборони України. Військова частина не надавала позивачу відмову у звільненні з військової служби згідно поданого рапорту.

Звертає увагу, що відповідно до абзацу другого пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення, а додана позивачем до рапорту копія довідки МСЕК не засвідчена в установленому порядку.

Додатково зазначає, що у позивача 23.07.2024 засобами телефонного зв'язку відбирались пояснення відносного його нез'явлення до місця дислокації підрозділу після відпустки, тому твердження про те, що до 12.09.2024 йому не було відомо про те, що він рахуєтеся таким, що самовільно залишив військову частину або місце служби не відповідає дійсності.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

20.10.2024 позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що законодавство не містить заборони направлення рапорту засобами поштового зв'язку. Вказує, що відповідачем не надано доказів внесення щодо нього відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підтвердження призупинення військової служби. Зауважує, що рапорт із доданими документами були перевірені уповноваженим працівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тому твердження відповідача щодо неналежної форми рапорту та відсутність належного засвідчення не відповідають дійсності. Щодо не зазначення у рапорті позиції стосовно бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю зазначає, що сама суть рапорту про звільнення з військової служби свідчить про таку відмову.

23.10.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначає, що позивачем помилково трактується факт подання рапорту із формулюванням про небажання продовжувати військову службу як, в тому числі, і не бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України. З 14.10.2024 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Також, військовою частиною був отриманий витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 10.10.2024 відомостей за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 КК України (дезертирство), номер кримінального провадження №62024080100007025 стосовно солдата ОСОБА_1 .

Позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про витребування у відповідача матеріалів службового розслідування щодо самовільного залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

27.09.2024 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із військовим квитком серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022. З 27.12.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кухаря (а.с. 45зв.-48).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2023 №161 солдат ОСОБА_1 з 27.05.2023 вважається таким, що прийняв справи та посаду інструментальника - комірника взводу технічного забезпечення батальйону матеріально технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 (а.с. 42).

28.06.2024 позивачу було надано направлення №588 до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на обстеження лікарем-інфеціоністом (а.с. 14).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №827502 від 08.07.2024, виданої Комунальною установою «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради», ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (захворювання, ТАК, пов'язані з військовою службою). Інвалідність встановлена на строк до 01.08.2025 (а.с. 6).

У період з 01.07.2024 по 17.07.2024 позивач перебував у щорічній відпустці згідно відпускного квитка від 29.06.2024 №1/74/2801 (а.с. 10).

11.07.2024 позивач через ІНФОРМАЦІЯ_2 по системі електронного документообігу (СЕДО) направив рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, що підтверджується супровідним листом від 11.07.2024 №783 (а.с. 22, 51зв.).

До рапорту долучив виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №827502 від 08.07.2024 та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №827502 від 08.07.2024.

Факт отримання вказаного рапорту позивача із доданими документами відповідачем не заперечується.

Наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) НОМЕР_1 від 18.07.2024 №2792 призначено службове розслідування за фактом неповернення з відпустки 18.07.2024 інструментальника-комірника взводу технічного забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (а.с. 35зв.).

За результатами службового розслідування складено акт, згідно якого солдат ОСОБА_1 18.07.2024 не повернувся з відпустки до місця служби в населений пункт Наталівка Запорізького району Запорізької області. Вжитими командуванням підрозділу заходами, підтвердити місцезнаходження солдата ОСОБА_1 не вдалося, документи які підтверджують його перебування в медичному закладі відсутні. По теперішній час на службі відсутній. Такі неправомірні дії призвели до невиконання солдатом ОСОБА_1 обов'язків військової служби. Вина визначена у формі прямого умислу. Причиною скоєння правопорушення зазначено особисту недисциплінованість (а.с. 36-38).

Відповідно до пункту 2 наказу №2826 від 30.07.2024 за самовільне залишення частини позивачу призупинено виплату грошового забезпечення з 17.07.2024. Наказано не виплачувати премію та додаткову винагороду за липень 2024 року. Зобов'язано відповідальній особі за проведення службового розслідування забезпечити підготовку для надсилання до органу досудового розслідування повідомлення та копії матеріалів розслідування про виявлення в діях інструментальника - комірника взводу технічного забезпечення батальйону матеріально - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 Кримінального кодексу України (а.с. 50).

За результатами звернення позивача 11.08.2024 на гарячу лінію Міністерства оборони України №Б1-17653991 військова частина НОМЕР_1 листом №1789/1/11581 від 30.08.2024 повідомила, що з 18.07.2024 ОСОБА_1 рахується військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, а питання звільнення з військової служби можливо розглянути виключно після повернення до військової частини (а.с. 8).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №228 від 11.08.2024 солдата ОСОБА_1 , інструментальника - комірника взводу технічного забезпечення батальйону матеріально - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину, зарахованого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №137-РС від 11.08.2024 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , вказано вважати таким, що з 11.08.2024 перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 76).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024080100007025 від 10.10.2024 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України за заявою військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 щодо факту нез'явлення вчасно на службу з відпустки 18.07.2024 інструментальником-комірником взводу технічного забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_1 , а саме до підрозділу військової частини, НОМЕР_1 , що розташований у АДРЕСА_1 (а.с. 76 зв.).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №168-РС від 14.10.2024 солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ Збройних Сил України, призупинено військову службу у Збройних Силах України (а.с. 77)

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №294 від 15.10.2024 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.10.2024 (а.с. 76).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Отже, наявність у військовослужбовця інвалідності є підставою для звільнення його з військової служби під час дії воєнного стану, якщо такий військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.

Суд встановив, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №827502 від 08.07.2024, виданої Комунальною установою «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради», ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (захворювання, ТАК, пов'язані з військовою службою). Інвалідність встановлена на строк до 01.08.2025.

Отже, як на дату звернення до відповідача із рапортом від 11.07.2024, так і станом на момент розгляду цієї справи, у позивача наявна інвалідність.

З огляду на це позивач (який висловив своє небажання продовжувати військову службу) має безумовне право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.

Своє право на звільнення з військової служби на підставі вказаної норми позивач реалізував, звернувшись через перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 по системі електронного документообігу (СЕДО) до командира військової частини НОМЕР_1 із відповідним рапортом.

При цьому, відповідач рапорт по суті звернення не розглянув, будь-якої відповіді позивачу не надав.

Лише після звернення позивача 11.08.2024 на гарячу лінію Міністерства оборони України №Б1-17653991 військова частина НОМЕР_1 листом від 30.08.2024 №17/89/1/11581 повідомила йому, що з 18.07.2024 ОСОБА_1 рахується військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, а питання звільнення з військової служби можливо розглянути виключно після повернення до військової частини.

Крім цього, відповідач вказує, що 10.10.2024 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України щодо факту нез'явлення позивача вчасно на службу з відпустки 18.07.2024. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.10.2024.

Оцінюючи такі доводи відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону №2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Пунктом 7 Положення №1153/2008 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Суд звертає увагу, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13 пункту 14.10 Інструкції №170 у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, позивач 11.07.2024 подав рапорт на командира військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_2 по системі електронного документообігу (СЕДО). До рапорту долучив виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №827502 від 08.07.2024 та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №827502 від 08.07.2024.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також Інструкція №40), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

Отже, бажання військовослужбовця звільнитися з військової служби виражається у формі письмового звернення рапорту, до якого додаються документи, що підтверджують підстави звільнення. Такий рапорт повинен бути розглянутий командуванням військової частини, до якої зараховано військовослужбовця, що виявив бажання звільнитися з військової служби, із прийняттям відповідного рішення за результатами його розгляду.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців врегульовано Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735. Цю Інструкцію розроблено зокрема відповідно до Конституції України, Законів України "Про звернення громадян" (далі - Інструкція №735).

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Розділу І Інструкції №735 у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.

Згідно із пунктом 2 Розділу II Інструкції №735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.

Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

У зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати (п. 4 Розділу II Інструкції №735).

Відповідно до п. п. 3-8 Розділу III Інструкції №735 після первинного розгляду звернень громадян керівниками органів військового управління, командирами військових частин працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії):

уносить до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян або реєстраційно-контрольної картки персонального комп'ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян;

здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам;

забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.

Звернення громадян, одержані органом військового управління, військовою частиною для виконання, в обов'язковому порядку обліковуються в журналі обліку звернень цього органу військового управління або заводиться реєстраційно-контрольна картка.

Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.

У реєстраційно-контрольній картці фіксується, що про наслідки перевірки заявника повідомлено під час особистої бесіди.

Отже, у разі надходження до військової частини належно оформленого письмового звернення військовослужбовця, воно в обов'язковому порядку та строки встановлені Інструкцією №735 належить прийняттю та розгляду. В свою чергу, за наслідками розгляду, заявника має повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Рапорт позивача від 11.07.2024 надійшов до Військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 по системі електронного документообігу (СЕДО), що відповідачем не заперечується.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для прийняття розгляду рапорту по суті у зв'язку з його поданням не по команді суд сприймає критично, адже з огляду на наведені положення Інструкції №735, отримавши від позивача рапорт від 11.07.2024, відповідач повинен був у будь-якому разі його розглянути у місячний строк, як звернення військовослужбовця, та за наслідками розгляду повідомити позивача про результати такого розгляду і прийняте рішення. Натомість жодної відповіді Військової частини НОМЕР_1 на вказаний вище рапорт позивача надано не було.

Зі змісту листа №1789/1/11581 від 30.08.2024 вбачається, що позивачу надана відповідь за результатами його звернення на гарячу лінію Міністерства оборони України, а не за результатами розгляду його рапорту про звільнення з військової служби. З наведеного суд робить висновок, що відповідь за результатами розгляду звернення позивача про його звільнення з військової служби відповідачем не надана.

Суд зазначає, що жодна норма чинного законодавства не забороняє військовослужбовцю звернутися із рапортом засобами поштового зв'язку і такий спосіб звернення не нівелює обов'язок командування військової частини його розглянути та вирішити порушені у ньому питання.

Пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Визначена нормативно-правовим актом вимога щодо надання оригіналів доказів для звільнення є законною та передбачена для уникнення будь-яких сумнівів стосовно справжності документів.

Зважаючи на те, що при поданні рапорту про звільнення, позивачем не було підтверджено наявність у нього оригіналів доданих документів, вимоги абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 не дотримано.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості запропонувати позивачеві надати оригінали документів, або належним чином засвідчених їх копії, з метою перевірки підстав звільнення, а також пересвідчитись у відповідності поданих документів оригіналам.

Стосовно факту звільнення позивача із займаної посади та призупинення військової служби, суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 24 Закону №2232-XII (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Суд відзначає, що призупинення військової служби не означає звільнення з військової служби. З урахуванням пункту другого частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII однією з підстав звільнення з військової служби під час дії воєнного стану є набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання. Вказана стаття містить вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби та не містить призупинення військової служби як підстави для звільнення.

Матеріали справи не місять доказів про те, що ОСОБА_1 винесено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, вчиненого останнім.

Крім того, суд ураховує, що на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби він перебував у щорічній відпустці, а відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України щодо факту нез'явлення позивача вчасно на службу з відпустки 18.07.2024 внесені лише 10.10.2024.

Як уже зазначалось судом, кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто, з огляду на відсутність доказів прийняття рішення за поданим рапортом від 11.07.2024, або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін, викладене свідчить про допущення військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 , яка порушує його законні права та інтереси.

В контексті вищенаведеного, суд доходить висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність військовою частиною НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 11.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) по суті.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт від 11.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 за № 2232-XII за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 11.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) розглянути поданий ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) рапорт від 11.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 січня 2025 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК

Попередній документ
124237618
Наступний документ
124237620
Інформація про рішення:
№ рішення: 124237619
№ справи: 340/6289/24
Дата рішення: 06.01.2025
Дата публікації: 08.01.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (26.06.2025)
Дата надходження: 19.06.2025
Розклад засідань:
09.05.2025 14:00 Кіровоградський окружний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЧЕПУРНОВ Д В
суддя-доповідач:
САВОНЮК М Я
САВОНЮК М Я
ЧЕПУРНОВ Д В
суддя-учасник колегії:
КОРШУН А О
САФРОНОВА С В