06 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3015/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за кожний повний календарний рік служби.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року про повернення позовної заяви та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 жовтня 2024 року справу передано головуючій судді - Маєцькій Н.Д.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишено позовну заяву без руху. Недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою судді від 05 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
08 листопада 2024 року до суду надійшла заява позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог, якою позивач доповнив позовні вимоги вимогою про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за не використану частину відпусток у відповідності до статті 83 КЗпП України та 16-2 Закон України «Про відпустки», як основних та додаткових за період з 02.09.2015 року по 04.09.2024 року.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 167 о/с від 04 вересня 2023 року позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. Стаж служби в поліції на день звільнення складає 18 років 00 місяців 02 дні. При звільненні позивачу та станом на день звернення до суду не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Крім того, позивачу при звільненні не виплачено компенсацію за всі невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 127520,64 грн. та виплата нарахованої суми буде проведена в грудні 2024 року при надходженні коштів, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що нарахування одноразової вихідної допомоги позивачу 20 листопада 2024 року, тобто через 13 місяців після його звільнення з Національної поліції України підтверджує факт визнання відповідачем обов'язку виплати позивачу одноразової вихідної грошової допомоги, а не безпосередньо проведення такого розрахунку. Крім того, зазначає, що в заяві про збільшення позовних вимог ним допущено технічну помилку та вказано, що датою звільнення є 04.09.2024 року, хоча позивача будо звільнено 04.09.2023 року. Також, зазначив, що погоджується з висновками відповідача в частині неможливості здійснення відповідачем нарахування та виплати компенсації за частину невикористаної відпустки у 2016 році, під час якого позивач проходив службу в ДЗЕ НПУ.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до витягну з наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04 вересня 2023 року № 167 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Відповідно до вказаного наказу стаж служби в поліції на день звільнення складає 18 років 00 місяців 02 дні, вислуга у календарному обчисленні складає 18 років 00 місяців 02 дні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористану відпустку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII(далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частинами першою та другою ст. 94 Закону №580-VIIIобумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260(далі - Порядок МВС №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 розділу І Порядку МВС №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2)оклад за спеціальним званням; 3)щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом VIІІ Порядку МВС №260 визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби.
Згідно п. 2 розділу VIІІ Порядку МВС №260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно п. 7 розділу VIІІ Порядку МВС №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Як вже встановлено судом, відповідно до наказу ГУ НП в Закарпатській області від 04 вересня 2023 року № 167 о/с про звільнення позивача, стаж служби в поліції на день звільнення складає 18 років 00 місяців 02 дні.
В той же час, на день звільнення позивача зі служби в поліції позивачу виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснена не була.
Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Закарпатській області від 20 листопада 2024 року № 14856-2024 станом на дату звільнення ОСОБА_1 була нарахована вихідна допомога в розмірі 127520,64 грн. з наступного розрахунку: грошове забезпечення на момент звільнення - 19529,17 грн. х 25 (відсоток відповідно до пункту звільнення - за власним бажанням) х 18 (роки служби в ОВС) = 127520,64 грн. Вказану суму враховано про розрахунку фонду грошового забезпечення на грудень поточного року, цільове фінансування очікується 25 грудня 2024 року.
Відтак, відповідач не заперечує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції.
В той же час, така одноразова грошова допомога не була виплачена позивачу при звільненні та залишається не виплаченою на момент розгляду справи, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Враховуючи, що одноразова грошова допомога при звільненні нарахована позивачу, то суд, з метою ефективного захисту його прав, вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо позовних вимов в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Таким законом, що установлює та визначає державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи є Закон України “Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно із статтею 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно із статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно частин 8-10 статті 93 Закону України №580 поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (надалі - Порядок №260).
Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у справі № 440/5244/19 зазначав, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статтею 92 Закону України №580.
При цьому, як свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Тобто, законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
З аналізу наведених правових норм слідує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на відсутність регулювання приписами Закону №580 і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України “Про відпустки».
Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.
На виконання вимог ухвали суду від 11 листопада 2024 року відповідач надав лист Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області від 19 листопада 2024 року № 14559-2024 щодо надання відпусток ОСОБА_1 відповідно до якого вбачається наступне:
- за 2015 рік щорічну основну оплачувану відпустку не використав у кількості 03 календарні дні;
- за 2017 рік щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за стаж служби в поліції використав;
- за 2018 рік не використав щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 15 календарних днів;
- за 2019 рік не використав щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 02 календарні дні та додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції - 09 календарних днів;
- за 2020 рік не використав щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 11 календарних днів та додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції - 10 календарних днів;
- за 2021 рік не використав щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 24 календарні дні та додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції - 11 календарних днів;
- за 2022 рік не використав щорічну основну оплачувану відпустку у кількості ЗО календарних днів та додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції - 12 календарних днів;
- за 2023 рік не використав щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 10 календарних днів та додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції - 13 календарних днів.
Отже, позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2018 рік у кількості 15 календарних днів, за 2019 рік у кількості 11 календарних днів, за 2020 рік у кількості 21 календарний день, за 2021 рік у кількості 35 календарних днів, за 2022 рік у кількості 42 календарних днів, за 2023 рік у кількості 23 календарних днів.
В той же час, доказів нарахування і виплати позивачу компенсації за вищевказані дні невикористаної відпустки відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2018 рік у кількості 15 календарних днів, за 2019 рік у кількості 11 календарних днів, за 2020 рік у кількості 21 календарний день, за 2021 рік у кількості 35 календарних днів, за 2022 рік у кількості 42 календарних днів, за 2023 рік у кількості 23 календарних днів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені обставини вчинення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно позивача та з метою належного, повного та об'єктивного захисту прав позивача, на думку суду, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Національної поліції у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не використані дні відпустки за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2018 рік у кількості 15 календарних днів, за 2019 рік у кількості 11 календарних днів, за 2020 рік у кількості 21 календарний день, за 2021 рік у кількості 35 календарних днів, за 2022 рік у кількості 42 календарних днів, за 2023 рік у кількості 23 календарних днів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2018 рік у кількості 15 календарних днів, за 2019 рік у кількості 11 календарних днів, за 2020 рік у кількості 21 календарних днів, за 2021 рік у кількості 35 календарних днів, за 2022 рік у кількості 42 календарних днів, за 2023 рік у кількості 23 календарних днів.
5. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2015 рік у кількості 3 календарні дні, за 2018 рік у кількості 15 календарних днів, за 2019 рік у кількості 11 календарних днів, за 2020 рік у кількості 21 календарних днів, за 2021 рік у кількості 35 календарних днів, за 2022 рік у кількості 42 календарних днів, за 2023 рік у кількості 23 календарних днів.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька