06 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7971/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Дзісь Андрій Романович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - третя особа), яким просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.10.2024 року №134550030280. 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 25.03.1986 по 26.03.1987, з 05.08.1990 по 27.07.1991, з 01.02.1992 по 15.04.1993 року згідно записів в трудовій книжці та призначити пенсію за віком з 22.10.2024 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 22.10.2024 року він звернувся до третьої особи із заявою щодо призначення пенсії за віком. Однак, відповідач прийняв рішення від 29.10.2024 року №134550030280 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано роботу відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , за періоди: з 25.03.1986 по 26.03.1987 року - у зв'язку з виправленням в наказі про прийняття на роботу; з 05.08.1990 по 27.07.1991 року - у зв'язку з виправленням в даті звільнення, а також через відсутність дати наказу про звільнення з роботи; з 01.02.1992 по 15.04.1993 року - зв'язку з виправленням в наказі про прийняття на роботу.
Позивач наголошує на тому, що ним дотримано усіх вимог законодавства, натомість відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи, що призвело до зменшення наявного сукупного страхового стажу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
12 грудня 2024 року до суду від відповідача надійшли матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1
02 жовтня 2024 року до суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнає, заперечує проти задоволення такого та зазначає, що при опрацюванні наданих позивачем документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 із 25.03.1986 по 26.03.1987, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу; та із 05.08.1990 по 27.07.1991, оскільки наявне виправлення в даті звільнення та відсутня дата наказу про прийняття на роботу; та періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки при відкритті трудової книжки відсутня печатка, підпис відповідальної особи та підпис власника трудової книжки. Враховуючи відповідність дій відповідача нормам чинного законодавства, котрим врегульовані наявні спірні правовідносини, повідомляє про відсутність підстав призначити пенсі, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду відзив на позовну заяву, який суд розцінює як пояснення третьої особи на позовну заяву. Зазначає, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії згідно ст.26 Закону №1058, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Згідно п.3 Порядку №637, в разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином третя особа вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки позивач матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджуючих документів з 29.09.2026.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, матеріали відмовної пенсійної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.10.2024 року №134550030280.
Відповідно до цього рішення позивачу не зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 із 25.03.1986 по 26.03.1987, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття па роботу; та із 05.08.1990 по 27.07.1991, оскільки наявне виправлення в даті звільнення та відсутня дата наказу про звільнення з роботи; із 01.02.1992 по 15.04.1993, оскільки наявне виправлення в наказі про прийнятгя на роботу; та періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки при відкритті трудової книжки відсутня печатка, підпис відповідальної особи та підпис власника трудової книжки.
Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач у даній справі не оскаржує незарахований відповідачем період згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі також - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 20 років 09 місяців 22 дні страхового стажу.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993р. №58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №58).
Відповідно пункту 1.1. Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.10. Інструкції №58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення.
Відповідно до пункту 2.26 Інструкції №58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункту 4.1. Інструкції №58).
За приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Так, згідно з записом №17 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 17.11.1980, позивач 25.03.1986 був прийнятий на роботу в Трест «Промхіммонтаж» Північнодонецьке спеціалізоване управління «Хіммонтаж» №12 на посаду «Монтажник 3го розряду», а 26.03.1987 був звільнений за власним бажанням. При цьому, у даті наказу про прийняття на роботу « 25/3-86г» графи 17 трудової книжки, міститься незначне виправлення в цифрі « 86г» шляхом повторного наведення ручкою цифри « 6». Разом з цим, зазначена дата наказу про прийняття на роботу містить чітко і без будь-яких закреслень число, місяць та рік звільнення, а саме « 25/3-86.». Також міститься відбиток печатки Трест «Промхіммонтаж» Північнодонецьке спеціалізоване управління «Хіммонтаж» №12.
На переконання суду, незначне виправлення у даті наказу про звільнення з роботи позивача шляхом повторного наведення ручкою цифри « 6», саме по собі, як єдиний недолік, в спірному випадку не може бути свідченням про недостовірність вказаного запису у трудовій книжці ОСОБА_1 та відсутність у позивача стажу роботи з 25.03.1986 року по 26.03.1987 року в Трест «Промхіммонтаж» Північнодонецьке спеціалізоване управління «Хіммонтаж» №12.
Що стосується не зарахування стажу роботу з 05.08.1990 по 27.07.1991 рр., суд зазначає наступне.
Згідно з записом №26 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 17.11.1980, позивач 05.08.1990 року був прийнятий на роботу у виробничий кооператив «Колос» на посаду «постачальника», а 07.07.1991 року був звільнений за власним бажанням. При цьому, у даті звільнення з роботи « 27.07.1991» графи 29 трудової книжки, міститься незначне виправлення в цифрі « 27» шляхом повторного наведення ручкою цифри « 2». Разом з цим, зазначена дата прийняття на роботу містить чітко і без будь-яких закреслень число, місяць та рік звільнення, а саме « 27.07.1991». Також міститься відбиток печатки виробничого кооперативу «Колос».
На переконання суду, незначне виправлення у даті про звільнення з роботи позивача шляхом повторного наведення ручкою цифри « 2» саме по собі як єдиний недолік, в спірному випадку не може бути свідченням про недостовірність вказаного запису у трудовій книжці ОСОБА_1 та відсутність у позивача стажу роботи з 05.08.1990 року по 27.07.1991 року в виробничому кооперативі «Колос.
Що стосується не зарахування стажу роботу з 01.02.1992 по 15.04.1993 рр., суд зазначає наступне.
Згідно з записом №30 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 17.11.1980, позивач 01.02.1992 був прийнятий на роботу в ХТПО «Планета» на посаду «заступника комерційного директора», а 15.04.1993 року був звільнений за власним бажанням. При цьому, у номері наказу про прийняття на роботу « 57а» графи 30 трудової книжки, міститься незначне виправлення в цифрі « 57а» шляхом повторного наведення ручкою цифри « 7а». Разом з цим, зазначене виправлення в наказі про прийняття на роботу містить чітко і без будь-яких закреслень число, а саме « 57а». Також міститься відбиток печатки ХТПО «Планета».
Таким чином, період роботи ОСОБА_1 , з 01.02.1992 року по 15.04.1993 року в ХТПО «Планета», відповідно до записів «№30» трудової книжки повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.
Суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Отже, твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірний період як підстави для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини 4 пункту 1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього, орган пенсійного фонду не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 25.03.1986 року по 26.03.1987 року в Трест «Промхіммонтаж» Північнодонецьке спеціалізоване управління «Хіммонтаж» №12, стаж роботи з 05.08.1990 року по 27.07.1991 року в виробничому кооперативі «Колос» та період роботи з 01.02.1992 року по 15.04.1993 року в ХТПО «Планета», тому слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.03.2024 року №134550030280 року про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо наступної позовної вимоги зобов'язального характеру про призначення пенсії, то суд враховує те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону від 09.07.2003 №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 63 років, тому мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії позивачу має становити 21 рік.
Так, в оскаржуваному рішенні органами Пенсійного фонду України було підтверджено страховий стаж позивача - 20 років 09 місяців 22 дні.
При цьому, в межах вирішення даного спору зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає також і протиправно не врахований період трудової діяльності ОСОБА_1 в Трест «Промхіммонтаж» Північнодонецьке спеціалізоване управління «Хіммонтаж» №12, з 25.03.1986 року по 26.03.1987 року; виробничому кооперативі «Колос» з 05.08.1990 року по 27.07.1991 року; в ХТПО «Планета» з 01.02.1992 року по 15.04.1993 року.
Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
В даному випадку враховуючи протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії та беручи до уваги те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, який і має здійснити відповідний повторний розрахунок страхового стажу позивача із урахуванням періоду його роботи в Трест «Промхіммонтаж» Північнодонецьке спеціалізоване управління «Хіммонтаж» №12, з 25.03.1986 року по 26.03.1987 року; виробничому кооперативі «Колос» з 05.08.1990 року по 27.07.1991 року; в ХТПО «Планета» з 01.02.1992 року по 15.04.1993 року, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період його трудової діяльності з 10.08.1982 року по 31.08.1998 року в Трест «Промхіммонтаж» Північнодонецьке спеціалізоване управління «Хіммонтаж» №12, з 25.03.1986 року по 26.03.1987 року; виробничому кооперативі «Колос» з 05.08.1990 року по 27.07.1991 року; в ХТПО «Планета» з 01.02.1992 року по 15.04.1993 року та повторно вирішити питання щодо призначення останньому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.
Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1937,92 грн.
Разом з тим, за подання даного адміністративного позову до суду підлягало сплаті 986,96 грн., як за одну вимогу немайнового характеру, оскільки позовні вимоги, заявлені позивачем, є пов'язані між собою.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути 986,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.10.2024 року №134550030280.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 25.03.1986 року по 26.03.1987 року, з 05.08.1990 року по 27.07.1991 року, з 01.02.1992 року по 15.04.1993 року згідно записів в трудовій книжці та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у сумі 986,96 грн. (дев'ятсот вісімдесят шість гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич