06 січня 2025 рокуСправа №160/27293/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
14.10.2024 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.11.2020 № Ф-931-52/04-63 у сумі 35 588,26 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 19.11.2020 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020 на суму 35 588,74 грн, яка на адресу позивача не надсилалася і нею не отримувалася. 23.09.2024 позивачка дізналась про відкриття виконавчого провадження №ВП 73098246 з примусового виконання вимоги № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020. Позивачка не погоджується з оскаржуваною вимогою, оскільки останні роки підприємницької діяльності вона не здійснює та доходів не отримує, вимогу не отримувала.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 прийнято адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27293/24. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
04.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та зазначаючи, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Позивач з 21.09.1999 перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ (Соборний район м. Дніпра) як фізична особа-підприємець та була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому відповідно до відомостей з ЄДР, відтак остання мала сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць. Підставою для формування спірних вимог стали облікові дані з інформаційної системи відповідача. На підставі викладеного відповідач вважає, що його дії були законними та обґрунтованими.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, з 21.09.1999 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ (Соборний район м. Дніпра) як платник єдиного внеску з загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску за період з 2017 рік по ІІІ квартал 2020 року відповідно до даних інтегрованої картки в розмірі 35 588,74 грн, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020, яку направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.
За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 37788,74 грн., а саме: - автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв. 2018 року у сумі 2457,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за II кв. 2018 року у сумі 2457,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за III кв. 2018 року у сумі 2457,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв. 2018 року у сумі 2457,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв. 2019 року у сумі 2754,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв. 2019 року у сумі 2754,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за III кв. 2019 року у сумі 2754,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв. 2019 року у сумі 2754,18 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 21.04.2020 за І кв. 2020 року у сумі 2078,12 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 20.07.2020 за II кв. 2020 року у сумі 1039,06 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2020 за III кв. 2020 року у сумі 3178,12 грн, нарахування не сплачені;
- автоматичні нарахування по строку сплати 19.01.2021 за IV кв. 2020 року у сумі 2200,00 грн, нарахування не сплачені.
Також в межах виконавчого провадження згідно платіжного доручення № 8386 від 09.05.2023 з ФОП ОСОБА_1 стягнуто 1904,40 грн. Станом на 30.10.2024 за даними ІКС «Податковий блок» в ІКП ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску рахується борг у сумі 35884,34 грн за період з 2017-2020 роки.
Оскільки позивач у встановлені законом строки не оскаржив спірну вимогу № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020, вимога набула статусу узгодженої.
Вважаючи вимоги неправомірними, позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 09.10.2021 на вимогу про стягнення боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-281190-55У від 19.11.2020, на вимогу про стягнення боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-281190-55 від 22.02.2021, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 28.10.2021 за вих. № 9576/с/99-00-06-02-01-09 про залишення скарги без розгляду через порушення позивачем встановленого законом строку оскарження.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020 протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 4 частин 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників) сплачують єдиний внесок.
Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
При цьому п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 435), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт (додаток 5 таб. 2) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Судом встановлено та позивачем підтверджується той факт, що позивач як платник єдиного внеску податкову звітність не подавала, отже, не виконувала свої зобов'язання, визначені законодавством.
За наведених обставин, з набуттям чинності з 01.01.2017 змін до Закону № 2464 позивач повинен був сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску, незалежно він того, чи отримував він дохід від своєї підприємницької діяльності.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом, є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
Згідно з ч.с. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абз. 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Згідно з пп. 3 п. 1 р. II цієї Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 4 р. VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місце знаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Доводи позивача про обов'язковість проведення податковим органом перевірки та прийняття акту документальної перевірки з метою винесення вимоги про сплату боргу суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки з приписів Інструкції, наведених вище, вбачається, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), у одному з таких випадків: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020 прийнята у зв'язку з тим, що позивач на кінець календарного місяця мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, що перевищує 10 грн., сформовані вони були на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника за формою, визначеною для платника - фізичної особи-підприємця, про що також зазначено у самих вимогах, отже в цьому випадку проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов'язковою умовою для прийняття вимоги.
Заборгованість позивача, визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020 на момент звернення до суду не сплачена та не списана, доказів протилежного до суду не надано.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
При цьому, відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З аналізу вищенаведених норм права випливає, що позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, проте своєчасно цього не зробив, на підставі чого у відповідача виникло право на формування вимоги про сплату боргу.
При цьому, суд зауважує, що реєстрація 29.09.2021 припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не звільняє позивача від обов'язку зі сплати заборгованості з єдиного внеску, яка виникла раніше.
За наведених обставин суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020 була сформована відповідачем на підставі та у межах наданих йому повноважень, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, належним чином доведено правомірність прийняття спірних вимог № Ф-931-52/04-63 від 09.11.2020, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 72-77, 193, 241 - 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез