ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" січня 2025 р. справа № 300/8447/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Буженко Юрій Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,?
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Буженко Юрій Сергійович, звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно не прийнято заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Як наслідок, слід зобов'язати відповідача розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 22.10.2024 з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 для продовження відстрочки від призову на військову службу на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв?язку із вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, з необхідними для цього документами. Тобто, позивач мав усі законні підстави для оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак посадові особи відповідача відмовили у реєстрації його заяви та незаконно призвали на військову службу. Зазначив, що відповідач, як суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача бажання подати заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які на його думку підтверджують таке право, повинен прийняти цю заяву та певне рішення за наслідком її розгляду - надання відстрочки чи відмову у наданні відстрочки. Таким чином, не реєстрація заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відсутність належним чином оформленого рішення про відмову у прийнятті заяви чи вмотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів ОСОБА_1 23 жовтня 2024 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мобілізаційні заходи відносно позивача представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 не здійснювалися. Вказав, що відповідно до записів Книги прийому громадян за 22 жовтня 2024 року відсутні відомості щодо особистого прийому позивача, а згідно з даними Журналу реєстрації вхідної кореспонденції - відсутні відомості про надходження звернення від позивача про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації. Звернув увагу, що попередньо відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 не надавалася. Зазначив, що у позивача була можливість та спосіб завчасно підготувати та надати копії відповідних документів безпосередньо до РТЦК, у тому числі за допомогою засобів поштового зв'язку. Однак, правом на подання звернення за допомогою засобів поштового зв?язку позивач не скористався, доказів щодо попереднього надсилання відповідного звернення за допомогою засобів поштового зв?язку позивачем не надано. Тому, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що відповідач наділений повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує та не підтверджує право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Вказав, що отримавши заяву з додатками, комісія, до компетенції якої належить вирішення питання щодо надання відстрочки, повинна прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті та у встановленому порядку надіслати відповідь/рішення на адресу позивача. Вважає, що відсутність вмотивованого по суті рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка надана у встановленому порядку, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.07.2014 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13).
Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_2 від 31.08.2023, медичного висновку №343 від 21.03.2023 та експертного висновку №1126 від 05.06.2024 ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю віком до 16 років (а.с.14-16).
Позивач 22.10.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою подання заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв?язку із вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, з необхідними для цього документами (а.с.26).
Згідно з доводами позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 в прийомі та реєстрації вказаної заяви було усно відмовлено.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо прийняття поданої заяви, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 22.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб відповідно.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (надалі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (зі змінами) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає проходження військової служби (ч.3 ст.1 Закону №2232-XII).
Статтею 3 Закону №2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (надалі Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст.1 Закону №3543-XII).
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Статтею 23 Закону №3543-XII встановлено перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед яких інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Так, за приписами пункту 5 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі Порядок КМУ №1487).
Згідно з п.1 Порядку КМУ №1487 цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.2 Порядку КМУ №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених у Додатку 2 до Порядку КМУ №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З системного аналізу наведених норм слідує, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, діяльність яких регулюється Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (надалі Положення КМУ №154).
В п.1 Положення КМУ №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до п.3 Положення КМУ № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (п.8 Положення КМУ №154).
Згідно з п.9 Положення КМУ №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань зокрема:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
В п. 11 Положення КМУ №154 встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі Порядок КМУ №560), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Так, на думку позивача, останнім дотримано процедуру особистого подання документів, підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак працівниками в прийомі та реєстрації заяви було усно відмовлено.
Суд зазначає, що порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України визначено в Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженій Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962 (надалі Інструкція МОУ №735).
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону (п.6 р.І Інструкції МОУ №735).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції МОУ №735 усні звернення громадян безпосередньо розглядаються посадовими особами органів військового управління, військових частин під час особистого прийому громадян, який проводиться згідно із затвердженим графіком або за допомогою засобів зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії». Якщо розв'язати порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, то вони розглядаються в тому самому порядку, що й у разі письмового звернення. Про результати розгляду звернення робиться відмітка в реєстраційно-контрольній картці (комп'ютерному реєстрі, журналі обліку).
Згідно з розділом ІІ Інструкції МОУ №735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень (п.2). Електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення електронної форми, яка розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України (п.3). У зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням у термін не пізніше ніж через десять днів з дня його надходження. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає (п.4). Звернення може бути подано особисто як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне) чи надіслане поштою (електронною поштою). Письмове звернення надсилається поштою (електронною поштою) або передається громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог чинного законодавства (п.5).
За приписами п.7 р.ІІІ Інструкції МОУ №735 відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (п.8 р.ІІІ Інструкції МОУ №735).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 22.10.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою подання заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв?язку із вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, з необхідними для цього документами.
В позовній заяві також зазначено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено позивачу в реєстрації заяви від 22.10.2024 про надання відстрочки від мобілізації.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що 22.10.2024 при особистому прийомі в ІНФОРМАЦІЯ_6 ним було надано заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку посадові особи відповідача відмовилися зареєструвати, оскільки матеріали справи не містять достовірних та достатніх доказів надання цієї заяви позивачем. Копія згаданої заяви не містить жодних відміток посадових осіб відповідача про відмову в її реєстрації.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації, як про це наголошено у відзиві на позов, ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Позивачем та його представником не підтверджено жодними доказами, що він перебуває на військовому обліку саме у відповідача і, як наслідок, саме відповідач є тим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, що наділений повноваженнями оформлення позивачу відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період.
У відповідності до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на відсутність доказів подання позивачем заяви відповідачу про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення Порядку КМУ №1487 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Отже позивач, не був позбавлений можливості надіслати особисто поштовим зв'язком відповідачу заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд також зазначає, що інші зазначені позивачем в позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Таким чином, позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Буженко Ю.С., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Буженко Юрій Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.