06 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/6754/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівської міської ради , в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Мукачівської міської ради щодо не розгляду повторно в період з 30.06.2022 по 25.04.2024 року клопотання ОСОБА_1 від 14.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,01 га, що знаходяться на території АДРЕСА_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати рішення 47 сесії Мукачівської міської ради 8-го скликання №1658 від 25.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,01 га, що знаходяться на території АДРЕСА_1 ; 3) зобов'язати Мукачівську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 14.05.2020 року та надати їй дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,01 га, за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч рішенню Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі №260/2360/21, залишеному без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022, Мукачівська міська рада відмовила у наданні позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою у зв'язку з встановленою пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України забороною. Вказане рішення відповідача вважає протиправним, оскільки така підстав для відмови не поширюється на випадки виконання рішення суду, що набрало законної сили.
08 листопада 2024 року відповідач подав до суду відзив на позов №3635/01-32/42-24 від 06.11.2024, в якому проти задоволення позову заперечив. Так, зокрема, зазначив, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану до Земельного кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації. З огляду ну що вважає, що приймаючи спірне рішення, Мукачівська міська рада діяла відповідно до положень пп. 5 п. 27 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України, оскільки інших альтернативних дій не було, а чинне законодавство не містить винятків у застосуванні таких законодавчих норм.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 14 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Мукачівського міського голови з клопотанням, в якому просила надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів на території АДРЕСА_1 , кінець двору, орієнтовною площею 0,01 га. До такого клопотання долучила копію паспорту та графічний матеріал, одержаний з Публічної кадастрової карти станом на 14.05.2020, з визначеного місця розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду такого клопотання рішенням 3 позачергової сесії 8-го скликання Мукачівської міської ради №69 було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0100 га, що знаходяться на території міста Мукачево, площа Кирила і Мефодія, 27 на підставі невідповідності бажаного цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації місцевого рівня (План зонування території міста Мукачево, затвердженого рішенням 10-ої сесії Мукачівської міської ради № 154 від 31.03.2016 року) та Генеральному плану м. Мукачево, затвердженого рішенням 12-ої сесії Мукачівської міської ради від 22.10.1997 року,) згідно якого місце розташування бажаної земельної ділянки віднесено містобудівною документацією до зон розташування магазинів, торгових центрів, ринків під знаком Г-6.
Не погоджуючись з правомірністю такого рішення, ОСОБА_1 оскаржила його в судому порядку.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/2630/21 від 29.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Мукачівської міської ради щодо не розгляду у відповідності до ч.7 ст.118 ЗКУ клопотання ОСОБА_1 від 14.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,01 га, що знаходяться на території АДРЕСА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення 3-ої сесії Мукачівської міської ради 8-го скликання №69 від 22.10.2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,01 га, що знаходяться на території міста Мукачево, площа Кирила і Мефодія, 27. Зобов'язано Мукачівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,01 га, що знаходяться на території міста Мукачево, площа Кирила і Мефодія з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних відмовлено.
На виконання вищезазначеного судового рішення за результатами повторного розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання 25 квітня 2024 року Мукачівська міська рада відмовила у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0100 га з цільовим призначенням «для будівництва індивідуальних гаражів» (код за КВЦПЗ: 02.05), яка розташована за адресою м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 27, у зв'язку із встановленою пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України забороною.
Вважаючи таке рішення Мукачівської міської ради протиправним, з метою реалізації гарантованого законодавством права на землею, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.
Чч. 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Так, п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Зазначені повноваження органів місцевого самоврядування кореспондуються також з питаннями, що віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбаченими ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон), та вирішуються виключно на пленарних засіданнях таких, серед яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів позивач звернулася у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - Мукачівської міської ради.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що підставою оскарженої відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стали положення пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень ЗК України.
Оцінюючи правомірність такої відмови із зазначених в рішенні мотивів, суд враховує наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та не скасовано станом на час розгляду даної адміністративної справи.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
П. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
06 квітня 2022 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IX від 24 березня 2022 року (далі - Закон №2145), який набув чинності 07 квітня 2022 року.
Вказаним Законом №2145 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28, які урегульовують питання щодо земельних відносин під час дії воєнного стану.
Безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом (пп. 5 п. 27 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України).
Отже, вказаний Закон №2145, який доповнив ЗК України, встановлює заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.
В свою чергу, відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення від 25 квітня 2024 року щодо відмови надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою на час запровадження воєнного стану Мукачівська міська рада діяла в порядку, встановленому законодавством, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.
Вказане вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 03 серпня 2023 року у справі №300/3771/22.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи позивача про те, що заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на переконання суду, ґрунтується на помилковому трактуванні норм матеріального права, оскільки суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості приймати рішення на власний розсуд і має керуватись вимогами закону на момент саме прийняття того чи іншого рішення.
При цьому, суд зазначає, що позивач після закінчення воєнного стану в Україні не позбавлена можливості отримати у встановленому порядку дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Мукачівської міської ради (місцезнаходження: пл. Духновича, буд. 2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ - 38625180) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін