ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" січня 2025 р. справа № 300/4742/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши матеріали заяви представника по довіреності ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Верхнянської сільської ради в особі голови ОТГ Маліборського М.Б. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій, -
ОСОБА_2 (надалі по тексту також - позивач) 22.11.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Верхнянської сільської ради в особі голови ОТГ Маліборського М.Б. (надалі по тексту також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій.
Ухвалою суду від 25.11.2022 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку із невідповідністю адміністративного позову вимогам, встановленим пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).
14.12.2022 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_2 до Верхнянської сільської ради в особі голови ОТГ Маліборського М.Б. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Представник по довіреності Бак Арон Семенович 03.01.2025 подав на електронну пошту суду заяву від 02.01.2025 про повернення судового збору в сумі 1 073,00 гривень.
Суд зазначає, що дана заява до суду надійшла засобами електронного зв'язку на електрону пошту суду із приміткою "Заява підписана за допомогою КЕП".
Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження від 03.01.2025 за №1, у зв'язку з перебуванням судді Гомельчука С.В. у відпустці, заяву про повернення судового збору від 02.01.2025 передано на розгляд судді Чуприні О.В.
Розглядаючи подану заяву від 02.01.2025, суддя виходить із наступних підстав та мотивів.
В силу вимог частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Оскільки дії суду в разі надходження заяви про повернення судового збору на предмет перевірки заяви її відповідності вимогам процесуального закону за формою та змістом КАС України окремо не врегульовано, суд вважає за можливе на підставі частини 6 статті 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин за аналогією закону положення статті 160, 161, 167, 169, 171 КАС України.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені статтею 167 КАС України.
Приписами пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіряючи заяву на відповідність вимогам КАС України, суддя встановив, що заява від 02.01.2025, яка надійшла засобами електронного зв'язку на електрону пошту суду із приміткою "Заява підписана за допомогою КЕП".
До заяви долучено довіреність датовану 05.09.2022, за змістом якої Федишин Роман Юрійович уповноважив Бака Арона Семеновича бути представником в усіх судових органах України. Довіреність також містить застереження "Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншій особі строком на один рік і дійсна до п'ятого вересня дві тисячі двадцять третього року, якщо не буде припинена раніше зазначеної дати у встановленому для того порядку, про що представник".
Так, абзацом 2 частини 8 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Згідно із частинами 7 та 8 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пунктів 24 - 28 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за №1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.
Суд враховує, що у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №204/2321/22, зазначено, що законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет", або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду. Проте, наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку, про що прямо вказано у зазначеному судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
В той же час, суд вказує, що згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
У відповідності до висновку Конституційного Суду України (рішення від 08.04.1999 року за № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність (ч.2 ст. 57 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
При цьому, згідно частини 2 статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Відповідно до положень статей 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
За визначенням, наведеним у частині 3 статті 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Таким чином, повноваження представника фізичної особи в адміністративному процесі, в тому числі на стадії підписання та подання позовної заяви, мають бути підтверджені відповідною довіреністю, посвідченою нотаріально або в інший визначений законом спосіб виданою довірителем.
За приписами частини 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 9901/939/18, звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Судом встановлено, що заява про повернення судового збору від 02.01.2025 разом із довіреністю від 05.09.2022 були подані через електронну пошту суду із приміткою "Заява підписана за допомогою КЕП".
Однак довіреність від 05.09.2022 містить застереження "Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншій особі строком на один рік і дійсна до п'ятого вересня дві тисячі двадцять третього року, якщо не буде припинена раніше зазначеної дати у встановленому для того порядку, про що представник".
Відтак, надана суду довіреність Баком Ароном Семеновичем від 05.09.2022 не є документом, який належним чином підтверджує волевиявлення Федишина Романа Юрійовича як позивача та повноваження його представника, оскільки така довіреність втратила чинність 05.09.2023.
В зв'язку із вищенаведеним суд зазначає, що з огляду на вимоги статей 55 і 59 КАС України, повноваження Бака А.С. на підписання заяви про повернення судового збору та представництво в суді інтересів ОСОБА_2 належним чином не підтверджені, а відтак дану заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України"» (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у п. 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Повернення заяви з огляду на підписання її від імені позивача особою, якій не надано такого права та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою заявою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд учасником справи особисто або через представника.
Згідно пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява підлягає поверненню з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Заяву представник по довіреності Бака Арона Семеновича від 02.01.2025 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Верхнянської сільської ради в особі голови ОТГ Маліборського М.Б. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій, - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суддя Чуприна О.В.