06 січня 2025 рокуСправа №160/25217/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) , в якій просить визнати протиправними і скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.12.2022 №Ф-12634-53/64 і від 21.06.2023 № Ф-12634-53, якими зобов'язано ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 44788,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що був зареєстрованим як фізична особа-підприємець з 05.12.2002 по 14.06.2019 .У період з 29.06.2017 по 13.03.2019 позивач проходив військову службу і приймав участь в антитерористичній операії та операції об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, здійснення відсічі збройної агресії російської федерації. Відповідно до пункту 9-2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI і ч. 3 ст. 30 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідач не мав здійснювати нарахування податків і зборів позивачу до закінчення особливого періоду або до прийняття рішення про його демобілізацію.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року відкрито провадження у справі №160/25217/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» 20.10.2024 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав наступне.
Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 14.06.2019.
На підставі внесених змін згідно із Законом України від 28.12.2014 №77-VIII, редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII до абзац третій частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (зі змінами та доповненнями) починаючи з 01.01.2018 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Станом на 10.05.2023 заборгованість єдиного внеску складала 21017,29 грн. В ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 по строку сплати 20.07.2019 відсутні автоматичні нарахування єдиного внеску за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.
Інтегровану картку платника податків НОМЕР_1 приведено у відповідність 08.05.2023, а саме збільшено щоквартальних нарахувань за 2 квартал 2019 року на загальну суму 2754,18 грн. Станом на дату надання відповіді в ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 заборгованість єдиного внесу складає 23771,47 гривень.
Положення п. 9 прим. 2 частини другої розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не містять норми щодо звільнення від сплати ЄВ ФОП, прийнятих на військову службу за контрактом.
Зміни, які були внесені Законом № 592-IX від 13.05.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" до частини 6 статті 4 Закону №2464 в частині звільнення від сплати єдиного внеску, набули чинності з 01.01.2021 .
Стосовно доказів наданих для підтвердження обставин факту сплати мінімальних сум єдиного соціального внеску, а саме довідок з військових частин та витяг з наказу командира, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Для підтвердження доводів позовної заяви така довідка з відомостями персоніфікованого обліку форми ОК-5 або ОК-7 позивачем до суду не надана.
Керуючись п. 3 розділу VI Інструкції № 449 ГУ ДПС сформовано та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2023 №Ф-12634-53 на загальну суму 23771,47 гривень. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС з позначкою «За закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з несплатою суми боргу та відсутністю інформації про оскарження вимоги, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2023 №Ф-12634-53/У.
Згідно п. 7 розділу VI Інструкції № 449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
На момент формування узгодженої вимоги в органі ДВС на виконанні перебувала вимога №Ф-12634-53/64У від 01.12.2022 на суму 21017,29 гривень. У зв'язку з чим, відповідно до пункту 7 розділу VI Інструкції узгоджену вимогу від 21.06.2023 №Ф-12634-53/У сформовано на різницю заборгованості, а саме на 2754,18 гривень та направлено до Індустріального ВДВС, яким відкрито виконавче провадження № 72743967 (дата відкриття 11.09.2024).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2022 № Ф-12634-53/64У на суму 21017,29 грн (виконавче провадження № 71514091) повернута Індустріальним ВДВС до ГУ ДПС без виконання 25.12.2023. В подальшому за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2022 №Ф-12634-53/64У Індустріальним відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № 74193662 (дата відкриття 19.02.2024).
Відповідач звертає увагу на те, що на теперішній час заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по ОСОБА_1 , згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України,становить 23771,47 гривень, що спростовує факт наявності зобов'язань сплатити борг у розмірі 44788,76 грн.
У відповіді на відзив позивач вказує, що з поданого відповідачем відзиву вбачається, що була нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 як фізичній особі- підприємцю саме за той період з 29.06.2017 по 13.03.2019, коли ОСОБА_1 перебував на військовій службі.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII у період з 29.06.2017 по 13.03.2019, у зв'язку із перебуванням на військовій службі за контрактом, позивач не зобов'язаний сплачувати за себе, як за фізичну особу-підприємця єдиний внесок. У вказаний період сплата єдиного внеску здійснювалась роботодавцем позивача за контрактом (Міністерством оброни України в особі командира військової частини), що виключає стягнення єдиного внеску за цей період з позивача як підприємця.
Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) пояснень на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.
Третя особа про розгляд справи була повідомлена належним чином шляхом доставлення 16.10.2024 до її електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
В період з 16.12.2024 по 03.01.2025 суддя знаходилась у відпустці.
Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як фізична особа- підприємець був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на обліку в ГУ ДПС Лівобережній ОДПІ (Індустріальний район м. Дніпро) і був платником єдиного внеску з 05.12.2002 до 14.06.2019. Стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
З 30.05.2019 позивач зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 .
Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 14.06.2019.
З 29.06.2017 по 13.03.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окремий гірсько-штурмовий батальйон в складі НОМЕР_5 окремої гірсько-штурмової бригади) і безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції та операції об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, здійснення відсічі збройної агресії російської федерації, що підтверджується копіями довідок Військової частини НОМЕР_3 від 13.03.2019 №72, від 01.11.2017 №618, від 25.04.2019 №1128.
Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 13.03.2019 №72 ОСОБА_1 був звільнений з 13.03.2019 у запас відповідно підп. ґ п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У липні 2024 позивачу стало відомово про блокування його банківської картки АТ «Державний ощадний банк України» і муніципальнрї картки «Картка киянина».
В електронній відповіді №11/5-16/6652/2024/с від 30.07.2024 банком повідомлено, що на поточні (карткові) рахунки ОСОБА_1 накладено арешт згідно постанов про арешт коштів боржника за ВП №74193662, ВП №72743967, ВП №71514091, виданих Індустріальним відділом Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З наданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області пояснень вбачається, що станом на 10.05.2023 заборгованість зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (далі - ІКП 71040000) складалась з наступних періодів:
за 2017 рік у сумі 8448,0 грн, граничний строк сплати до 09.02.2018року;
1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.04.2018;
2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018;
3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018;
4 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 21.01.2019;
1 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн, граничний строк сплати до 19.04.2019.
Загальна сума нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 14.06.2019 складала 21030,9 грн.
Переплата станом на 01.01.2018 складала 13,61 грн. Отже, станом на 10.05.2023 заборгованість єдиного внеску складала 21017,29 грн.
Інтегровану картку платника податків НОМЕР_1 приведено у відповідність 08.05.2023, а саме збільшено щоквартальних нарахувань за 2 квартал 2019 року на загальну суму 2754,18 грн.
Податковим органом були сформовані: вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2022 №Ф-12634-53/64 на суму 21017,29 грн., яка була направлена на адресу АДРЕСА_1 і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2023 №Ф-12634-53 на суму 23771,47 грн., яка була направлена на адресу АДРЕСА_3 . Вказані податкові вимоги були повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою « за закінченням терміну зберігання».
Не погоджуючись з вказаними податковими вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач з відповідним позовом звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI ( Закон № 2464-VI).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платниками єдиного внеску є також за п. 1 вказаної статті роботодавці:підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується, зокрема:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Системний аналіз наведених норм Закону від 08.07.2010 № 2464-VI свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).
За приписами статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску, зокрема, такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Відповідно до п. 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред'являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред'явлення.
Якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону від 08.07.2010 № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, на думку суду касаційної інстанції, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
На переконання позивача, відповідно до пункту 9-2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI і ч. 3 ст. 30 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідач не мав здійснювати нарахування податків і зборів позивачу до закінчення особливого періоду або до прийняття рішення про його демобілізацію.
Нормами ч. 3 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та винесення спірної вимоги) визначено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
Законом України від 20.05.2014 №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (Закон №1275-VII), який набрав чинності 08.06.2014, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду".
Аналогічні норми містяться в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 ( Інструкція №449).
При цьому, проаналізувавши зміст наведених положень Закону №2464-VI та Інструкції №449 Верховний Суд у своїй постанові від 30.10.2018 у справі №805/930/16-а висловив правову позицію про те, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі №2464-VI, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.
Крім того, абзацами 7, 8 пункту 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI встановлено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 цього Закону, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 цього Закону.
Підставою для такого зупинення є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка подається до органів доходів і зборів цим державним органом протягом десяти днів після її мобілізації.
Судом встановлено, що у період з 29.06.2017 по 13.03.2019 позивач перебував на військовій службі за контрактом під час мобілізації в особливий період.
Під час перебування на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 за період з 29.06.2017 по 13.03.2019 з його нарахованого грошового забезпечення утримувались, сплачувались страхові внески згідно чинного законодавства. Заборгованість по сплаті внесків відсутня, що вбачається з довідки від 17.07.2019 №81/5/853, наданої Військовою частиною НОМЕР_6 .
Позивачем на підтвердження сплати військовою частиною сум єдиного внеску також надані довідки з відомостями персоніфікованого обліку форми ОК-5, ОК-7.
З огляду на встановлені обставини справи і правове регулювання спірних відносин, нарахування позивачу, як фізичній особі-підприємцю боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке бувалося протягом періоду , у якій сплату внесків за позивача здійснювала військова частина, де позивач за контрактом проходив військову службу, є протиправним.
Суд також враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності як і доказів отримання доходу від такої діяльності.
Таким чином, покладення спірними вимогами на позивача обов'язку із сплати єдиного соціального внеску за спірний період спричинить подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого Державою консолідованого страхового внеску.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19), від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів в спростування доводів позивача, отже не довів правомірності прийнятих вимог про сплату боргу (недоїмки).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач відповідно до квитанції ІD 6283-6443-2586-9906 при зверненні з позовною заявою сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 139,243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.12.2022 №Ф-12634-53/64 на суму 21017,29 грн. і від 21.06.2023 № Ф-12634-53 на суму 23771,47 грн., прийняті щодо ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона