03 січня 2025 року Справа № 280/9890/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м.Луцьк, вул. Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826)
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №083850021380 від 04.04.2024 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 29 жовтня 1990 року по 24 червня 1999 року на різних посадах у Відкритому акціонерному товаристві «Далекосхідне морське пароплавство», у м.Владивосток Приморського краю;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати позивачу період безпосередньої його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023 - до пільгового та страхового стажу роботи з розрахунку один місяць такої служби за три місяці;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати з 28 березня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком (із зниженням віку) відповідно до п.4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірним рішенням йому відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердження статусу учасника бойових дій первинними документами. Позивач не погоджується з відмовою в зарахуванні до загального страхового стажу періодів його роботи у Російській Федерації з 29.10.1990 по 24.06.1999, оскільки вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, а положення Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 №2783-IX (далі - Закон №2783-IX) підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022. Крім того позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу в кратному розмірі з розрахунку один місяць за три місяці період, протягом якого позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підтверджений належними документами. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
05.12.2024 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 28.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV. Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області. За результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення від 04.04.2024 №083850021380 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-IV з посиланням на те, що страховий стаж позивача склав 21 років 02 місяці 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 29 жовтня 1990 року по 24 червня 1999 року у відкритому акціонерному товаристві “Далекосхідне морське пароплавство», що знаходиться у місті Владивосток (територія Російської Федерації), оскільки відповідно до пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства. Держава Україна 19 червня 2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 червня 1992 року. Обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Відповідно до статті 14 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, ця Угода укладається на невизначений термін і буде діяти до закінчення 6 місяців з дня, коли одна із Сторін направить іншій Стороні письмове повідомлення про свій намір припинити її дію. У разі припинення дії Угоди залишаються в силі пенсійні справи тих громадян, яким пенсії були призначені до моменту припинення дії Угоди. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 листопада 2022 року № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення». Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року. Таким чином за зверненнями, починаючи з 19 червня 2023 року, обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому в незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Вважає позов безпідставним, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
16.12.2024 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій висловлено аргументи, аналогічні зазначеним в позові.
Ухвалою суду від 23.12.2024 продовжено строк для подання відповіді на відзив.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі-Порядок 22-1) передбачено, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи наведене, заява позивача від 28.03.2024 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Волинській області.
Рішенням від 04.04.2024 № 083850021380, прийнятим ГУ ПФУ у Волинській області, позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком з тих підстав, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж становить не менше 25 років, страховий стаж позивача становить 21 рік 2 місяці 1 день. До страхового стажу не зараховано період 29.10.1990-24.06.1999, оскільки наявні розбіжності між датою початку роботи «29.10.1990» та датою наказу про прийняття на роботу «29.10.1991». Додатково зазначено, що період на території Російської Федерації не враховано відповідно до Закону №2783-IX. Відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 115 Закону № 1058-ІV.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно до частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом… Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 29.10.1990 по 24.06.1999 на території Російської Федерації, суд зазначає таке.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року (далі - Угода), зобов'язання за якою взяли на себе, в тому числі, Україна та Російської Федерації.
Метою вказаної Угоди визначено взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Так, відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу трудової діяльності для цілей визначення права на пенсійне забезпечення, отриманого на території іншої держави, Сторони вказаних міжнародних договорів, здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, у тому числі пільговий, набутий на території однієї з цих держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017) та від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20.
Щодо припинення участі Російської Федерації та України в Угоді, суд зазначає, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.
Вказана Угода припинила свою чинність для України з 19.06.2023, а з 01.01.2023 Російська Федерація не є державною-учасницею Угоди.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, набуті за Угодою пенсійні права, що виникли до виходу з неї держави- учасниці, не втрачаються, а тому припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді не впливає на право позивача на зарахування набутого до цієї дати трудового стажу до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком в Україні, оскільки трудова діяльність позивача мала місце в період дії вказаної Угоди.
Разом із тим, відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом та викладеної в постановах від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20, від 20.03.2024 у справі №200/11294/20-а, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. Водночас, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
У вказаних постановах Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до законодавства Російської Федерації страховий стаж має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
Водночас, обов'язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.
З матеріалів справи вбачається, що стосовно стажу роботи за період з 29.10.1990 по 24.06.1999 на території Російської Федерації позивач надав до органу Пенсійного фонду лише трудову книжку, яка, водночас, не містить інформації про сплату страхових внесків до пенсійного фонду держави, в якій позивач здійснював відповідну трудову діяльність. Жодних інших доказів на підтвердження сплати страхових внесків у відповідній державні за цей період позивачем не надано.
Зокрема, не надано також і довідку або інший документ, складений роботодавцем (наймачем), який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно за вказаний період, що передбачені частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року.
Крім того, слід звернути увагу, що за змістом трудової книжки позивача дійсно наявні розбіжність між датою початку роботи «29.10.1990» та датою наказу про прийняття на роботу «29.10.1991», що свідчить про те, що в трудовій книжці позивача зазначені неправильні записи про вказаний період роботи, а тому такий період повинен був бути підтверджений позивачем в порядку, визначеному Постановою №637, проте, відповідних підтверджуючих документів позивач до заяви про призначення пенсії не подав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку для вирішення питання про включення до страхового стажу позивача вказаного періоду трудової діяльності на території Російської Федерації з 29.10.1990 по 24.06.1999 для визначення права на пенсію за віком, ним не подано достатніх підтверджуючих документів про тривалість роботи та про сплату страхових внесків на території держави, у якій набуто спірний трудовий стаж, що виключає можливість зарахування періоду роботи позивача з 29.10.1990 по 24.06.1999 до його страхового стажу.
На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності на території Російської Федерації з 29.10.1990 по 24.06.1999.
Щодо не зарахування періодів безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, до пільгового та страхового стажу роботи з розрахунку один місяць такої служби за три місяці, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закон №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 вказаної статті Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та військову службу за контрактом осіб рядового складу.
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 2 п. 1 ст. 8 Закону №2011-ХІІ визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що весь час перебування на військової служби в особливий період зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу в особливий період така особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд звертає увагу, що за встановленими обставинами справи позивач звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком (стаття 115 Закону №1058-ІV), доказів того, що позивач звертався із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (стаття 114 Закону №1058-ІV) матеріали справи не містять.
Вказані види пенсії є різними, призначаються з різних правових підстав (стаття 114 та стаття 115 Закону №1058-ІV) та за різних умов (досягнення певного віку, наявність визначеного законом страхового стажу, наявність спеціального страхового стажу для пільгової пенсії), а тому ототожнення позивачем дострокової пенсії та пенсії за віком на пільгових умовах є помилковим.
При цьому, за умовами, встановленими п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, право на дострокову пенсію за віком мають відповідні особи, у тому числі, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, після досягнення чоловіками 55 років, та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.
Слід зазначити, що, відмовляючи у призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, відповідач послався на відсутність у позивача необхідного страхового стажу 25 років.
Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці), зокрема, участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Верховний Суд в постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі №160/6146/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три - незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом призначається, у тому числі, такий час зараховується в кратному розмірі до страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 115 Закону №1058-IV.
Оскільки правові підстави для зарахування до страхового стажу на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, є аналогічними щодо часу, потягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, суд вважає вищезазначені правові висновки Верховного Суду застосовними до спірних правовідносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок №413).
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку №413 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
За змістом пункту 2-1 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва).
Пунктом 4 Порядку №413 визначено документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, зокрема, для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Судом встановлено, що для призначення дострокової пенсії за віком позивач надав до органу Пенсійного фонду, крім іншого, посвідчення учасника бойових дій, Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, від 13.03.2024 №9/1/951, видану Військовою частиною № НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі н.м.Петрівка, н.п.Волохів Яр, н.п.Куп'янськ Харківської області, н.п.Новоселівське Луганської області, н.п.Кліщиївка, н.п.Андріївка Донецької області.
Отже, періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023, підтверджені Довідкою від 13.03.2024 №9/1/951, мали бути зараховані до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Водночас, з наданих відповідачем розрахунків страхового стажу позивача для визначення права на пенсію, судом встановлено, що вказані періоди зараховані до страхового стажу позивача в одинарному розмірі, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства та приведеним висновкам Верховного Суду.
Відповідач не наводить жодних обґрунтувань щодо вказаних обставин ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що відповідач у спірному рішенні від 04.04.2024 №083850021380 не навів жодних мотивів щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, безпідставно не зарахувавши такий час у кратному розмірі, внаслідок чого здійснений відповідачем розрахунок страхового стажу позивача для визначення права на призначення дострокової пенсії за віком в розмірі 21 рік 2 місяці 1 день не відповідає фактичним обставинам справи та є хибним.
Таким чином, спірне рішення про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права суд виходить з того, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За змістом частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
За встановленими обставинами справи відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023, підтверджені Довідкою від 13.03.2024 №9/1/951, в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці, що мало наслідком хибне визначення розміру дійсного страхового стажу позивача.
Водночас, суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу особи та визначати його достатність для призначення пенсії.
Отже, з метою відновлення порушеного права наявні підстави для зобов'язання відповідача усунути допущене порушення, поклавши на нього обов'язок зарахувати до страхового стажу позивача періоди його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023, підтверджені Довідкою від 13.03.2024 №9/1/951, в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
При цьому, відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати вказані періоди до пільгового стажу роботи, оскільки, як зазначалось раніше, позивач із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не звертався, доказів наявності пільгового стажу роботи не надав.
Разом із тим, передчасним є зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, оскільки відсутні докази виконання всіх умов для призначення такого виду пенсії.
Так, внаслідок зарахування до страхового стажу позивача періодів його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023, підтверджені Довідкою від 13.03.2024 №9/1/951, в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці, розмір страхового стажу позивача має збільшитися, проте, до моменту проведення відповідного перерахунку відповідачем на виконання даного рішення суду відсутні підстави стверджувати, що наявного у позивача страхового стажу буде достатньо для призначення відповідного виду пенсії.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення дострокової пенсії за віком додаються документи, що посвідчують спеціальний статус особи, зокрема, документи про проходження військової служби (служби), посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або про безпосередню участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації відповідно до Порядку №412, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку № 637, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком № 413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій є: 1) посвідчення учасника бойових дій; або 2) довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення.
Виключення з цього правила встановлено для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та яким також необхідно подати документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком № 413.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 у справі №580/8208/21.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що вбачається з інформації, вказаної у посвідченні учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , виданому Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 31.05.2023.
При цьому, позивач до заяви про призначення дострокової пенсії за віком не долучив документи, на підставі яких йому встановлено статус учасника бойових дій, а Довідка від 13.03.2024 №9/1/951, видана Військовою частиною НОМЕР_2 , яка долучалась позивачем до заяви про призначення пенсії, очевидно не є таким документом з огляду на те, що така довідка видана за часом пізніше, ніж позивач отримав відповідний статус.
Враховуючи, що судом не встановлено дотримання всіх передбачених чинним законодавством умов для призначення позивачу дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, суд доходить до висновку про те, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023, підтверджені Довідкою від 13.03.2024 №9/1/951, в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці, та повторно розглянути заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком від 28.03.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», інших судових витрат не заявив, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 04.04.2024 №083850021380, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.05.2022 по 19.08.2022, з 07.09.2022 по 15.10.2022, з 19.10.2022 по 01.06.2023, з 05.06.2023 по 11.06.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 27.09.2023 по 08.11.2023, підтверджений Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, від 13.03.2024 №9/1/951, виданою Військовою частиною № НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 28.03.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, місцезнаходження: 43027, м. Луцьк, вул. Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826.
Повне судове рішення складено 03.01.2025.
Суддя М.О. Семененко