про продовження судового розгляду
06 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6438/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.03.2022 року по 16.08.2024 року без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р, 01.01.2023р., 01.01.2024р.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основного, додаткового) за період з 16.03.2022 року по 16.08.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р, 01.01.2023р., 01.01.2024р. з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення, індексації за 2022 рік без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р, 01.01.2023р., 01.01.2024р.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові виплати - грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, одноразову грошову допомогу у разі звільнення, індексації за 2022 рік з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р, 01.01.2023р., 01.01.2024р. на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі , якою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду в термін 7 днів з дня отримання ухвали: фінансову довідку про розрахунок з позивачем при звільненні , в тому числі зазначити вид, сума виплати , за який період та докази отримання позивачем такого розрахунку, інформацію: який показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосований при виплаті грошового забезпечення позивачу у 2022,2023,2024 роках та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали .
16 жовтня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 09 жовтня 2024 року.
21 жовтня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому викладено заперечення проти позову , які відповідач вважає пртиправними та такими , що не підлягають задоволенню.
16 грудня 2024 року ухвалою суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
24 грудня 2024 року від позивача надійшла заява , відповідно до якої зазначено, що сержант ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 16.03.2022 року по 16.08.2024 року, приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Інформація про періоди такої участі знаходиться у розпорядженні Відповідача. Позивачу надано статус особи з інвалідністю, яка пов'язана із захистом Батьківщини. Проблеми із здоров'ям у Позивача, пов'зані із захистом Батьківщини, вимагали багато сил для стабілізації стану здоров'я та отримання відповідного статусу, а також продовжують зумовлювати особливості життєдіяльності.
Відповідач в порушення вищевказаних норм не здійснив перерахунок та виплату грошового забезпечення за час проходження служби відповідно до норм діючого законодавства, чим порушив права Позивача.
Крім того, оскільки фінансові документи Позивачем отримані у вересні 2024 року, тому саме з цього моменту позивач дізнався, які виплати йому здійснювалися не в повному обсязі. Отже, про порушення своїх прав та виплату не в повному обсязі грошового забезпечення Позивач дізнався після отримання фінансових документів від Відповідача.
Таким чином, строк звернення Позивачем до суду не пропущений або пропущений з незалежних від нього причин. Крім того, зазначає що врахування підлягає позиція ВС КАС, викладена у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24. Просить визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновити такий строк.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України, слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), яку і слід було застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог за період з 16.03.2022 до 18.07.2022 не застосовується.
Стосовно позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.08.2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Суд зазначає, що карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, та закінчився 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023№ 651.
Відтак, встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Таким чином, тримісячний строк для звернення до суду починається з наступного дня після припинення дії карантину, а саме з 01.07.2023 і завершується 02.10.2023.
Фактично до суду позивач звернувся 08.10.2024 року
Отже, пропустив строк звернення до суду в цій частині позовних вимог.
Разом з цим, суд, розглянувши подану заяву про поновлення строку звернення до суду , зазначає таке.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі №360/4969/21.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
Суд при вирішенні питання щодо можливості визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними та можливості поновлення такого строку, враховує, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 сформував наступний правовий висновок:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а заява про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Розглянувши подану заяву суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 16 грудня 2024 року.
Відповідно до ч.14 ст.171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
З огляду на усунення підстав залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 171 КАС України, суд
1. Продовжити розгляд справи №260/6438/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя З.Б.Плеханова