06 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/6300/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про скасування пункту рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати пункт 1.2 рішення XXXVI сесії VIII скликання Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18.04.2024 року №1902/VIII-2024, про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; 2) зобов'язати Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з придбанням нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , з метою використання такої будівлі та ведення особистого селянського господарства, він звернувся до органу місцевого самоврядування для отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак за результатами розгляду поданого клопотання у наданні такого дозволу було відмовлено на підставі положень пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України. Вказане рішення відповідача вважає протиправним, оскільки положення такого пункту не можуть поширюватися на безоплатну передачу земельних ділянок власникам розташованих на них об'єктів нерухомості.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 надано відповідачу строк для подання відзиву на позов. Окрім того, повідомлено про передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України наслідки не подання суб'єктом владних повноважень відзиву на позову.
Вказана ухвала була надіслана до електронного кабінету Холмківської сільської ради в підсистемі «Електронний суд» та отримана 05 жовтня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною уповноваженим працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.
Однак відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 березня 2024 року представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до голови Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - Холмківська сільська рада) із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою з метою відведення у власність земельної ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,30 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . До такої заяви долучив довіреність, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та копію документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт).
За результатами розгляду зазначеної заяви рішенням 36 сесії 8 скликання Холмківської сільської ради №1902/VIII-2024 від 18.04.2024 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 було відмолено на підставі пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Вважаючи таке рішення Холмківської сільської ради протиправним, з метою реалізації гарантованого законодавством права на землею, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.
Чч. 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Так, п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Зазначені повноваження органів місцевого самоврядування кореспондуються також з питаннями, що віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбаченими ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон), та вирішуються виключно на пленарних засіданнях таких, серед яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - Холмківської сільської ради.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що підставою оскарженої відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стали положення пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень ЗК України.
Оцінюючи правомірність такої відмови із зазначених в рішенні мотивів, суд враховує наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та не скасовано станом на час розгляду даної адміністративної справи.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
П. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
06 квітня 2022 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IX від 24 березня 2022 року (далі - Закон №2145), який набув чинності 07 квітня 2022 року.
Вказаним Законом №2145 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28, які урегульовують питання щодо земельних відносин під час дії воєнного стану.
Безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (пп. 5 п. 27 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України).
Отже, вказаний Закон №2145, який доповнив ЗК України, встановлює заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки. Поряд з цим вказана заборона не поширюється на передачу земельних ділянок у власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна.
Обґрунтовуючи протиправність оскарженого рішення, позивач заявляє, що він є власником розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна. На підтвердження вказаної обставини ОСОБА_1 долучив до матеріалів позову першу сторінку копії договору купівлі-продажу від 16.09.2009. Як вбачається з такої копії, такий договір укладений між Приватним підприємством «Телсі» (продавець) та громадянином ОСОБА_1 (покупець). За цим договором продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Предметом продажу є нежитлова споруда - навіс, що розташована в АДРЕСА_2 .
Поряд з цим, як вбачається з наданої позивачем копії заяви, з якою його представник звернувся до Холмківської сільської ради для отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, зазначений вище договір купівлі-продажу органу місцевого самоврядування при зверненні наданий не був. Окрім того, представник ОСОБА_1 не повідомляв відповідача також про те, що заявник бажає отримати земельну ділянку, як власник розташованого на ній нерухомого майна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення від 18 квітня 2024 року щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою на час запровадження воєнного стану, Холмківська сільська рада діяла в порядку, встановленому законодавством, оскільки жодних відомостей щодо не поширення на заявника положень пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до заяви долучено не було.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи рішення в даній справі, суд не вбачає за можливе вирішити питання наявності у позивача права на отримання спірної земельної ділянки у власність на підставі поданих до суду документів, оскільки таке відноситься до дискреційних повноважень уповноваженого органу. Отже, вказане питання повинно в першу чергу вирішуватися Холмківською сільською радою за результатами дослідження повноти поданих документів, а також їх відповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Суд, в свою чергу, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами такої перевірки. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості отримати у встановленому порядку дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом повторного звернення до органу місцевого самоврядування із заявою з долученням доказів наявності права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 50, с. Холмок, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89422, код ЄДРПОУ - 22096259) про скасування пункту рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін