про повернення позовної заяви
06 січня 2025 року Київ № 320/61380/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
прозобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
- зобов?язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок сум належної ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідок Адміністрації Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України від 25.09.2024 №224 - 227 та законодавства з питань пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб виходячи із посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а також додаткових видів грошового забезпечення, обчислених виходячи із посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт:
із 02 лютого 2020 року - згідно з довідкою від 25.09.2024 №224 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2020 року; із 01 січня 2021 року - згідно з довідкою від 25.09.2024 №225 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2021 року; із 01 січня 2022 року - згідно з довідкою від 25.09.2024 №226 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2022 року; із 01 січня 2023 року - згідно з довідкою від 25.09.2024 №227 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2023 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та зобов?язати відповідача здійснювати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов?язати ГУ ПФУ продовжити нарахування й виплату спірної доплати (2000,00 грн) та індексації після перерахунку пенсії;
- зобов?язати ГУ ПФУ не застосовувати щодо розміру належної ОСОБА_1 до виплати пенсії обмеження максимального розміру пенсії, запроваджені статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI;
- зобов?язати ГУ ПФУ виплатити ОСОБА_1 заборгованість із пенсійного забезпечення за період із 01.02.2020 до дня набрання чинності рішенням суду про задоволення цього позову, що обчислена як різниця між виплаченими та належними ОСОБА_2 до виплати за законодавством сумами пенсії, виходячи із посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а також додаткових видів грошового забезпечення, обчислених виходячи із посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов?язати ГУ ПФУ виплатити ОСОБА_1 заборгованість із пенсійного забезпечення за період із 05.03.2019 по 31.01.2022 згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2021 у справі №640/24257/21, що не виплачена досі із 2021.
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, суд враховує таке.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
У пункті 3 частини першої статті 4 КАС України міститься визначення поняття «адміністративний суд», згідно з яким - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
За пунктом 5 частини першої статті 4 КАС України під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Главою 2 розділу І «Загальні положення» КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикції (підсудність).
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Позивачем визначено вимоги, зокрема, про зобов'язання виплатити заборгованість з виплати пенсії на підставі рішення суду у справі №640/24257/21.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом статей 382, 383 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у формі зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, звернення особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, до суду першої інстанції з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Крім того, судовий контроль за виконанням рішення суду може здійснюватися в порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а в подібній справі щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконати рішення суду дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Застосовуючи наведений правовий висновок Верховний Суд у постановах від 30.03.2021 справа №580/3376/20, від 27.04.2021 справа №460/418/20, від 28.05.2021 справа №540/942/20, від 02.12.2021 справа №808/1156/18 зазначив, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 підкреслив, що зазначені правові норми КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Як уже вказувалось судом, позивач звернувся з вимогами, зміст яких зводиться до неналежного невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві судового рішення ухваленого в адміністративній справі №640/24257/21.
Оскільки суд дійшов до висновку, що позовні вимоги спрямовані на виконання іншого судового рішення в адміністративній справі №640/24257/21. Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення, а тому, позивачем порушено правило об'єднання позовних вимог.
За приписами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас згідно з приписами частини п'ятої статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності, а в даному випадку одна з позовних вимог не може бути розглянути у порядку позовного провадження за правилами КАС України.
Ураховуючи, що позивач об'єднав в одне провадження кілька вимог, що не можуть бути розглянуті в одному позовному провадженні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Керуючись пункту 6 частини 4 статті 169, статтею 248 КАС України, суддя Київського окружного адміністративного суду -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позабавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоноженко М.А.