06 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/7016/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.07.1975 по 11.03.1976, з 16.10.1980 по 19.05.1981, період навчання відповідно до диплома НОМЕР_1 від 27.02.1985 з 01.09.1985 по 21.02.1985. періоди роботи з 1973 по 1978 та з 1992 по 1994 у колгоспі "Прогрес" Ужгородського району; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.07.1975 по 11.03.1976 з 16.10.1980 по 19.05.1981, період навчання відповідно до диплома НОМЕР_1 від 27.02.1985 з 01.09.1985 по 21.02.1985, періоди роботи з 1973 по 1978 та з 1992 по 1994 у колгоспі "Прогрес" Ужгородського району.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 07 червня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 14.06.2024 року № 071750001751 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки всі періоди роботи підтверджуються записами в трудовій книжці.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що розглянувши документи подані позивачем для призначення пенсії встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 12 років 10 місяців 22 дні. Таким чином, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 071750001751 від 14.06.2024 року про відмову у призначенні пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відзиву на позовну заяву не подано. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача - 1 про відкриття провадження в даній справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 червня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 071750001751 від 14 червня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до вказаного рішення, до страхового стажу не зараховано: згідно трудової книжки б/н від 10.09.1975 року період роботи з 02.07.1975 по 11.03.1976, оскільки дата наказу на прийом (16.09.1975) суттєво відрізняється від дати прийому на роботу, з 16.10.1980 по 19.05.1981, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; період навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 27.02.1985 з 01.09.1982 по 21.02.1985, оскільки період навчання перетинається з періодами роботи; періоди роботи згідно архівної довідки № 54/02-59 від 05.06.2024 за 1973-1978, 1992-1994 в колгоспі «Прогрес», оскільки в наданій довідці значиться ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявника а документів, що підтверджують зміну імені не надавались.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Водночас, за приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано згідно трудової книжки б/н від 10.09.1975 року період роботи з 02.07.1975 по 11.03.1976, оскільки дата наказу на прийом (16.09.1975) суттєво відрізняється від дати прийому на роботу, з 16.10.1980 по 19.05.1981, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу. Також, не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 27.02.1985 з 01.09.1982 по 21.02.1985, оскільки період навчання перетинається з періодами роботи. Крім цього, не зараховано періоди роботи згідно архівної довідки № 54/02-59 від 05.06.2024 за 1973-1978, 1992-1994 в колгоспі «Прогрес», оскільки в наданій довідці значиться ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявника а документів, що підтверджують зміну імені не надавались.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача від 10.09.1975 року, вбачається, що позивач у період з 02.07.1975 року по 11.03.1976 року працював учнем офіціанта в ресторані «Турист». У період з 16.10.1980 року по 19.05.1981 року позивач працював на посаді учня офіціанта. Згідно диплома серії НОМЕР_1 від 27.02.1985 року, позивач проходив навчання у період з 01.09.1982 року по 21.02.1985 року. Також, згідно трудової книжки позивача та архівної довідки від 05.06.2024 року № 54/02-59, позивач у періоди 1973-1978 та 1992-1994 роки працював в колгоспі «Прогрес». При цьому, як вбачається із вказаної архівної довідки від 05.06.2024 року № 54/02-59, така видана ОСОБА_1 , в архівних документах такий значиться на російській мові.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується “ 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, трудовою книжкою позивача, дипломом та архівною довідкою підтверджується факт навчання позивача у період з 01.09.1982 р. по 21.02.1985 р., а також період роботи з 02.07.1975 р. по 11.03.1976 р., з 16.10.1980 р. по 19.05.1981 р., з 1973 р. по 1978 р. та з 1992 р. по 1994 р.
Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані у оскаржуваному рішенні обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача та відповідні документи містять необхідні записи про роботу та навчання у спірні періоди, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.06.2024 року № 071750001751 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу та зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу навчання позивача у період з 01.09.1982 р. по 21.02.1985 р., а також періоди роботи з 02.07.1975 р. по 11.03.1976 р., з 16.10.1980 р. по 19.05.1981 р., з 1973 р. по 1978 р. та з 1992 р. по 1994 р.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.06.2024 року № 071750001751 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.07.1975 року по 11.03.1976 року, з 16.10.1980 року по 19.05.1981 року, період навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 27.02.1985 року з 01.09.1982 року по 21.02.1985 року, періоди роботи за 1973 - 1978 та 1992 - 1994 роки у колгоспі "Прогрес", та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2024 року про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька